Ви не маєте постійно тусити разом: як відпочивати у парі і не посваритись

Всі пари на початку стосунків проходять стадію злиття.

Не розумію, чому я вирішила, що це погано. Певно, дався взнаки попередній негативний досвід.

У тих стосунках я втратила себе: через певний час вже не розуміла, чого хочу і що люблю.

Навіть мій голос та тембр змінились: з яскравого живого він перетворився на тихий та незрозумілий.

І наше спільне дозвілля стало таким, де не було моїх бажань чи зацікавлень.

Якщо я говорила, що хочу, то мої потреби висміювали. І з часом я він них відмовилась на користь потреб партнера.

Тому мене і злякало злиття в стосунках з чоловіком. Та, виявляється, це нормальна стадія і всі її проходять.

Слова Тасі Осадчої, лікарки-психологині, психотерапевтки, консультантки з питань сексуальності, членкині Української спілки психотерапевтів, мене заспокоїли.

Тася Осадча

лікарка-психологиня, психотерапевтка, консультантка з питань сексуальності, членкиня Української спілки психотерапевтів

«Це та стадія, коли не хочеться вилазити з ліжка, хочеться бути постійно поруч, в контакті, якнайбільше, –  наголошує фахівчиня. – В нормі злиття має змінюватися на іншу стадію, коли людина розуміє, що так, партнер є, він/вона класний/класна.

Але є я. І ми – не половинки, кожен/кожна з нас цілісні, ми маємо в собі щось унікальне і партнер/партнерка мають щось унікальне, зокрема улюблені види дозвілля».

У якийсь момент ми таки виповземо з ліжка в люди. Можливо, спершу будемо ходити разом на події чи спільно ділитимемо хобі.

З часом навіть між люблячими людьми виникає невеличка відстань.

І це теж нормально, бо кожна і кожен з нас дожили до певного віку самостійно, розвивалися по-різному, мають різний досвід, які і далі готові проживати окремо.  

«Хороші стосунки – це постійний динамічний баланс від тенденції до автономії до тенденції до злиття, – говорить Тася. –  У якийсь момент ми наближаємося до партнера, в якийсь – віддаляємося.

Щоб до чогось чи когось наблизитись, нам треба трохи віддалитися від партнера, це природній процес.

Адже коли ми занурюємося більше в партнера, ми обираємо віддалитися від хобі чи інших людей.

Кожна пара знаходить свій баланс і так вибудовує динамічну взаємодію, яка працює саме в них». 

Як організувати комфортний обом спільний відпочинок

Дозвілля та відпочинок треба планувати. Так, у нас зараз нема можливості думати про далеке майбутнє, та про спільні вихідні ми ж можемо помізкувати?

Ой, скільки я пережила таких ситуацій в попередніх стосунках – навіть порахувати не можу.

Якось ми домовились сходити в кіно. Ініціатива була моя, партнер погодився і сказав, що я можу обирати фільм на свій смак.

Тоді в кінотеатрах йшов якийсь фільм жахів (а я таке боюся), одноразова романтична комедія і черговий фільм від студії Марвел, яку люблю всім серцем. Зрозуміло, що я вибрала останнє 🙂

І що потім було? Весь сеанс і після нього чувак нив, що я обрала тупий фільм і йому нудно. І сам не отримав насолоду, і мені задоволення від перегляду фільму зіпсував. І так було практично постійно. 

А можна було б вчинити інакше, з дорослої позиції, і обоє залишилися б задоволеними.

«Маю реальний приклад, – говорить психотерапевтка. – Пара іде в кінотеатр. Він хоче подивитися новий фільм жахів, вона не любить такий жанр. В іншому залі йде пригодницька комедія з елементами мелодрами, вона хоче на неї.

Йому це не цікаво. Пара може йти компромісним шляхом, хтось чимось може жертвувати. Якщо це одноразова акція, то це ще можна пережити. Та якщо це регулярна історія – буде накопичуватися роздратування.

Якщо пара достатньо прокачана, то може вирішити піти кожен на свій сеанс. І по закінченню фільмів зустрітися у фойє кінотеатру і з захопленням ділитися враженнями, які кожен отримав у своєму залі.

Вони говоритимуть про різні фільми, але обоє будуть захоплені і радісні. Бо їм вдалося подивитися те, що хотіли. І це їх ще більше об’єднає».

Чому я не здогадалася про такий спосіб ходіння в кінотеатр? Це би врятувало мене від фільмів, які не подобались. А ще б не пропустила стрічки, від яких у захваті, та партнеру вони були не до смаку.

«Можу порадити парам техніку, яка використовується в сімейному консультуванні – «подружній контракт», – ділиться Тася Осадча. – Кожен з партнерів бере по два листка паперу і розкреслює на дві половинки. Перша половинка – це «я»,друга – «мій партнер».

На першому листку на одній половинці ви пишете, як зараз у вас організований відпочинок, на вашу думку. На другій – як, на вашу думку, це організовано з точки зору партнера/партнерки.

Беремо другий листок. На одній половинці пишемо, як би ви хотіли, щоб це було організовано. На другій – як ви думаєте, як би хотів ваш партнер/партнерка хотів/хотіла, щоб це було організовано.

Ця техніка дозволяє побачити, де ми добре знаємо один одного, де не дуже.

Таку ж техніку можна робити про гроші, дітей, стосунки з родичами, розвиток, здоров’я. Інколи ви дізнаєтеся один про одного несподівані речі.

«Подружній контракт» виявляє багато прогалин і незнання у стосунках – і це добре».

Якби я зробила таку техніку з попереднім партнером, то, можливо, наші з ним відпустки і дні дозвілля не викликали такий стрес.

Бо для нього відпустка – це 5 країн за 10 днів, все пробігти, ніде не зупинятись надовго, проставити всі галочки навпроти всіх пунктів плану.

Для мене ж — це розмірений повільний відпочинок, багато часу в одному місті, можливість пожити як звичайні місцеві, і ще кілька днів на морі.

Здається, така відпустка у нас була лише одна, а після всіх інших я хотіла відпочити ще місяць.

Вже після четвертого міста я не пам’ятала, де і коли ми були, весь час перетворювався на нескінченний забіг.

То що робити з спільним часом

1. Його треба планувати, враховуючи побажання двох.
2. Не спихати всю відповідальність на одну людину, а розбивати планування на частини: хай кожен має свою зону відповідальності.
3. Якщо інша людина ніколи не планувала щось спільне, дайте їй право на помилки. Ви ж теж спершу помилялися.
4. Інша людина може зробити інакше, ніж ви. І це не означає, що воно буде гіршим. Може, ваш партнер/партнерка додумається до чогось зовсім нового, про що ви не здогадувалися? Дайте шанс пробувати. 
5. Рутинні справи – також спільний час. Якщо ви сповідуєте партнерські стосунки і не розподіляєте роботу за гендерними ролями, то можете навіть прибирання чи приготування їжі перетворити на тімбілдінг. 
6. Обов’язково після рутинних спільних занять робіть позитивне підкріплення. Наприклад, на чистій кухні поїжте щось смачненьке з красивою сервіровкою. Це буде наче маленьке побачення. Або після прибирання в спальні займіться чуттєвим сексом, де не будете поспішати як зазвичай. 
7. Пам’ятайте, що не весь вільний час обов’язково має бути спільним. Ви не таблетка і не дупця – це вони мають половинки. А ви – цілісні особистості і маєте право на власне життя без коханого/коханої. І це нормально. Уявляєте, скільки нових тем для розмов у вас буде, якщо ваші хобі та захоплення відрізнятимуться?

«Якось ми ж сформувалися до того віку, коли зустріли партнера/партнерку і в нас є багато свого, особистого. І класно, коли в стосунках вдається не втрачати це».

І я погоджуюся з цим. А ви?

Пані М.

засновниця анонімного ТГ-каналу “Ці блядські історії” про стосунки та секс