Пише пісні на замовлення, допомагає армії, читає книги: вечори блогерки Віталії Грицак

Віталія Грицак – українська блогерка (46 000 підписників у Tik Tok, 53 000 в Instagram), співачка та поетеса.

Дівчина стала більш відомою після того, як у березні 2022 року записала пісню «Чом тобі, вороже, не спиться», яку підхопили соцмережі.

Віта родом з Тернопільщини, проводить багато часу з рідними, веде блог, навчає дітей музиці, координує власне видавництво, організовує благодійні концерти для підтримки армії.

Вечір для неї – найбільш продуктивний час для творчості та натхнення. І саме ввечері відбуваються знакові події в житті. Далі – пряма мова Віти.

Майже всі вечори – вдома

Вечір для мене – найбільш натхненна та продуктивна частина доби, бо саме тоді пишу вірші та пісні.

До повномасштабного вторгнення я жила в Києві чотири роки та навчалась в музичній академії, грала на скрипці.

Всі вечори були пов’язані саме зі скрипкою, бо брала участь в концертах оркестрів, відвідувала філармонії, театри.

Любила гуляти з друзями містом або відпочивати в гуртожитку після важкого дня.

Я ще не повернулась до Києва, вранці 24 лютого приїхала додому і з того часу всю діяльність перенесла в онлайн – пишу пісні, веду блог та викладаю дітям.

Вечірній онлайн-концерт організувала з дідом

Після вторгнення в мене був період морального та фізичного затишшя. Думала, моя професія – найбільш непотрібна в світі.

Коли минулої весни опублікувала пісню «Чом тобі, вороже, не спиться», зрозуміла, що вона позитивно вплинула на настрій українців і те, що я роблю – важливо.

Творчість – єдиний спосіб, яким вмію заробляти, тому вирішила допомагати врмії саме цим. У травні 2022 року запропонувала своєму дідові зробити благодійний вечірній онлайн-концерт.

Дід комунікабельний, любить виступати, грати на баяні – одразу погодився. Тоді ми зібрали 35 000 гривень.

Концерти з “Паляниця band”

В сусіднє село через повномасштабну війну додому приїхали друзі з гурту «Паляниця band». І у червні минулого року ми спільно почали організовувати благодійні концерти вечорами.

Починали з сіл на Тернопільщині і побачили, що люди підтримують. Ми виконували сучасні хіти, музику з кінофільмів, українського попу 70-90-х років тощо. Потім вирішили відпочити, і продовжили на Різдвяні свята, Великдень.

Паралельно я почала робити сольні квартирники у Львові, Тернополі, Києві, Празі.

Я підрахувала, що так вдалось передати на потреби армії близько пів мільйона гривень. Це переважно були збори знайомих або покупки дронів чи тепловізорів. 

Натхненно почуваюся вечорами після концертів, втомлена, ноги гудять, але радію. Бо дуже люблю те, що роблю. Особливо рахувати зароблені гроші (сміється). А також згадувати класні моменти з виступів та спілкуватись з глядачами.

Пісні для закоханих на важливі події

Одне з моїх вечірніх занять – створення пісень-історій для закоханих. Майже щодня маю нові замовлення і пишу їх ввечері.

Люди замовляють пісню на весілля, річницю чи з якоїсь нагоди.

Спершу надсилають інформацію про себе та свою спільну історію, а потім я ввечері сідаю і роблю з цього спершу поетичний текст, а потім ставлю на музику в домашній студії.

Нещодавно в подруги був розпис з коханим, який зараз на війні. Вони рідко бачаться, але їхня історія кохання – моя улюблена.

Не знаю, чи є в мене родичі або друзі, яким би я не написала колись вірш чи пісню. Це моє хобі переросло в справу, яка приносить кошти.

Кожна історія кохання як роман для мене і на кожну чекаю з нетерпінням. З вересня я написала вже 87 пісень для закоханих.

Вечірнє начитування віршів для чужої мрії

Якось з “Паляниця band” ми організовували концерт на Стометрівці в Івано-Франківську.

Хлопці налаштовували інструменти, а я неподалік стерегла речі. До мене підійшов старший чоловік і почав розповідати про своє життя.

За 5 хв розмови пан Ігор розповів, що був кларнетистом і все життя мріяв видати збірку віршів, але з нього лише насміхались. 

Я запропонувала йому записати на відео, як він декламує свій вірш та поширити в себе в соцмережах. Ми так і зробили.

Він отримав багато підтримки.

Також у мене було власне поетичне видавництво, я провела 26 поетичних конкурсів, де допомагала переможцям видавати збірку поезії. Пан Ігор дав мені свій номер телефону, але в його погляді була впевненість, що я не зателефоную. 

Я перетелефонувала наступного дня, запропонувала видати збірку. Протягом наступного місяця вечорами ми з ним зідзвонювались і він надиктовував свої вірші.

Потім я зробила макет, віддала в роботу дизайнерці, і сама відвезла йому чернетку в Івано-Франківськ. В останній момент перед друком пан Ігор почав більше вагатись, чи все недаремно.

Я була впевнена, що 100 збірок підписники придбають точно. І була шокована, коли люди в перший день придбали 800 примірників збірки!

Зараз в пана Ігоря погіршилося здоров’я через хворобу, він не може писати самостійно, але надиктовує вірші дружині.

Найтепліші вечори – з рідними

З рідними ми завжди вечеряємо разом. Іноді йду в гості до діда та бабусі, де граємо в настільні ігри.

А потім ділиться своїми улюбленими піснями зі мною. З дідом завжди виходять дотепні ролики, які подобаються підписникам.

Також люблю поспівати з мамою та пограти на музичних інструментах – я на укулеле, а вона на піаніно. Обожнюємо співати саме народні пісні», як от «Ой у гаю при Дунаю».

Книги і фільми вечорами

Вечорами я більше читаю, але і люблю фільми. Нещодавно брат подарував сертифікат на 300 грн в книгарню. Я так захопилась, що кінцева вартість книг була в десять разів більшою.

Всі вони лежать на полиці, читаю по черзі. Зараз – «Невидимі жінки: як вижити в світі, коли навіть цифри брешуть на користь чоловіків». Остання книга, яка справила сильне враження – «Дикий Захід Східної Європи» Павла Казаріна.

З фільмів зараз дивлюсь «Бріджертони». І рекомендую всім глянути «І будуть люди» або «Сага». Сильні серіали, які допомагають візуалізувати те, що ми знали, але не могли уявити.

Ставлю галочки навпроти цілей, які планую звечора

Іноді відчуваю, що мені забагато соцмереж, тому відкладаю телефон. Буває, видаляю Facebook чи ТікТок на тиждень, щоб відпочити від них.

Новини зараз дивлюсь рідше, ніж ще рік тому. Я відписалась від різних пабліків і залишила лише найвідоміші новинні канали як «Суспільне» чи «Свідомі».

Помітила, що новинний шум впливає на самопочуття. А от зі сном проблем не було. Зазвичай засинаю о 1 ночі, мені так найкомфортніше.

В мене є пісня, яку я ще не видала, і там є слова-звернення до себе в майбутньому, чи закреслюю я галочки з цілями. Я люблю планувати і особливо це відчуття, коли задоволено ставлю галочки в нотатках телефону.

Ввечері я завжди планую, іноді аж занадто детально, але так мені простіше налаштуватись на роботу. І стараюсь дотримуватись запланованого.

Ввечері я ніколи не мовчу. І саме вечір є тим часом, коли я найбільше співаю.

Вечір мрії: коли видам та презентую свій перший музичний альбом. 

У вечір нашої перемоги над Росією, насамперед, де б я тоді не була, чи вдома з рідними, чи на концерті, хочу вшанувати тих, хто не дожив до цього дня. Всі кажуть, що коли переможемо, то будемо радіти. Але перемога буде сумним днем, бо є і буде багато людей, які до цього не доживуть.

Читачі й читачки медіа «Вечір»!

Як час вас накриє цією добою

й місячне світло сяде на плечі,

головне – залишайтесь собою.

Коли вечір зросте, як з даху антени,

і почуєте сутіні темної кроки,

хай колискові звучать – не сирени,

хай не тривоги будуть, а спокій.

Хай завжди стається лише особливе

і схочеться жити і бути 

у вечір сьогодні, а чи, можливо, 

у всі вечори у майбутнім.

Марія Лаврів

журналістка, Долиняни, Івано-Франківська область