Співзалежність у стосунках — що це таке і як із неї вийти

«Я не можу без тебе» — звучить романтично, але саме за цією фразою може ховатися одна з найскладніших психологічних пасток. Що таке співзалежність, чим вона відрізняється від справжньої близькості, чому з неї так важко вийти — і чи можна взагалі побудувати здорові стосунки — розповіла українська вчена, психологиня та ректорка Українського вільного університету Лариса Дідковська.

Що таке співзалежність і чим вона небезпечна

Залежність — це завжди про одну людину. Алкоголік не може без горілки, ігроман — без автоматів. Але співзалежність влаштована інакше.

«Я не можу без тебе. І чим вона небезпечна? Що якщо залежність — це рішення самої людини, буду я вживати чи не буду, буду я грати чи не буду — це не легко, це не просто, але я можу прийняти таке рішення і можу зробити щось для його реалізації. То співзалежність — це, на жаль, там, де я хочу щось від іншого, але вирішувати, робити це чи не робити, буду не я, а він», — пояснює Дідковська.

Небезпека ще й у тому, що люди у співзалежних стосунках, як правило, не усвідомлюють цього. Вони щиро вірять, що так має бути.

«Дивіться, вони не просто хтось так думає — вони всі так думають. Ось він хороша людина. Він взагалі дуже хороший і він мене дуже любить. І я його дуже люблю. Але якщо я його залишу, він пропаде, бо я та, яка тягне його з-під під’їзду, коли він там валяється після, зрозуміло, зловживань. Бо я та, яка вирішує проблеми свого сина, платить за нього борги, тому що він ігроман, і він все, що мів і спустити, спустив, і навіть те, що не мав спускати, спустив. Але без мене він теж пропаде».

Як виглядають маркери співзалежних стосунків

Перевірити себе нескладно. Головне питання: чи є у вас власне життя?

«Коли ви думаєте про те, як там десь зараз ваш чоловік або ваш син, або ваша донька, коли ваше життя складається з їхніх потреб, з їхніх проблем, з їхніх переживань, з їхніх справ, коли ви дзвоните зі своїми контролюючими питаннями: “Ти де?” “А ти вже мав бути там, а ти вже мав бути сям?” І тоді ваше життя складається з невашого життя».

Ще один маркер — займенник. Якщо доросла людина каже «ми» замість «я» — варто задуматися.

«Навіть займенник я або ми. Наприклад, на початку життя, коли дитина геть маленька, природньо, що мама каже: “Ми попісали, ми покакали”. Але потім ля росте і ля, чого не могла сама, тепер вже може сама».

Як виглядають здорові стосунки

Здорові стосунки — це баланс між «ми» і «я». Не злиття, не відчуженість, а дозована прив’язаність.

«Я хочу їхати на рибалку, але я вже не маю потреби тягнути тебе туди, так як було на етапі залицянь. Я хочу робити свій шопінг, але мені не треба, щоб ти там за мною повзав і стукав по циферблату, бо мені треба стільки часу, скільки я хочу. Так, в нас є наше ми. Ми це дім, в якому ми живемо. Ми це діти, яких ми народили. Ми це відпустка, яку ми проводимо разом або проводимо окремо. Але я — це я, а ти — це ти».

Здоровий тип прив’язаності виглядає так: «Я можу з тобою, але я можу без тебе». Якщо партнера немає поряд — людина сумує, але справляється. Не лежить під ковдрою у відчаї.

«Якщо тебе немає, якщо ти на роботі, якщо ти у відрядженні, то я буду сумувати, але я дам собі раду. Я абсолютно не буду лежати в депресії, накритої коциком, відчаю, тому що поряд зі мною немає об’єкта моєї прив’язаності».

Чому так важко вийти зі співзалежних стосунків

Тут психологиня наводить жорстку, але точну метафору.

«Якщо ми з вами просто йдемо за руки, то для того, щоб кожен з нас пішов своїм шляхом, нам треба просто відпустити руку, бо ми стоїмо на своїх ногах. Але якщо ми сіамські близнюки, то для того, щоб кожен з нас жив окремо, що доведеться зробити? Розрізатися. Це такий наркоз. Операція, море крові, бо ми надто прив’язані один до одного».

Крім страху невідомого, є й інша причина: у співзалежних стосунках є вигода для обох — навіть якщо це не очевидно.

«В любій співзалежності кожен має свою вигоду, кожнісінький. Алкоголік має того, хто вирішує його проблеми. Свята жінка алкоголіка має репутацію рятівниці святої жінки. Всі її співчувають, всі їй допомагають, її рятують сусіди. Всі кажуть: “Ніхто би того не витримав. Хіба ти? Ти свята жінка? Ти не — я б так не зміг”. І все це визнання, яке вона отримує».

Чотири типи сепарації: які з них конфліктні

Сепарація — вихід із злиття — це не завжди боляче. Все залежить від готовності обох сторін.

«Один тип сепарації: батьки готові відпустити своїх дорослих дітей, а діти готові самі жити — вони вже для цього достатньо автономні і компетентні. Нема конфлікту».

Другий — коли ніхто нікуди не збирається: «Ніхто нікуди не збирається вилітати і ніхто нікого не збирається відпускати. Вони продовжують бути в співзалежних стосунках і немає ніяких переживань».

Третій — найболючіший: «Коли діти готові вилітати, але батьки не готові відпускати. І тоді як можна втримувати? Я без тебе помру. Не буде кому цю знамениту склянку води перед смерттю подати. Буду мати тиск, впаду, а швидкої не буде кому викликати».

І четвертий: «Коли ви готові відпустити, але ніхто нікуди не збирається. Якщо пташенята дійсно засиджуються в гнізді, то їх батьки звідти таки підпихають і підштовхують, бо по-іншому воно так і сидіти. Мамо, мамо, що купити сьогодні ввечері на вечерю? Синку, купи собі квартиру і додому не приходь. А хліба я собі сама куплю».

Як розірвати коло і не повернутися

Фізичне розлучення — ще не справжнє.

«Саме по собі розставання механічне, фізичне ще нічого не гарантує. Я знаю багато-багато людей, які розлучилися десятки років тому. Знаєте, про кого вони розмовляють, як тільки вас зустрінуть? Про колишніх. А він, а він мене тоді, а він ось такий. Чи вони справді з ним розстались, чи вони справді перестали бути залежними? Ні».

Перше, що радить психологиня — навчитися чути себе.

«Дуже часто люди зі співзалежних стосунків або зі співзалежних сімей вони не знають, чого хочуть вони. Вони мусять мати для цього іншу особу, так як маленька дитина, яку годує мама, бо мама знає краще, що їй треба давати».

Друге — розширювати власне «я», а не заглиблюватися у партнера.

«Навколо себе оці всі пелюстки збільшувати — своє я. І тоді ваше ми буде однакове для обох. А оце я збільшувати як? А як ви жили, поки його не стало в вашому житті?»

Про що насправді добрі стосунки

Найкраще суть здорових стосунків передає, на думку Дідковської, молитва гештальтиста Фредеріка Перлза.

«Я — це я, а ти це ти. Я роблю своє, а ти робиш своє. Я прийшов в цей світ не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням, але й ти прийшов не для того, щоб відповідати моїм. Якщо нам вдасться зробити щось разом, це дуже добре. Якщо ні, це доведеться прийняти».