А стероїди? 5 фільмів про спортзали та мʼязи на вечір

Кіно, яке бурлить енергією спортзалів, заліза та стероїдів. У ньому герої чи героїні приймають заборонені речовини задля сили — зовнішньої та внутрішньої.

Така стрічка виходить в український прокат 18 квітня — «Любов, брехня та кровопролиття».

До прем’єри фільму «Вечір» та кінокомпанія «Артхаус Трафік» розповідають, як Крістен Стюарт накачує анаболіками свою пристрасть.

І як костюми цієї стрічки від студії A24 пов’язані з Арні Шварценеггером.

А ще ділимося цікавими фільмами на тему суперсили для перегляду ввечері.

«Любов, брехня та кровопролиття», реж. Роуз Ґласс (2024)

Події фільму розгортаються в Америці в 1989 році. Це рік, коли в Штатах були заборонені анаболічні стероїди.

Після першої ж зустрічі працівниця тренажерної зали Лу (Крістен Стюарт) стає близька з перспективною бодибілдеркою Джекі (Кеті М. ОʼБраєн).

Та майже одразу вона пропонує новій подрузі спробувати заборонене.

Джекі присідає на анаболіки так сильно, що в її тілі розпочинаються руйнівні та магічні водночас метаморфози.

І все це — на тлі історії про злочинні розбірки та криваву помсту.

Критики(-ні) називають акторську пару наелектризованою сумішшю анаболіків, боді-горору Кроненберга та криміналу Тарантіно.

Зараз, після премʼєр на «Санденсі» та Берлінале й американського прокату, фільм має рейтинг 94% на платформі Rotten Tomatoes.

«Залізний кіготь», реж. Шон Дуркін (2023)

Історія про родину реслерів, яких переслідувало прокляття.

Голова сімейства виховував своїх синів у жорстких правилах, щоб виростити чемпіонів світу. При цьому їм були заборонені будь-які хімічні засоби, які б допомогли їм досягти успіху — навіть якщо суперники діяли інакше.

Вони мали досягнути всього самі, але злети закінчувалися падіннями.

Фільм став одним із найуспішніших комерційних фільмів тієї-таки незалежної студії А24. У реслерів Фон Еріхів перевтілилися Джеремі Аллен Вайт, Гарріс Дікінсон і Зак Ефрон.

Зовнішній вигляд останнього викликав у мережі найбільші обговорення — адже він справді змінився заради ролі до невпізнаваності.

Швидко набуті м’язи викликали чутки про використання ним стероїдів і сколихнули суспільну дискусію щодо доцільності таких засобів у кінематографі.

«Титан», реж. Джулія Дюкорно (2021)

Свого часу перемога цього боді-горору в Каннах стала справжньою несподіванкою.

Воно й не дивно, зважаючи на сюжет: головна героїня — жінка, що відчуває сексуальний потяг до автомобілів і навіть вагітніє від кадилака.

Здійснивши вбивство, вона змушена переховуватися. Героїня перевтілюється у хлопця з оголошення про зникнення.

І що найдивніше — батько цього загубленого юнака приймає її до себе, наче власну дитину.

Цей старий пожежник, який тужить за своїм дитям — качок на стероїдах, і саме зміни в його тілі становлять суттєву частину боді-горору в цій картині, а режисерка приділяє багато уваги тому, що відбувається з ним після кожного уколу.

«Кровʼю і потом: Анаболіки», реж. Майкл Бей (2013)

Комедійний бойовик від майстра дорогих і видовищних блокбастерів Майкла Бея («Трансформери», «Армагеддон») натхнений реальними подіями.

Головний герой Деніел Луго — тренер з фітнесу. Одного разу він вирішує змінити своє життя.

Об’єднавши зусилля з двома іншими культуристами, він влаштовує викрадення бізнесмена. Новоспечена банда намагається змусити його переписати своє майно на них.

Але мʼязи не приховати, тому жертва впізнає своїх кривдників. І їхня авантюра перетворюється з «легкої справи» на виживання.

В одній із головних ролей у фільмі грає Двейн «Скеля» Джонсон — ледь не основна м’язиста суперзірка новітнього кінематографа.

«Качай залізо», реж. Джордж Батлер (1977)

Одна з перших появ легендарного Арнольда Шварценеґґера в кіно. До речі, він ніколи не приховував, що приймав стероїди.

Документальний спортивний фільм розповідає про перебіг конкурсу «Містер Олімпія» 1975 року.

29-літній Арнольд вкотре хоче здобути цей титул, про що розповідає творцям фільму особисто — разом з іншими учасниками конкурсу та їхніми родичами.

До речі, цим фільмом надихалась художниця з костюмів стрічки «Любов, брехня і кровопролиття» Ольга Мілл.

Американка українського походження, вона працює зі знаковими фільмами в Голлівуді й має у своєму портфоліо «Щоденник Пастора» Пола Шредера, «Спадковість» Арі Астера, «Ніколи, зрідка, іноді, завжди» Елізи Хітманн, «Ейлін» Вільяма Олдройда тощо.