25 Жовтня, 2023
Натхненники
Послухайте, як музикує дерево: Ігор Заворотний з Noisy wood створює особливі музичні інструменти
У Чернігові працює невелика майстерня Noisy wood, де виготовляють крафтові музичні інструменти: кахони, тревел укулеле, різноманітні шейкери, тамбурини, казу, панфлейти та багато іншого.
Майстер Ігор Заворотний у новій історії на “Вечорі” розповідає, що любить працювати над унікальними інструментами, а також вигадувати власні.
Серед них — дзенстік та діджіхорд, які зараз використовують під час сеансів звукотерапії.
Здебільшого у роботі Ігор працює з деревиною Чернігівщини: клен, ясен, сосна, ялина. Іноді використовує шовковицю та граб.
Каже, що вид дерева впливає на звукоутворення та звучання інструменту. Для того, аби самостійно тестувати свою роботу, Ігор навчився грати на всіх музичних інструментах, які виготовляє.
А ще на вихідних проводить сеанси звукотерапії.
7 Грудня, 2023
Натхненники
Дивіться документальний фільм «Чернігів. Спільнокореневі». Він відкриє місто по-новому навіть для місцевих
Медіа «Вечір» опублікувало документальний фільм «Чернігів. Спільнокореневі» – про молодих людей, які досліджують його минуле, створюють теперішнє і є його майбутнім.
Героями документальної стрічки стали засновник проєкту «Дерев’яне мереживо Чернігова» Станіслав Іващенко, журналістка і письменниця Віра Курико та фотохудожник Роман Закревський.
«Чернігів виявився містом людей, якім просто природньо бути усвідомленими щодо свого коріння і, як наслідок, бути уважними і дбайливими до свого середовища, – каже режисер фільму Лев Коротаєвський.
Всі цікаві люди, яких я зустрів в цьому місті, виявилися так чи інакше дотичні до збереження пам’яток, місцевостей, історії
Лев Коротаєвський
режисер
Або просто крізь їхню діяльність тягнеться ниточка, точніше корінець, любові до оточуючих людей, рослин і явищ».
Звідси і назва стрічки.
«В кожного міста є своя душа. І є люди, які до цієї душі докидують свої 5 копійок. Так, мабуть, є з кожним поколінням. І так склалося, що в певній мірі ми відіграємо цю роль. Але, на щастя, не тільки ми», – прокоментував після перегляду герой стрічки Стас Іващенко, який був на прем’єрному показі в Києві.
«Це мене надихає. Я бачу, що молоде покоління круте і завзяте. Кожен іде своїм шляхом і перегукуються один з одним. Я дуже люблю свого сина, і героїв фільму сьогодні я полюбила теж», – додала мама Стаса, Ірина, яка теж була на показі і теж є частиною стрічки.
«Що мені подобається – що в малих містах ми всі якось між собою пов‘язані, – коментує інша героїня фільму Віра Курико, яка теж була на показі в Києві разом зі своїм лабрадором Саганом. – І в цьому найпрекрасніше: що ввечері нема з ким привітатися, бо ви вже бачились від ранку.
І, відповідно, маленькі речі, які тут робляться, теж помітні».
Це найпрекрасніше місце для життя. І якби у вас було якесь запасне життя, варто було б провести його у нас
Віра Курико
На київському показі в кінотеатрі «Ліра» глядачі казали, що завдяки фільму по-новому подивилися на місто.
Міша, переїхав до Києва з Чернігова: «Я не віднайшов особистого сенсу в Чернігові, але точно зберіг це відчуття міста. Там насправді можна гуляти в центрі міста, але наче за містом. Там завжди були прикольні люди».
Настя, родом з Чернігівської області: «Коли в дитинстві я приїжджала до Чернігова, це було місто більше для прогулянок. екскурсій, зустрічі з родичами.
З цього фільму я зовсім по-іншому подивилася на місто.
У мене теж була думка, що Чернігів не розвивається і всі переїжджають до Києва. Мало знайомих було в місті. А зараз я бачу, що в Чернігові багато цікавих людей, багато всього цікавого
Захотілося поїхати додому, до бабусі, погуляти, подивитися на дерев’яні будинки».
Це враження від стрічки передали й глядачі, які прийшли на показ в Агенції регіонального розвитку Чернігівської області.
Його директорка Марія Руденко каже: «Фільм вражає проникливістю та реалістичністю у відтворенні образу Чернігова.
Чудово, що твір розкриває нові аспекти історії міста, даруючи глядачам історії, які варто знати кожному.
Автори вдало передали не лише естетику, а й глибоку любов містян до Чернігова.
Глядачі переживають фільм, наче стають частиною подій, спілкуючись з героями в їхньому оточенні, гуляючи з собакою головної героїні та разом з нею відкриваючи красу Чернігова.
Фільм відзначається важливістю для культурного розвитку. Зберігаючи історичну цінність, він стає своєрідним свідком часу, важливим для майбутніх поколінь, що допомагає зберегти та розширити сприйняття історії міста».
Повний фоторепортаж з показу в Чернігові – в Facebook-альбомі «Вечора».
«Чернігів. Спільнокореневі» – третій фільм медіа «Вечір» з циклу про українські міста. Першими були Харків та Суми.
19 Вересня, 2023
Натхненники
«Харків. Тихий центр»: дивіться новий фільм про людей, які закохують в Харків
«Харків.Тихий центр» – це документальна стрічка від медіа «Вечір» про трьох прогресивних харків’ян, які посилюють патріотичний вайб міста і розвивають його зараз, свідомо обравши залишатися вдома.
Життєствердна стрічка розповідає про:
- тату-майстра, волонтера, співвласник кав’ярні Олександра Кобзева
- шефа Микиту Вірченка, засновника закладу української кухні «Трипіччя»
- художника та волонтера Гамлета Зіньківського, роботи якого на вулицях вже є візитівкою Харкова.
Над фільмом працювали режисер Лев Коротаєвський, журналістка Еля Серкожаєва та оператор Павло Бондаренко. Три допрем’єрних покази фільму у Києві, Харкові та Львові зібрали повні зали. Тепер з’явилася можливість подивитися фільм онлайн.
«Профукати час повномасштабки я б не зміг, – каже у фільмі Гамлет. – Минулий рік. Спека. Комендантська починається з 9. Що робить? І ті люди, хто лишився, почали збиратися там, де закриті подвір’я, готували барбекю. Дивишся: “Оце мій Харків!”. Обстріли, а люди смажать барбекю. Кайфово».
«Ми годуємо людей українською їжею, використовуємо на 95% українські продукти з базару, рік поспіль майже щодня ходжу на базар. Кравчучка вже важливий елемент мого життя», – розповідає в стрічці шеф Микита Вірченко.
«У нас овербагато молоді в Харкові, – зазначає у кіно Олександр Кобзев. – Прикол Харкова в тому, що це гігантський волонтерський хаб. Вся культурна тусовка – дуже вмотивовані люди через кількість ракет, які впали на місто. Навіть по місту ідеш – люди сперечаються, хто більше вплинув на українську культуру – Курбас чи Стус. У Харкові, в центрі, ввечері».
