Готував їсти побратимам, поки росіяни мінялися: як годував військових тік-токер «Той повар з 0»

Командир відділення штурмової роти 95 ОДШБ з позивним «Блогер» – не кухар. Він реабілітолог та вчитель фізкультури за освітою. До великої війни мав бізнес: дві кав’ярні у рідному Хмельницькому. 

Але готувати любив завжди. Після бойових завдань брав сковорідку, газовий балон і радував побратимів чимось смачненьким. Якось зняв відео цього процесу і залив у Тік-Ток. Тепер за його стравами стежить 112 000 підписників.

Пікнік вікінгів

Дерев’яний стіл посеред двору на фоні старої хати. Дошка. Шмат м’яса. Усміхнений «Блогер» у формі.

В руках – сокирка. Військовий рубає м’ясо гострою стороною сокири і відбиває зворотньою. Красиво, ефектно і без фільтрів. Пікнік вікінгів, їй-богу.

«Після важкого дня треба відволікатися, – розповідає «Блогер». – Хтось читає чи малює, а я готую. Зазвичай близько 5 вечора починаю, коли повертаємося на позиції. Одразу знімаю, швидко монтую та викладаю у Тік-Ток. Найбільше побратими люблять на вечерю картоплю, м’ясо, плов і макарони з різними соусами. А моя улюблена страва – паста».

Продуктів у підрозділі вистачало завжди. А от духовки бракує:

«Хочеться спробувати різні десерти. Та на сковорідці їх не зробиш. Є ще каструля, але теж не підходить. Проте солодке теж робив – щось типу чізкейка». 

Вечори на «нулі»

Канал «Блогера» називається «Той повар з 0». Проте в окопах на передовій готувати неможливо. Тому кожен бере з собою запас продуктів на період перебування там. Влітку на 3-4 дні, взимку – на день-два. 

«Чим займаюся вечорами на «нулі»? Сплю. Там інакше ніяк. Близько 7 години вечора п*дари міняються – одні приходять, інші йдуть. Чи то вечеря у них, чи я не знаю. Обстріли стихають і ми по черзі засинаємо. Там втомлюєшся так, що ніяких інших занять нема». 

Коли сідає сонце, ми вмикаємо лампи. А на передовій навіть ліхтарик вмикати не можна: ворог побачить відблиск і скорегує вогонь.

Грітися можна тільки спеціальними устілками. Тому вечори українських воїнів проходять у суцільній темряві.

Часто плутають рюкзаки одне одного: одягають одяг чи їдять сухпайки побратимів. На ранок разом сміються над цим. 

«А взагалі вночі холодно, нецікаво і неприкольно. Можна перед собою виставити руку і її не буде видно. Навіть у тепловізор дивитися з одного місця не можна. Подивився і одразу перемістився кудись, бо росіяни можуть засікти. 

Для чого? Щоб контролити свій сектор – раптом ми до них в гості підлазимо. Ми теж дивимося в цей час, бачимо метрів 150 перед собою і знаємо: наступні 10-15 хв буде тихо. Можна трохи розслабитись».

Коли все стає сіре

Та найскладніший період доби на «нулі» не ніч, а сутінки:

«Це час, коли все стає сіре. Думаєш, що вже гатити не будуть, хочеться розслабитись. Але ще може прилетіти і треба бути максимально уважним. Мій побратим дістав серйозне поранення саме в такий сірий час. Правда, вранці, до сходу сонця. Але вечір того дня був найгіршим у моєму житті. 

Куля пробила йому голову і застрягла у хребті. Побратима відвезли до лікарні, а я лишився на позиції сам на 16 годин. Не знав, вижив він чи ні. До мене не могли дістатися інші побратими. Все, що я міг – утримувати позицію, – зі сльозами у голосі продовжує розповідь «Блогер». – Будь-якою ціною. Він вижив. Лікарі водять до нього екскурсії, бо не просто живий, а й ходить. З таким пораненням це фантастика».

Тактичний одяг для дітей

Та бувають і хороші вечори на передовій: одного разу «Той повар з 0» стояв на посту. Свист кулі: снайпер. Шансів вижити дуже мало. Але куля потрапляє у дерево поряд із ним! 

«Блогер» каже, що про смерть там думається мало. Шкалить адреналін і головне – втримати позицію. Все інше потім.

«Трохи далі від «нуля» думок уже більше. Думки про рідних, про життя до великої війни. Ідеї на життя після неї. Наприклад, хочу після перемоги створити свою лінію дитячого одягу. Щось середнє між туристичним і тактичним. Він буде міцним і зручним.

Моїй старшій Мілані 7 років, і вона в захваті від цієї ідеї. А молодшому Владу тільки 5, він ще про таке не думає».

До великої війни «Блогер» любив забирати дітей з садочка і вести у кав’ярню. Вони пили какао, він каву.

А вдома потім ставили посеред кімнати велику корзину і кидали у неї м’які іграшки: хто попав, той молодець. Не попав? Спробуй ще. Коли не хотілося грати – танцювали під кліпи. Дітям подобались пісні гурту Gо-A та шалено популярний зараз трек «Makeba». 

Найкращий вечір у житті «Блогера» теж був разом з Міланою – син ще не народився. Втрьох з дружиною вони мандрували на кабріолеті по Тенерифе і зупинилися високо в горах зустріти захід сонця. Не було особливого вина, пам’ятної дати чи особливої події. Просто заходило сонце. Просто були щасливі.

«На Донбасі теж особливі заходи сонця. Величезне сонце лягає у безкрайній степ. Дуже красиво, ніде такого не бачив».

Паста у бабусі

Кілька місяців тому «Блогер» отримав поранення – ліва кисть та праве плече. Та він продовжив готувати однією рукою. Побратимів поки не годує, зате є час для сім’ї. 

Заїхав і до бабусі. У сільському дворі з дахом-виноградом, стіл, дошка. Перебинтована рука, але та ж широка щира усмішка. Поряд у бежевій хустинці  бабуся: готують разом вермішель з м’ясом.

«Бабуся не знає, що я знімаю відео. Не знає і про те, що я в армії. Старенька дуже. Добре, що мав час трохи побути з нею. А яку вона домашню ковбасу робить!..».

Став посеред вулиці і готує

З пораненням з’явилось багато вільного часу, і поки проходив реабілітацію, «Блогер» не сидів на місці. Він вигадав новий формат: готувати на вулицях міст. Мандрує Прикарпаттям. Куховарив на центральній вулиці Чернівців та на стадіоні «Поділля» у Хмельницькому. А ще запрошує до кулінарної колаби відомих людей:

«У мене є «ричаг»: я воїн ЗСУ і мене поранили. Відмовити мені – не комільфо (Сміється). Уже записав відео з реперкою Альоною Альоною, блогеркою Людою з Голівуда та легкоатлеткою Мариною Бех».

А нині вечорами у частині, чекаючи проходження медкомісії після поранення, дивиться фільми та читає книги. Слідкує за новинками кіно та дивиться свіже. З останнього – український історичний фільм «Довбуш» та американський горор «Екзорцист».

Книги «Блогер» читає для саморозвитку. Зараз на його тумбочці – бестселер офіцера військово-морського флоту США Джоко Віллінка «Дисципліна – це свобода». Після хорошої книги чи фільма за графіком сон – о 23 відбій.

Борщ перемоги

У тилу – безліч можливостей для вдосконалення страв. Та «Блогер» продовжує готуває те, що реально у польових умовах з газовим балоном та пательнею.

«Той повар з 0» – це не тільки про передову. Це ще й про рівень складності. Підписники полюбили прості страви на вечерю, тому військовий продовжить готувати їх: 

«Я не очікував, що взагалі буде якийсь фідбек. Просто посмажив картоплю і виклав в мережу. А людям сподобалось. І тепер дізнаюсь, що уже і по телебаченню мої відео показують – приємно». 

Після завершення війни «Блогер» планує піти навчатись на кухаря. А згодом відкрити кафе з якісною смачною вуличною їжею. Та спочатку приготує страву, яку ніколи не готував:

«На вечерю першого дня перемоги я приготую борщ, – мрійливо каже військовий. – Просто борщ. Звичайний. Я його ще ніколи не робив. Бережу саме для цього дня. Хотів би приготувати його на Банковій разом з президентом. І нагодувати усіх охочих щасливих українців.

А потім прийти додому, де буде вся сім’я. Подивитись разом фільм і просто лягти спати».

Ольга Бродська

журналістка