Маршмеллоу, дзвіночки і безкоштовні татуювання, що можна побачити на нових виставках у PinchukArtCentre

З 27 березня, у київському PinchukArtCentre одночасно стартують дві виставки — «Радість» і «Не питаючи дозволу». Обидві триватимуть до 30 серпня 2026 року. Перша досліджує, як мистецтво допомагає знаходити опору у часи війни. Друга — як українські художники переосмислювали тіло й свободу між двома революціями.

Вхід вільний, але чергу потрібно буде постояти.

«Радість» — виставка, частина якої поїде до Венеції

Масштабний груповий проєкт об’єднує роботи українських та міжнародних художників навколо однієї теми — радості як емоції, що дає сили в найважчі часи. Частину виставки вже заплановано показати на Венеційській бієнале цього року.

Роботи — різноманітні й несподівані. Голландська мисткиня Сімоне Пост створила повноцінний інтер’єр квартири повністю з маршмеллоу. Алевтина Кахідзе відкриває тату-студію, де кожен охочий може безкоштовно отримати татуювання за її ескізом. Бангладешська художниця Ашфіка Рахман зібрала інсталяцію з 800 храмових дзвіночків.

Ідея виставки визрівала важко — більша частина підготовки тривала взимку, під час сильних морозів і блекаутів. Проте команда реалізувала задумане повністю, зазначив на відкритті арт-директор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф.

«Ми всі поділяємо історії страждань і втрат. Але дуже рідко у нас є можливість ділитися тим, що приносить нам радість. Ми замислилися над тим, як знайти сміливість говорити про радість у такі складні часи — і зрозуміли, що для цього нам потрібні інші учасники, аби допомогли визначити, що ж таке радість», — сказав він.

Одним із ключових моментів у роботі над проєктом стала зустріч з Глібом Стрижком — морським піхотинцем і ветераном, який пережив полон. Разом із командою він записав 12 особистих свідчень військових. Ці історії тепер є частиною виставки.

«Не питаючи дозволу» — тіло між двома революціями

На п’ятому поверсі центру паралельно відкривається виставка Дослідницької платформи «Не питаючи дозволу». Вона має вікові обмеження 18+ і показує роботи українських митців, створені між 2004 і 2014 роками — між Помаранчевою революцією та Революцією Гідності.

Кураторка Дар’я Шевцова визначає спільний знаменник: дослідження тілесності та тіла як інструменту спротиву.

«Ви побачите, що у роботах багато свободи, зухвалості, але одночасно багато розчарувань. Після піку активності громадянського суспільства в 2004 році художники починають виходити в публічний простір — на площі, на вулиці, випробовувати силу мистецького жесту. З іншого боку, вони переглядають звичні уявлення, які в 2000-х все ще були сформовані пострадянською мораллю та патріархальними цінностями», — пояснила вона.

Обидві виставки відкриті для відвідувачів з 27 березня. Нагадаємо, що на 61-й Венеційській бієнале, яка триватиме з 9 травня по 22 листопада 2026 року, Україна представить національний проєкт «Гарантії безпеки» зі скульптурою «Оригамі Олень» Жанни Кадирової.