«Новачок, поболіє, вершинка»: гід виставами у київських театрах 2024 від глядача Олексія Гришко

Це що, знову колотнеча за квитки на «Конотопську»?! Так — у вечори українців вривається новий театральний сезон.

Щоб поберегти час і нерви читачів, Вечір.Media ділиться гідом виставами у київських театрах 2024 від глядача Олексія Гришко.

Олексій за 6 місяців 2024 року відвідав 34 вистави і склав свій рейтинг — «для новачків», «поболіє» і «вершкинка».

Зберігайте у закладки і купуйте квитки — вони ось-ось з’являться на сайтах театрів.

Олексій Гришко, глядач, за 6 місяців подивився 34 вистави

На початку 2024 мене потягнуло в театри. Так потягнуло, що накупив білетів на 3 місяці вперед … а потім ще на 2 … а потім ще на уроки акторської майстерності записався. Якісна психотерапія та поміч у втечі від реальності.

Загалом, за 6 місяців відвідав 34 вистави.

Виник задум написати «гід Мішлен» про театральні вистави Києва.

Цей список, як порядок за яким я б радив знайомитись і дивитись. Від простих для сприйняття, як ТікТок, до глибоких, як води Дніпра.

Чому так? Бо театр — не ТікТок, тут є поріг входу і треба докласти ментальних зусиль, щоб отримати кайф, більший за «ну костюми красіві, сторіз записав — лайків зібрав».

Прийти на «рандомну» виставу і зрозуміти не працює. В цьому дійсно є сенс, бо до деяких вистав треба готуватись.

Вступ закінчу інтерпретацією слів, які підгледів у режисера:

Категорія вистав «Перші кроки»

З цих вистав слід починати знайомство. Вони сподобаються «без підготовки», бо зрозумілі, цікаві, залишають приємний післясмак.

«Шафа», Молодий театр

Це танцювальний спектакль, який складається з реприз, дуже легко сприймається, дає заряд енергії та бажання записатись на танці;

Про сюжет не треба думати взагалі, він ідеальний для покоління ТікТок: щось схоже на кліпи;

Круто що репризи та музика дуже різні: і ліричні, і глибокі, і гоцалки … на будь-який смак. Наче на весілля сходив;

Музично, динамічно, живенько;

Нюанси: білети дорогі (3–4к);

Додатково: полюйте на білети в першому ряду (центр) або скраю залу, якщо хочете додаткових емоцій.

«Кабаре», Молодий театр

Це мюзикл з досить «зрозумілим» сюжетом, який прийшов до нас з Бродвею, де успішно збирає повні зали вже 60+ років;

Костюми, сценографія, музика — топчик! Взаємодіє з залом — руйнує 4-ту стіну і затягує у гру;

Нюанси: білети дорогі (3–4к);

найближчим часом не планують покази (вистава по ліценції, обмежена к-сть показів);

може не зайти «прихильникам традиційних цінностей»;

Додатково: прийдіть на 10–15 хв раніше та не спішіть заходити в зал одразу на 2–3 дзвінок. До входу чекає маленьке шоу, яке не варто втрачати.

«З цією виставою щось не так», Театр на лівому березі

Це франшиза британської вистави;

Пост-мета-іронія на максимальних налаштуваннях: стьоб на все та з усього, сюжет відходить на останній план, тільки додає комічності ситуації;

Взаємодія з залом — руйнує 4-ту стіну і залучає до гри;

Нюанси: найближчим часом не планують покази (вистава по ліценції, обмежена к-сть показів); гучно гримає і бахкає в процесі;

Додатково: будьте готові до всього, треш і сумбур це головний козир вистави.

«Конотопська відьма», Театр ім. І.Франка

Це супер-пупер медійна вистава поставлена І. Уривським, яка всюди бігає за нами (тік-ток, ютуб, блогери). Той випадок коли це щиро;

Сюжет українського драматурга робить все дуже-дуже рідним та знайомим. Як шоу СТБ — не треба пояснювати та можна впізнати себе та середовище;

Дуже хороша робота в усьому: костюми, сценарій, світло, ефекти, підбір та гра акторів;

Прикольно що один акт і не затягнуто: коли тільки починаєш знайомство з театрами, сидіти 2 акти по 1.5 години може бути важко, а тут все досить динамічно і без зайвого пафосу;

Нюанси: легше виграти в лотерею, ніж купити білети не неї.
Бог в поміч в цьому ділі. Є ще пальона копія, не переплутайте;

Хто не був — той лох.

«Декамерон», Молодий театр

Вистава стала відкриттям для мене: в ній немає відомих імен акторів та високих очікувань. Але який же кайф! Готовий йти в наступному сезоні;

Хоч це мюзикл, але він більше театральний, ніж музичний: тобто, не індійський фільм, де лиш співають;

Більшість акторської трупи — молодь та недавні випускники. Це вселяє супер оптимізм і віру в круте майбутнє українського театру;

Сюжет у фоні: Декамерон це історії з життя, банкет в часи чуми. Події течуть, але про них не сильно думаєш, бо є гра акторів;

Вистава резонує з часом, в якому ми живемо. Це класичне «тут і зараз» з гештальт-психології, що втілено на сцені в час війни;

Нюанси: на наст. день подивився фільм «Лоліта», бо щось таке і тут є (молоді, німфетні актриси же ш, уххх небезпечна тема);

А ще кінь у другому акті — крутезно, зварнику респект!

«Наталка Полтавка», Театр ім. І. Франка

Класичний твір українського театру, на віки;

Тут мене найбільше зачепила музика: не народний олдскул, а сучасно переосмислена інтерпретація від ВВ.

Олег Скрипка круто змінив «музичність»;

Саме після цієї вистави, я усвідомив чому український театр, це музично-драматичний театр (це база); все інше — надбудова над цим;

Все з гумором і лайтово: без складних тем, драма є, то вона не епохальна, а така, «містечкова» і це скоріше плюс;

Нюанси: захочете підспівувати під кінець. Вчіть слова фінальної пісні:

«Мартин Боруля», Театр ім. І. Франка

Ще одна класична комедія;

Сюжет простий, крутий і зрозумілий. І знову влучно потрапив у серце і час: про силяна, який відчуває себе людиною поболіє і міняє реальність під це;

Для фанатів марафонів бажань і успішного успіху — саме те що треба, щоб «преисполниться»;

Додатково: думав, що вуса відклеїлись випадково, але ніт.

«Двоє оголених чоловіків», Молодий театр

Творчий дует Вертинський та Ємцов — геніальний. У них чимало спільних вистав і відвідати варто всі;

Абсурдна комедія з цікавим фіналом, дуже динамічна. Не ловив себе на думках: нууу шо там, чому так повільно, коли вже фінал;

Нюанси: актори грають голими, в перших рядах можна побачити сюрпризи час від часу;

Додатково: я був на закритій виставі у GARA (20 місць, дорого, з банкетом) — це суперкруто, але вистава є і в Молодому.

«Хазяїн», Театр на Подолі

Тут зійшлось декілька геніїв: сюжет від Карпенко-Карого, постановка від Уривського, художник — Богомазов, грають — зірки та зірочки;

З цієї вистави слід почати знайомство з Уривським, бо далі все складніше і глибше. І білети купити легше;
Вистава українська у всьому: тема (земля, влада), персонажі (пани, мажори, рішали), ситуація (народ страждає), сленг та всякі локальні колорити;

І сміх, і гріх, і сльози: з зали вийшов з питаннями;

Нюанси: може бути боляче, бо сюжет «про сьогодні, про нашу реальність»;

Додатково: можете подивитись однойменний серіал з Бенюком; він загалом ок, але вистава краще.

Дикий театр

Почесна згадка. Майже всі вистави театру зроблені круто і «для народу», без складних задумів, якихось «приколів».

Починав з цих:

• «Кицюня» — чорна комедія про любов до тварин і війну;
• «Кайдаші 2.0» — українська класика, про сімʼю;
• «Механічний апельсин» — дуже люблю Кубрика, а тут театр, вистава.

Категорія «Щось поболіє»

Тут драматичніші твори зі складнішим сюжетом і відповідно інтерпретації режисерів, акторські фішечки і все таке.

«Весілля Фігаро», Театр ім. І.Франка

Сюжет, динаміки, сценографія — все дуже ок, нудьги не виникає, цікаво спостерігати за героями і дією;
Але, вистава на 2 дії та 3 години часу, тому може бути важкувато висидіти без попередньої підготовки на інших виставах.

«Житейське море», Театр ім. І.Франка

Назва виглядає просто, бо так воно і є. Просто театр про життя, з усіма його подіями;

Сюжет теж без пафосу, але щось таки там є фундаментальне і цікаве.

«Кролик Гарві», Молодий театр

Сюрреалістична комедія на 2 дії та 3 години: під кінець вистави всім залом бачили того кролика (не певен, що він реальний);

Сюжет за задумом смішний, але має другий, глибший сенс: посттравматичний стресовий розлад військового плюс стосунки в сімʼї та життя з «нестандартною» людиною;

Команді вдалось втілити задум автора — пробудити віру та надію;

У кожного з нас є свій кролик Гарві.

«Процес», Театр на Подолі

Це Кафка, і це багато про що говорить про сюжет та антураж — трошки абсурд, драма, тривога … не дуже просто емоційно;

Режисер — Давид Петросян, він дуже і дуже крутий! Його постановки подобаються і торкають мене більше, ніж від Уривського;
Головного героя Йозефа грає жінка, неймовірна Оля Голдис: її пластика, грація, вживання у роль, емоційне занурення … це треба побачити, щоб зацінити; чистий кайф;

Додатково: беріть квитки у 2–4 ряду по центру.

«Незрівнянна», Театр ім. І.Франка

Наталія Сумська (не плутаємо з сестрою, яка «такоє») супер талановито відіграє та співає оперний спів.
А як же вона тягне прикол з опери, ну шальна імператриця!

Я фанатію від класичної музики, а тут аж ціла опера. І зроблена вона не як опера, а як пародія на оперу (це в основі сюжету);

Перший акт трошки вʼялий, але «пересидівши» його, у другому на вас чекає супер-вау нагорода;

Ще костюми дуже-дуже круті і є живий оркестр;

Додатково: нещодавно вийшов крутий фільм Примадонна з Меріл Стріп, який по цьому ж сюжету. Але в театрі — круче;

Дрімс кам тру, хочете ви того, чи ні.

«Візит», Театр ім. І.Франка

Тут теж Сумська, можна помітити — в простих виставах вона не грає, тільки серйозні драматичні ролі та сюжети;

Дуже шикарні костюми!

Порушує питання влади, грошей і андердогів.

«Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити», Театр ім. І.Франка

Я дуже хотів не бачити в головному герої декількох сучасних правителів, але не вийшло — побачив.

Переосмислення образу Гітлера під сучасних президентів — залетіла дуже добре;

Сюжет від Бертоля Брехта (написаний у 1941-му, як реакція на нацизм та війну), теж дещо кафкіанський, тому будьте готові замислитися і вийти з залу пригруженим;

Феномен влади: «цинічний і безжальний бандит, який скористався пожадливістю й безпринципністю еліти, безпорадністю пересічних обивателів та, майстерно маніпулюючи поплічниками, захопив владу» — бачимо це зараз, від цього супер боляче;

Гангстерський антураж з Чикаго нагадав Гострі картузи.

Категорія вистав «Вершинка»

До цих вистав треба бути готовим: дізнатись контекст, уявляти сюжет, мати «надивленість». З них виходиш «пригруженим» та зі спектром різних емоцій.

«Земля», Театр ім. І.Франка

Сюжет: братовбивство заради володіння землею. Дуже-дуже сильно, емоційне напруження — величезне!

В цій виставі вся Україна: наша історія, виклики, боротьба, проблеми, архетипи (земля, сімʼя, батьки, війна) …

Якщо маєте у власності землю чи нерухомість — буде боляче. А якщо вона зароблена / куплена на свої — біль х5;

Додатково: намагайтесь потрапити на Віктора Жданова у ролі батька; він — архетип батька, там така глибина (що я баті після вистави набрав, спитати що-як)! Ви точно бачили його в українському кіно.

«Цар Едіп», Театр на Подолі

Сюжет: супер класична, еталонна і базова трагедія Софокла; її дивились ще древні цивілізації; мабуть, всі памʼятають його зі школи плюс-мінус;

Дійство так йде, йде, йде, а накал трагедії росте, росте … а потім монолог Едіпа від В’ячеслава Довженко і катарсис …
Костюми та сценографія (світло, декорації, музика) — це окрема любов і вишка, дуже фешн і інстаграмно, на рівні з відьмою;

Музика: струнні це дуже-дуже потужно.

Додатково: 2–3й ряд по центру топ; 1й ряд не зручно.

«Річард ІІІ», Театр ім. І.Франка

Це епічно! Ну чисто Гра престолів (точніше навпаки: Річард— батя, Гра — син). Якщо любите таке — йдіть, біжіть;

Саме на цій виставі, я зʼясував що люблю масштабні історичні драми і надихнувся перечитати Шекспіра (що і зробив);

Дуже сподобалась музика, особливо драматична тема (коли щось таке лихе відбувається);
Річарда грає маестро, народний артист Богдан Бенюк. І грає супер талановито! От прям побачив що таке народний (не перший раз, та все ж).

«Пер Гюнт», Театр ім. І.Франка

В поемі Генрік Ібсене, яка стала основою сюжеті багато деталей, подій — все життя Пера. В постановці частину прибрали, скоротили, показали худ. засобами — тому може бути не просто зрозуміти все;

Вистава — масивна: дві дії, багато подій, акторів, питань і проблем з життя людини в пошуках себе і сенсу;

Це теж Уривський, навіть характерна стіна є, але треба йти готовим. Я от пішов не готовим, і було не ясно, довелось по другому колу зі знанням бекграунду.

«Калігула», Театр ім. І.Франка

Сюжет від Камю — знак того, що буде підтошнювати від тривоги та іншого спектру екзистенційних емоцій;

Історія про диктатора-митця, який в своїй тиранії та психозі робить таке, що страшно. Всі збіги з життям — думайте;

Калігулу грає Олександр Рудинський — краш всіх дівчаток-театралок. А ставив Уривський — краш взагалі всіх;

Не дуже сподобалось, що в процесі гучно гримає (металом лязгає об метал, а ще в малому залі — велика акустика).

«Коріолан», Театр ім. І.Франка

Для мене Коріолан це Річард III на мінімалках (в плані масштабності);

Це історія «як про Арестовича»: спочатку народ звеличує тебе на вершину, а потім скидає і ненавидить. Скільки разів таке було, та скільки ще буде. Типова психологічна гра;

Нагадало Англію часів великих воєн.

«Марія Стюарт», Театр ім. І.Франка

Складний сюжет: переплетіння купи подій, часу, там реально Санта Барбара, важко розібратись і слідкувати;

Мені не зайшло: ну щось воно таке … на один раз, без глибоких думок чи питань до себе; якихось сенсів я не уловив — не життєво (точніше в моєму житті не було прикладів такої конкуренції жінок за владу, але то час такий — беззубий);

Дружині Олі сподобалось дуже;

З цікавого: Уривський пробує нове, почерк дещо не схожий на інші вистави;

З того що круто і сподобалось: костюми та фєшн-показ в кінці.
Але ідею можна було докрутити і додати вог-денс-батл (вони ж королеви, queen).

Morituri te salutant, Театр ім. І.Франка

Дуже важке, трагічне, без краплі оптимізму. На поціновувача.
Перша (та єдина на зараз) вистава з якої пішов в антракті не в силах виносити далі;

20 днів у Маріуполі було дивитись легше (мабуть, бо там через екран кіно, а тут на власні очі);

Хоча, на картинках воно виглядає красиво, іноді навіть посмішки є — можливо в другому акті щось змінилось.

Ще про театральні вечори:

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»