«Шукаю користь у дні, що минув»: вечори фронтмена Blooms Corda Данила Галико

Спокій, легкість, м’якість — сучасним українцям, буває, кардинально не вистачає таких умов для вечірнього відпочинку. 

Але це може дати душевний інді-фанк гурту Blooms Corda. Його фронтмен Данило Галико з Кропивницького. 

Гурт виник у 2014 і в перекладі значить «Квіти серця». Починали з камерного акустичного інді. Зараз рухаються у бік фанкових й джазових ритмів. 

«У кожному наступному альбомі відходимо від попередніх себе. Тому нас важко обмежити одним жанром», — пояснює Галико.

Данило Галико, біографія 

• Здобув освіту у КНУ ім. Т. Шевченка (Філософський факультет)

• Займається музикою і працює копірайтером

• У вільний час пише вірші та картини

• Перша гітара — стара прабабусина «Чернігівка»

• Гурту Blooms Corda — 10 років

Вечір для Данила Галико — хороша музика та свобода. 

Співак любить готувати борщ з чорносливом під платівки, гуляти вечірнім містом в навушниках й шукати сенси у прожитому дні. 

Далі — його пряма мова. 

«Проєкт однієї людини»

У батька був хороший музичний смак й вдома були круті закордонні платівки.

У 13-14 років у мене з’явилась перша гітара. З того моменту мої вечори наповнились заняттями музикою. 

Це була стара «Чернігівка» моєї прабабусі. У неї ще була особливість: струни були у кількох сантиметрах від грифа. 

Перша більш-менш серйозно написана пісня сталась зі мною у 18 років.

Blooms Corda означає «Квіти серця» (латина і романо-германська).

Спочатку це був «проєкт однієї людини» — мене. Але коли покликали з першим концертом, почав шукати серед друзів партнерів по гурту. 

Так Blooms Corda став гуртом, якому вже 10 років.

Вчорашні ми — геть інші

Фанкові ритми та джазові гармонії завжди були зі мною. Ще до появи Blooms Corda. 

Перший мініальбом, як свого роду експеримент, записаний просто під акустичну гітару. 

У кожному альбомі відходимо від себе попередніх, тому нас важко визначити одним жанром. 

До прикладу, новий альбом, який він? Важко сказати, що він фанковий.

Пісні Blooms Corda — це відбиття дійсності

У новому альбомі «Дощ іде, але сонце світить» сильно відчувається вплив російсько-української війни. 

Деякі пісні говорять про неї прямим текстом. 

Так завжди було: пісні Blooms Corda відбивають дійсність, в якій живе їх автор.

Чи то «Солдат на плацу», яку створили ще у 2014 році. Чи пісня з фантастичним сюжетом, який ґрунтується на реальних подіях. 

Ми не контролюємо перебіг подій, не знаємо, що чекає нас завтра. 

Тому зараз працюємо над записами інакше — більше концентровано, з думкою, що часу так мало. І треба встигнути зробити те, що задумав — швидко, якісно. 

Чи вплинула моя філософська освіта на тексти Blooms Corda? Ніколи не думав про це.

Дійсність — так. 

Мої пісні можуть «дозрівати»роками, як вино

Ніколи не знаю, звідки до мене прийде натхнення. Це може бути творчість інших музикантів. 

Або випадкова фраза, яку скаже мені друг у довірливій розмові. 

Кожній моїй пісні потрібен час. Одна пишеться й записується за якихось два дні. Інша може “зріти” роками, як вино. 

Іноземні артисти? Давайте наших послухаємо

Кого б порадив для вечірнього плейлисту? Зараз у нас так багато прекрасних, талановитих музикантів. 

Ось 15 українських музикантів по пам’яті: 

• sucilna_nevdacha.exe
• Promsonya
• Артистка Чуприненко
• Adele Kurat
• Пиріг і Батіг
• Typeled
• YUVI
• Maryana Klochko
• Yevhenii Dubovyk
• The Artistic Rats
• Ivan Humoreska
• Sophieme
• Sophistication
• Монтеск’є 
• Bunht 
• Тонка

Всі вони по-своєму мене надихають і дарують віру в українську музику.

Іноземних не буду називати. Давайте наших послухаємо. 

Інструменти «з історією»

Під час запису альбому «Найдорожчі речі у світі» ми використовували інструменти «з історією». 

Наприклад, піаніно, яке звучить в альбомі — старий й потрісканий Zimmerman 50-х років. В ті часи їх ще виробляли з деревини. 

Знайшов його за оголошенням. Привіз додому й виявив, що він не придатний для гри — потребує кропіткої реставрації. 

Майстер не один раз приїздив до мене додому та «лікував» піаніно, допоки воно не заграло — і цей звук справді магічний. 

Таких історій — про кожен інструмент в альбомі. 

Працюю, щоб жити музикою

Написання пісень дає мені радість й задоволення. Жодних труднощів.

А от щодо роботи гурту, то є складність в тому, що ми всі працюємо по різних роботах. Робота часто з’їдає наснагу. 

Окрім музики працюю копірайтером. А ще у вільний час пишу вірші та картини. 

Вечір — це час для себе. Коли робота або інша справа «законно» відходить на задній план і не тисне на голову. 

У цей час можна нарешті приділити увагу тому, що любиш. Навіть якщо це просто відпочинок. 

Також для мене — це хороша музика та свобода. 

На самоті, з близькою людиною чи з друзями — формат обираю по настрою і конкретного дня. 

Іноді можу просто одягнути навушники та прогулятися вуличками вечірнього міста. 

Любимо готувати, це ніби терапія

Не часто щось замовляємо — любимо готувати. Це як терапія. 

Ставиш улюблену платівку й просто тривалий час готуєш щось цікаве. 

Це очищає голову від різних думок, фокусує увагу на одному процесі — тут і зараз.

Готуємо різне, можу зварити борщ з чорносливом. Всі хто куштував — «ох, як смачно!», хвалять. 

Вдалий вечір — будь-який, якщо є відчуття, що ти сьогодні зробив бодай щось корисне. 

Користь може бути дуже різною — пісню записав чи у квартирі прибрав.

Ввечері я ніколи не п’ю каву. Але не без винятків. 

Пам’ятний вечір наразі — концерт 15 травня у Bel Etage, коли ми презентували новий альбом. 

Відчув себе тим, кого я люблю. Був щасливий тут і зараз. А поряд сотні щасливі сотні прекрасних людей. 

Зараз біля мого ліжка лежить друга книга з трилогії Лю Цисіня «Проблема трьох тіл». А ще збірка поезії Мірека Боднара з Івано-Франківська. 

На серіали майже немає часу, але з останніх, які зачепили — «Поділ» (Severance) 2022 року. 

Останній фільм, який запам’ятався — «Кришталева фея та чарівний кактус» (Crystal fairy and the magical cactus, 2013).

Ввечері в день перемоги хочу напитися від радощів і сліз водночас.

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»