18 Липня, 2024
життєстиль
наш запал
«Вечір, кава, музика й кераміка»: вечори та натхнення кримськотатарського кераміста Рустема Скибіна
Автор: Віта Корнієнко
Рустем Скибін — кримський татарин, який зберігає і популяризує традиції свого народу у мистецтві.
Створює тарелі з вишуканою каліграфією, керамічні щити, світильники, музичні інструменти тощо.
Після анексії Криму росією у 2024 році Рустем переїхав у Київ. Перевіз з собою свою майстерню і колекцію виробів.
«Крим для мене — не море й не гори, та й не простір зовсім. Це люди, мої рідні, це місце сили. Де живе наша історія, джерело усього, що ми створили й робили, як народ», — каже Рустем.
В межах роботи громадської організації El Cheber митець популяризує і зберігає культуру Криму.
Вечорами він гуляє з собакою, п’є каву й працює, якщо є натхнення. А ще мріє все це робити у себе вдома — на рідному й вільному від загарбників півострові.
Далі — його пряма мова.
Повернення додому всупереч всім і всьому
Наше покоління киримли народилося в Узбекистані, у депортації. Ми росли з усвідомленням: наш дім не тут, наш дім — це Крим.
Повернення на батьківщину відбувалося не завдяки, а всупереч усьому.
На руках у нас збереглись документи рідних домів, які у нас забрали. Але повернути їх, отримати ділянку чи купити щось було неможливо.
Це був важкий шлях додому. Він й досі триває.
Ще дитиною відчув, що подобаються вироби зі скла. І коли у 23 роки повернувся в Крим, то мало не в перший же тиждень знайшов майстерню з виробництва кераміки й пішов туди працювати.
Кераміка близька до скла. Хотілось розвиватись у цьому напрямку.
Проєкт «Qalqan/Щит»
Працюю з традиційним кримськотатарським орнаментом, з тим, що вдалося зберегти.
Останні 200 років і після депортації киримли з Криму всі сліди нашого народу й культури планомірно стирались, винищувались.
Тому кожна знахідка — це щось дивом вціліле, кимось збережене. Досліджуємо, вивчаємо такі речі й відновлюємо.
Надихаюсь такими віднайденими орнаментами, історіями, традиціями. Збираю все до єдиного, переосмислюю і створюю сучасне бачення.
Зараз багато уваги приділяється військовій темі, в історії кримських татар, кримського ханства.
В межах військового напрямку останні два роки працюю над проєктом «Qalqan» (з кримськотатар. — щит). Для нього використовую власну техніку Quru Isar, яку створив ще у 2000 році.
На щитах зображую орнаменти, які знайшов на артефактах різного військового спорядження та оздоблення часів кримського ханства.
Ці речі сьогодні розкидані по всьому світу — у музеях США, Німеччини, Польщі, Україні.
На щитах ці орнаменти ніби повертаються до нас, набувають нової сили, хочу вдихнути життя в них.
До речі, використовую на щитах й символи вечора — місяць та зорі.
Проєкт Qalqan (Щит) — це моя реакція на війну, художнє бачення. Ми всі хочемо захисту, нам потрібна безпека і щити її дають.
Щити створені у моїй майстерні El-Cheber, яка переїхала зі мною в Київ з Криму у 2014 році.
El означає рука, а Cheber — вмілий. Перекладається, як «Рука майстра».
З чого складається ідентичність
Маю формулу самоідентифікації з п’яти елементів. Якщо один елемент зникає, то зникаєш і ти.
Перший елемент — зв’язок із зовнішнім, з простором, який навколо: гори, море, земля, повітря.
Другий: погляд у самого себе — це релігія чи життєва філософія.
Третій: мова, також входить фольклор і музика.
Четвертий елемент: фізичне тіло, це про здоров’я, медичні практики, фізкультуру.
І останній — мистецтво: архітектура, декор, елементи одягу, ужиткові предмети. Кожен із цих елементів важливий.
І коли у нас забирають один з елементів, — простір, наш Крим, — то залишається чотири компоненти ідентичності. І це важко, нестача відчувається гостро.
Для себе прийняв рішення підсилити ті чотири компоненти, які у мене залишились. Чим більше, тим краще.
Крим для мене — не море й не гори, та й не простір зовсім. Це люди, мої рідні, це моє місце сили.
Де живе наша історія, джерело усього, що ми створили й робили, як народ. Цього мені зараз найбільше бракує.
«Вечір, кава, музика й кераміка»
З початком великої війни вся творча робота у мене змістилась на вечір.
Вдень багато побутових справ, а з 20:00 до 00:00 можу побути художником.
Обов’язковий вечірній ритуал — прогулянка з собакою. Навіть коли й хочу пропустити його, то мій чотирилапий друг не дасть цього зробити.
Ще одна приємна звичка — випити кави та послухати спокійну музику в майстерні. Це формула мого спокійного вечірнього настрою — «Вечір, кава, музика, кераміка».
Слухаю етнічну музику, фолк різних країн. Завжди щось різне.
А коли я за кермом, то слухаю щось сучасне, драйвове.
Кілька разів на місяць дивлюсь ввечері щось з важливих світових прем’єр. З останнього — «Божі краплі» та «Проблема трьох тіл».
Читаю або слухаю аудіо, подкасти. З останнього прочитаного — це Орхан Памук «Мене називають Червоний». Цікава книга про художників Османської імперії.
Вдалий вечір — коли досяг цілей, які перед собою ставив. Завершив картину, наприклад.
Найпам’ятніший вечір у житті — перед російською атакою України у 2022 році. Відчув: прокинуся і завтра вже буде війна. Відправив родину на захід України.
Після того вечора почався новий «ранок» у моєму житті. Воно стало зовсім іншим.
Вечір дня перемоги України я б хотів провести у Криму разом з друзями й чашкою кави.
Мій найяскравіший спогад із Криму — це вечори у майстерні кераміки в Бахчисараї Çömlekçiler («Гончарі»). Там я почувався щасливим серед друзів і колег.
Ввечері я ніколи не буду думати про погане чи жалкувати про щось.
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
«Чехи думали, що ми їмо одне сало!»: як рестораторки з Кіровоградщини готують українські страви в Чехії
«Це вам не естрада»: музкритик Філ Пухарєв написав книгу. Ось топ-5 статей, щоб відчути його стиль
Вішліст до свят від редакції Вечір.Media. А ще вішліст-бонус від знавчині гастрономії Марії Банько
«Плануємо секс і це так круто!»: чи можна підвищити лібідо — пояснює сексологиня