Квартири на Оболоні, дівчата-моделі, холодильник для кліпу і життя — це уривки і фото з книги до 30-річчя гурту «Океан Ельзи»

Ви знали, що моделі, які знімались у кліпі «Океанів» 1998 року «Там де нас нема» образились на його творців — у кадрі було видно тільки їхні ноги!

А холодильник, з якого у кліпі співав В’ячеслав Вакарчук купували не тільки для зйомок, але і для життя. Тоді гурт тільки переїхав у Київ, жив у поганих квартирах на Оболоні.

Це факти з книги «Океан Ельзи. 30 років у фотографіях та спогадах» Ігоря Панасова, яка вийшла у видавництві ArtHuss.

Вечір.Media ділиться уривками і світлинами з книги.

Книга на сайті видавництва ArtHuss.

Ігор Панасов

музичний журналіст, письменник

«У столиці все закрутилося швидше і ритмічніше. Професійні фотосесії, перший випущений кліп, запис у студії, реліз альбому.

Як заведено у професіоналів, робота над другим альбомом почалася без зволікань. У ньому відчутна трансформація Святослава як вокаліста, а до списку пісень, які стали хітами, потрапили «Той день», «Сосни», «Коли тебе нема» і «Відпусти».

Подальший вир подій став таким насиченим, що є сенс просто перелічити найважливіші:

• виступи в Лондоні та Парижі
• прихід до групи Дмитра Шурова
• запис альбому «Модель»
• контракт і тур з Pepsi
• співпраця з оркестром «Ренесанс»
• апрошення на всі топові фестивалі, постійні зйомки для телебачення

Поява на 13 обкладинках українських видань протягом 2003 року. Тур «Тихий Океан».

І після цього — вихід з гурту Шурова та Хусточки влітку 2004. Це був удар, з яким мали впоратися всі, хто залишався частиною ОЕ і збирався рухатися далі».

Соня Сотник

радіоведуча, співачка

«Я згадую 1997 рік, Київ. Ми з колегою Оксаною Шавель тоді працювали на радіо, знімали стареньку квартиру на Дарниці. Хлопці з ОЕ були друзями Оксани. Вона спостерігала за їхнім становленням у Львові. Я ж пам’ятала Дениса, Юру та Пашу ще як учасників гурту «Клан Тиші», бо покинула Львів у 1993.

Ну, а поміж жартами і помірними вечірніми пиятиками, хлопці розмірковували над пропозицією Віталіка Климова про квантовий стрибок з їхнього хіта про Мікі Мауса до першого альбому, переїзд до Києва і підписання контракту.

Це був справжній шоу-бізнес. З одного боку, підтримка менеджера і його успіх з «Табула Раса», гроші, медіа, кліпи. З іншого — побоювання щодо творчої свободи, зміни ландшафту, а там же ж у Львові кохані, все знайоме, всі люблять.

А якщо не вийде? Вийшло. Проривну роль зіграли у той час кліпи й образ хлопців. У попсовий мейнстрим увірвалося щось справжнє, цікаве, оригінальне, дуже юне і дуже українське».

Віталій Климов

музичний продюсер, кліпмейкер

«З головою великого холдингу «Банкомзв’язок» Анатолієм Юркевичем ми співпрацювали ще стосовно гурту «Табула Раса». Саме ця людина вплинула на подальшу долю ОЕ.

Пару місяців розмірковував, кого запропонувати. А потім згадав про Славіка та ОЕ.

Я написав величезний бізнесплан на десятки сторінок. Там був розрахований кожен крок на три роки вперед, десь на третьому році ми мали вийти в «плюс». При цьому пісні ОЕ Юркевичу відверто не сподобалися. Але він мислив як бізнесмен і довіряв моєму досвіду. Сказав:

І я його прописав. У типовому договорі, який мені надали для роботи, був пункт «Умови зберігання сировини». Я вписав туди витрати на оренду двох квартир, де мали жити хлопці в Києві. Коли фінансування проєкту затвердили, я подзвонив Славіку і сказав, що треба переїжджати до Києва».

Семен Горов

режисер, музичний продюсер

«Ми хотіли знімати кліп «Там, де нас нема» в Одесі, але це було б дуже дорого, тому знайшли альтернативу — сходи в парку Слави біля КиєвоПечерської Лаври. Вони були більш-менш схожі на Потьомкінські.

Коли ми робили це відео, я був студентом кінофакультету театрального інституту ім. Карпенко-Карого. Тому фільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін» був своєрідною іконою. Цим пояснюється те, що в кліпі так багато парафраз саме з нього.

Сенс, який я закладав в цю роботу, був пов’язаний з моїм тодішнім ставленням до масової культури.

Холодильник у кадрі з’явився через побутові обставини. На той момент я тимчасово жив у Віталія Климова, і в нього не було нормального холодильника, був старий занедбаний.

Тому коли Віталік сказав, що є невеличкий бюджет, на який можна щось придбати, я сказав, що нам потрібен в кліпі холодильник. Я хотів, щоб він потім залишився у Віталіка вдома.

Кадр, де жіночі ноги у розірваних колготках, — це були дівчата з модельного агентства, яких ми запросили.

Віталій Климов: «Фінальне зведення пісні «Там, де нас нема» було завершено в ніч з 6 на 7 січня 1998 року. Перший її етер відбувся за декілька днів на радіо «Довіра» — пісню поставив мій однокурсник і друг Олег Буренін, який тоді там працював.

Ми почули її разом з ОЕ, коли я віз їх в брендованому мікроавтобусі «Табула Раса» на київський вокзал — вони поверталися до Львова. Контракт з «Банкомзв’язок» на той момент ще не був підписаний. Це був сакральний момент».

Ілля Чичкан

художник

«Віталік Климов у 1998-му сказав, що перевіз до Києва молодих брит-попівців зі Львова. І звернувся до мене допомогти зі стилем. Раніше він залучав мене до роботи з гуртом «Табула Раса», тому це було продовженням нашої співпраці.

Я допомагав як іміджмейкер на зйомках кліпу «Там, де нас нема». Потім займався їхнім одягом для фотосесії під обкладинку першого альбому.

І десь півроку-рік надавав консультації щодо образів, в яких варто виходити на сцену під час концертів. У мене на той час вже було за плечима пару модних показів, тому Климов вирішив, що мені можна довіряти».

Зліва. Кадр з кліпу «Там, де нас нема», Київ, літо 1998 року. Фото з архіву гурту

Справа. Кадр з фотосесії для обкладинки альбому «Там, де нас нема», Київ, літо 1998 року. Фото Олексія Степанова

Святослав Вакарчук

музикант, співак

«Віталій Климов — непересічна людина. В якомусь розумінні він геній. У нього гнучкий розум, чудова ерудиція, нестандартне почуття гумору. Як інтелектуальний партнер він мені дуже близький, мені з ним легко. В нас з ним була і є «хімія».

Климов був і нашим ментором, і товаришем. Ми дивилися на нього знизу вверх і водночас мали теплі горизонтальні стосунки. Суто по-людськи ми завжди знаходили спільну мову. Що стосується професійного виміру, бувало по-різному і не завжди все гладко».

Денис Глінін

музикант

«Климов запросив нас до Києва, повірив в нас, вклався часом і грошима. Крім того, особисто в мене з Віталіком склалися хороші приятельські, навіть дружні стосунки. В нас були свої жарти, ми дзвонили одне одному, бачилися. Він був не просто менеджером, а людиною, яка вміла нас чути. Він не вичавлював нас заради власної вигоди.

Я дуже його поважаю, люблю і тепло до нього ставлюся, в нас ніколи не було якихось сварок, образ. Я дуже вдячний йому за все».

Спільні фото з продюсером Віталієм Климовим, 1998–2000 роки. Фото з архіву гурту

Денис Глінін: «Це ми вдома у нас з Пашею, коли жили разом після переїзду до Києва. Він зі своєю дівчиною Юлею, а Славік приїхав до нас в гості».

Павло Гудімов

музикант, аукціоніст

«Перші місяці після переїзду до Києва ми мешкали у поганих квартирах на Оболоні, я з Денисом, Славік з Юрчиком. Але було весело. Я згадую той період лише з вдячністю. Це ж були безпечні часи. Ми репетували, виступали, тусувалися. Наше коло спілкування, як порівняти зі Львовом, помітно збільшилося, і воно було файним».

Святослав Вакарчук: «В перший рік у Києві в нас були періоди, коли тижнями нічого не відбувалося. Тому ми багато спілкувалися, ходили одне до одного в гості. Тим більше, що між будинками, де ми мешкали, була відстань 15 хвилин пішки».

Зліва. Невдовзі після переїзду до Києва, осінь-зима 1998 року. Фото з архіву гурту

Справа. Київ, Оболонь, березень 1999 року. Фото з архіву гурту

Святослав Вакарчук: «Тут мене спіймали в кадр на Оболонському проспекті, недалеко від будинку, де я жив сам після того, як ми роз’їхалися з Юрою Хусточкою. Права частина фото — це місце, де зараз розташований величезний ТРЦ Dream Town».

Ще про музичні вечори:

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»