Чи може карткова гра від психологів замінити сеанси у психотерапевта? Досвід «Вечора» та оцінка фахівця

«Монополія» – вічна, та настільні ігри рухаються за трендами. В соцмережах вискакує реклама психологічних карткових ігор з питаннями про себе, стосунки та світ.

Правила полягають у їхній відсутності, головне: знайти комфортне місце, де можеш сконцентруватись, і відповідати щиро.

А далі – витягаєш картку, занурюєшся в себе, рефлексуєш. Перемога – не відповідь на питання, а процес думання.

Чи можуть завдати шкоди такі «ігрульки» та як розпізнати гарну карткову гру від поганої?

«Вечір» проекспериментував з популярною «Playersgetready» і поговорив з психотерапевткою, яка працює в методі Психодрама та є в реєстрі Української Спілки Психотерапевтів – Юлією Клименко , про користь і шкоду питань на карточках.

Шо по чом

«Playersgetready» – одна з карткових ігор, розроблених психологами. Існує в двох форматах: офлайн (від 690 грн) та онлайн (від 290 грн).

Гру можна купити в магазинах та шоу-румах Києва, у варіанті онлайн – надішлють посилання на електронну пошту.

Продають різні набори: для пар, друзів, батьків та дітей, всіх, і для себе коханого. А нещодавно вийшла безкоштовна версія «Для тих, хто тримається».

«25 питань для того, щоб розділити власний досвід і емоції з іншими гравцями, відчути себе побаченим, почутим, важливим і без засудження», – зазначається в описі до гри.

Можна спробувати тут.

Ready…

Ввечері попит підвищений – сервер сайту перевантажений і довше опрацьовує інформацію. Тільки після другого зняття грошей вдається купити гру.

Та підтримка в інстаграмі працює допізна, відповідають навіть о 21:30. За що їм – сердечко.

Переплачені кошти повернули – я спокійний, можна рефлексувати про тривожне буття. Сьогодні гратиму в набір «для себе», бо відчуваю потребу більше дізнатись про себе.

Після останніх романтичних стосунків зрозумів, що зі мною щось не ок.

Часом в голові відбувається «коротке замикання»: cпочатку умисно втрачаю автономність, а потім гризу лікті. Тож, кажу собі відверто – проблемки є.

До психотерапевта ходив, допоки вистачало грошей. Як закінчились – почав вивозити сам. Так ми і познайомились з «кишеньковим психологом», картковою грою Playersgetready.

Steady…

«Усвідомлення проблеми – 50% зробленої роботи», – намагаюсь заспокоїти себе. Та хочеться вижатись на максимум, тому продовжую працювати.

Відповідей побачити не очікую. Прагну знайти нові питання, про які раніше не думав. В наборі 60 карток – гра буде довгою, тому перед цим треба підготуватись.

Перемиваю увесь посуд, щоб нічого не турбувало, вмикаю гірлянду на ялинці. І, навіть, перевдягаюсь в чистеньке. А раптом, нові зрушення, а я в старому – не діло.

Допоки всівся, втратив весь ресурс в очікуванні великих змін. Вгомонився, і відновлений, в комфорті зі всіма помитими чашками відкрив гру.

Go!

Ось тут я і застряг: «Хто з мого оточення по-справжньому бачить і чує мене?». Якесь сумне питання, тож вирішую використовувати шкільну техніку – почати з легенького.

Перегортаю всю галерею карток, і знаходжу щось зрозуміле: «Склади список своїх сильних рис». Тут-то я можу – вийшов не список, а таке собі егоцентричне есе на тему: «Чому я молодець».

З самооцінкою все добре (а, може, і занадто) – зрозуміло. Час зіштовхнутись з викликом, обрав питання на яке не маю відповіді.

10..20..30 хвилин втикання в стіну. Відповідь не знаходиться, проте народжуються нові запитання. З самим собою немає діалогу, а ось з психотерапевтом – є.

Незнання штовхає до пошуку. В якийсь момент відкриваю інтернет, і начитуюсь про себе купу «хорошого». Зі статті дізнаюсь, що я – маніпулятор.

Дякую, допомогли. В інтернеті клеймлять людей, про інший бік ситуації (той, який потрібно мені) там не пишуть. Закриваю гугл, трохи засмучуюсь, і перемикаюсь на інші питання.

«Чи є у мене щось в житті, що викликає тяжкість на душі?». Так – зі «званням» маніпулятор року на душі важко. А ще – жити з фільтром за 70 грн також не просто.

Прийти до чіткого висновку в мене не вийшло. Мисленевий процес запустився, та питання, які виникали під час гри, тільки більше заплутали і дезорієнтували.

Finish

В психотерапію клієнт приходить для того, щоб вирішити життєві проблеми, які не в змозі тривалий час подолати самотужки. 

Психотерапевт створює умови для того, щоб клієнт більш чіткіше усвідомлював власні перешкоди. В цій картковій грі я відчув нездатність виплутатись самотужки.

Можливо, мої проблеми занадто глибокі. Було цікаво поговорити з собою, та знайдені відповіді на питання сумнівні: «любиш красивих дівчат – продовжуй любити».

Засинаючи, думав: «А що таке краса і чому для мене це так важливо?». Чи зможу відповісти сам – навряд, ці потреби закладені глибоко в підсвідомості.

Виникає бажання, щоб результат саморефлексії хтось «затвердив», і висловив власну оцінку: чи на правильному я шляху? 

Ці картки – класний спосіб почати діалог з собою, проте усвідомити внутрішні конфлікти в мене не вийшло.

А що думає з приводу психологічних ігор психотерапевтка Юлія Клименко: як розрізнити погану та хорошу карткову гру, чи може зашкодити таке «самолікування»? Далі – її пряма мова.

«Такий спосіб самопізнання скоріше можна віднести до способу розваг в колі друзі або знайомих: як цікаво та з користю провести час і глибше пізнати один одного, налагодити більш відвертий та відкритий діалог. 

Не слід очікувати від неї якесь глибоке самопізнання або швидке вирішення проблеми, яка турбує. Скоріше такі ігри будуть допомагати розвивати навички саморефлексії та бачення нас зі сторони. 

Одна з теорій говорить про те, що самооцінка базується на тому, що ми знаємо про себе, як бачать та реагують на нас інші.

Карткові ігри допомагають отримати зворотній звʼязок або зрозуміти більш прицільніше: як себе бачу я та моє оточення. Чи співпадають наші інтереси, переконання, цінності.

Як та чим ми відрізняємось один від одного. Які “тіньові сторони” не транслюємо в буденному спілкування. Отримати якісь нові інсайти про себе або навіть знання (якщо ми граємо в компанії).

Може виникнути мотивація почати щось робити інакше в своїх щоденних, рутинних діях, змінити звички.

В психотерапії теж активно використовують різні картки, але вони спрямовані на те, щоб запускати спонтанні асоціації та переживання. І цей інструмент, як і інші інструменти, психотерапевт буде використовувати під певну психотерапевтичну задачу.

Чи можуть зашкодити такі ігри? Не думаю, що вони можуть принести надмірну шкоду.

Але у певної категорії людей (схильних недооцінювати себе, постійно сумніватись, шукати підвох тощо) може підвищуватися рівень тривоги. 

Я б радила використовувати такі ігри не на самоті, а в колі друзів або різних компаній».

Даня Бумаценко