--7730

15 Травня, 2023

життєстиль

Що ми більше не робимо ввечері, бо маємо смартфони та інтернет

Смартфони та інтернет нам суттєво спростили життя, додали комфорту та швидкості — багато рутинних процесів спростились або зникли взагалі.
От ми у “Вечері” і задумались: які вечірні справи були абсолютно звичайними ще 15 років тому, а зараз виглядають дивними, невчасними та непотрібними? 

Кіно, музика, шафа і олівець

Напевно, в топі таких справ — це цілий ритуал вечірнього перегляду телевізора. Спершу у сім’ї уважно вивчали телепрограму доступних каналів (у нас таких було три — УТ-1, Інтер та 1+1). Вибирали, що ж будете дивитись, а потім ввечері напружено чекали початку нової серії того серіалу, який домовились переглядати.

Дивились уважно, швидко бігали в туалет під час реклами і старались нічого не прокліпати — бо ж більше не побачите!

Повтор якщо і йшов, то у денний час, коли всі були на роботі чи в школі. Якщо пропустили — кусали лікті і дзвонили друзям, щоб ті переказали серію. Бо ж як далі розуміти, що там робиться?

старий телевізор

Якщо ви все ж пропустили кіно чи не змогли домовитись про перегляд передачі, яка цікава саме вам, можна було або залишитись підпрацьовувати пультом (“а поклацай, щоб голосніше, бо шось нічого не чути знов”), або піти на кухню. Там завжди сидів дід і вперто крутив вушка “брехунця”, бо хотів піймати “шось путнє”.

Разом спробувати реалізувати аферу: ви як особа менша і легша, лізли на шафу, а дід подавав радіо й авторитетно керував, куди націлювати антену і як крутити повзики, щоб “піймати поляків”.

Якщо вдавалось, то вечір був класним: польську радіостанцію чути було погано, слова незрозумілі, але гордість, що таки вдалось, гріла душу.

Коли з радіо та телебаченням не складалось, завжди можна було потинятись районом і прилипнути до котроїсь компанії, яка під під’їздом (рідше — за гаражами) слухала музику на старому касетнику.

Якщо ще приносили свої записи (не забути олівець, бо перемотка часто не працювала), то всі раділи різноманіттю, яким би воно не було. 

плівкова музична касета

Вибити вечірній екранний час на фільм по відеомагнітофоні було чимось чудовим і майже фантастичним — всі зазвичай дивились новини і ефірні передачі. Та якщо щастило і ще дозволяли друзів покликати — такий вечір запам’ятовувався надовго і за відчуттями міг конкурувати з новорічним.

Про те, як мало було і “відиків”, і касет до них, я взагалі мовчу.

Та досі, коли бачу кадри фільмів з дев’яностих, у вухах чую гугняву озвучку, яка відстає на одну фразу.

Зв’язок і спілкування

Другий “пакет” вечірніх справ стосувався спілкування. І тут все було водночас і простіше, і складніше. Простіше — бо не треба було нікого витягувати за вуха зі смартфонів. Потрібно щось — прийшов і спитав. Це якщо в межах квартири/будинку. А от із дистанційним спілкуванням вже важче: ви або чекаєте, поки мама/тато вирішать робочі справи та наговоряться з родичами і друзями, або просто йдете в гості до людини, з якою хотіли поговорити довше.

Телефон один, всіх багато

Тож або тренуєш терпіння та відрощуєш дзен, слухаючи нікому нецікаві теревені про консервування і ремонт, або тренуєш ноги.

старий дисковий телефон

Ще варіант — писати листи. Так, прям паперові. Такі, щоб у конверт, марка-пошта, решта справ. І — ні, не тому, що це цікаво. А тому, що міжміські дзвінки капець дорогі (про міжнародні взагалі мовчу), а друзі в інших містах теж хотіли знати, як ти живеш.

Листи краще писати ввечері, щоб вранці дорогою до школи закинути у скриньку і чекати на відповідь.

Якщо ви жили у великому місті і мали досить дрібних грошей та записну книжку з номерами, то ввечері могли скористатись для дзвінків благом таксофону. Та серед моїх знайомих це була така рідкість, що як варіант вечірньої рутини її розглядати навряд чи варто.

Екстремальніші варіанти вечірньої комунікації, які зараз виглядають дуже дитячими:

  •  запрошувати на прогулянку, кидаючи камінці у вікно;
  • пускати з вікна паперові літачки-записки;
  • для близьких сусідів: банковий телефон (дві консервні бляшанки, з’єднані дротом, дозволяли перемовлятись між сусідніми квартирами чи навіть домами).

Ці варіанти тому вечірні, бо дозволяють спілкуватись тихо. З настанням темряви під вікнами кричати неввічливо і ризиковано: як мінімум можна отримати у відповідь вереск не з того вікна і з неприємним змістом. Максимум — на голову відро води і патрульних за порушення громадського порядку.

паперовий літачок-лист

Ці заняття можна повторити і зараз (за винятком таксофонів — їх Укртелеком всюди повідключав ще до пандемії). Але це буде вже ваш вибір та бажання, а не єдиною доступною опцією та розвагою.

Тетяна Павліченко

Тетяна Павліченко

Редакторка

читати наступне

Ось про що ми пишемо в інших рубриках

Київське ескімо, смак борщу, сиру й хліба: 7 закладів Києва з оригінальним морозивом

Щоденник Atlas United 2024. День третій: японська психоделіка, рокова Сердючка та нестримний Жадан

Святий вогонь, портал світів й вечірня «оргія»: 7 фактів про свято Купала

«Чоловік з передової хвалив дистанційний мастурбатор»: як секс-іграшки допомагають парам кохатися на відстані