«Сучасний вчитель, як діджей в нічних клубах, має міксувати»: вечори фіналіста Global Teacher Prize Ukraine, вчителя з Харківщини Влада Акименка

«Моє ім’я назвали, а я не усвідомлюю, що мова про мене», — пригадує вчитель Владислав Акименко вечір, коли увійшов у 10-ку найкращих педагогів України премії Global Teacher Prize Ukraine 2024.

А ще став переможцем категорії «Інклюзивність», яку підтримав Uklon — передав вчителю ₴250 000 на розвиток інклюзивного класу.

«Вийдемо за межі класу!», — на премію Владислав хоче організувати екскурсії для дітей з особливими потребами. Поїхати у цікаві історичні місця, щоб діти доторкнулись до епохи, про яку їм розповідають.

Вечорами вчитель історії та географії Лозівського ліцей №1, що на Харківщині любить відпочити за чашкою чорного чаю з лимоном на балконі, — «Скоро моїм кабінетом стане». Дивиться тіктоки про український фольклор, а коли немає світла, то переглядає з дружиною «Спіймати Кайдаша».

Далі — його розповідь про дітей, вчителювання і пам’ятні вечори.

Відчув: мою роботу визнали

Добре пам’ятаю вечір, коли оголосили 10-ку найкращих вчителів премії Global Teacher Prize Ukraine.

Це було наживо 1 вересня о 20:00. 

Того вечору було спекотно, ще й хвилювався. Разом з родиною дружини зібралися біля телевізора. Алла Мазур оголошувала фіналістів, мене назвали першим…

Після оголошення почали писати, вітати колеги, друзі, люди з якими раз у житті бачився. 

А потім була дорога додому теплим осіннім вечером. Ми йшли з дружиною, телефон не замовкав, постійні повідомлення, телефонні дзвінки.

Хочу вийти за межі класу

Було неочікувано, що отримаю нагороду саме у номінації «Інклюзивність». Навіть і не міг подумати, що я стану в ній переможцем.

Отримав грошову нагороду на розвиток інклюзивного класу і вже маю декілька ідей. 

Коли кажуть про інклюзивність,то найперше думають про дітей з особливими освітніми потребами, які пов’язані зі здоров’ям.

А це ще й про дітей, які були відокремлені від навчання з різних причин. Про дітей з депортації, з якими я працював. Це була реабілітаційна програма, у першу чергу робота з психологами після примусової русифікації, навчання у російських школах. 

Це теж про інклюзивність.

Хотів би вийти за межі класу. Поїхати в історичну подорож з дітьми з особливими освітніми потребами. Цікавими й маловідомим місцями, до прикладу, нашої Слобожанщини. 

Щоб діти могли сприйняти нову інформацію у тому місці, про яке йде мова. Відчути себе у моменті тієї епохи, доторкнутись до неї. 

Довго вважав, що вільні години краще витратити на розбір складних понять і подій. Не запалювався уроками про рідний край. 

А коли почав працювати з дітьми з депортації, розповідати здавалося б очевидні речі про Україну, про місця, де живемо, то побачив захват, — «Це реально у нас відбувалось?! А коли про Херсон буде, Бучу, Донеччину? Давайте ще».

Дітям хотілось побачити і почути про своє, рідне, до чого можна доторкнутись. 

Кордони держави — це її історія, кордони цивілізації — це її мова

Що думаю про заборону спілкуватися російською мовою на перервах в школах? Складне питання. Ці кроки мають бути поступові. Не можна ось так взяти і заборонити. Особливо дітям. 

Починати треба з контенту, які споживають підлітки. Я за блокування російськомовного контенту у соцмережах. Хорошого українськомовного контенту вистачає. 

Та й приклад багато важить. У магазині, на прогулянці, в парках, та будь де діти й досі чують, як дорослі спілкуються російською. А тут дорослі забороняють це робити дітям. 

Але переходити на українську точно варто. Кордонами держави є її історія, кордони цивілізації — це її мова. 

Бренд вчителя — це свобода самовираження дитини

Вчитель не просто транслятор інформації, це приклад. 

Дистанційка показала, що діти можуть вчитись і самі. Інформацію знайти у безлічі джерелах. Їм не завжди треба приходити на урок, щоб щось від мене почути. 

І вчителю важливо бути прикладом, й давати приклад, як знання, які діти отримують у школі можуть їм знадобитись. 

Їм важливо все сприймати через активність, через практику. 

Сучасний вчитель, як з діджей в нічних клубах, має міксувати різними вправами, активностями, практикою. Має створювати двіж на уроці, щоб діти прийшли. 

Нехай вони не запам’ятають, коли почалася Національно-визвольна війна Богдана Хмельницького. Головне, щоб зрозуміли ідею боротьби. 

Бачу бренд вчителя, як образ людини, яка дає дитині висловитись так, як їй зручно, намалювати, написати в чаті, записати кружечок в телеграм. 

«А ще довго буде цей крінж? Давайте історію вчити»

Є у мене історія про факап з підготовкою до уроку. Це мав бути урок Історії України у 9-му класі, тема — промисловий переворот. 

Подумав, — «О, зараз швидко зберу у TikTok популярну музику з рекомендацій, щоб було цікаво». Нашукав, нарізав, до кожної теми підв’язав. 

Так запалився, прямо хочу цей урок. Приходжу в клас, кажу, — «Друзі, сьогодні буде двіж!».

Вмикаю першу пісню — не зайшла. Друга — діти аж поникли. Хочу вмикати третю, а учень каже, — «А ще довго буде цей крінж? Давайте історію вчити». 

Готувався до уроку цілий вечір, думав, що так круто буде. А сталось так, як сталось. 

Вечір —  це перехід між динамічністю і спокоєм

Це про баланс між напруженим робочим днем і відпочинком. Про видихнути, збалансуватися і знайти гармонію. 

Особливий вечір для мене — зимовий, тихий й без вітру. 

Одразу згадую, як дивився у дитинстві стару стрічку «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1961). І там є кадр, де великі кучугури снігу, а між ними хати світяться. Як спогад з дитинства у селі: вийшов ввечері на вулицю і бачиш точно такий самий краєвид. Інакше світ сприймається. 

Бачу вечір переходом між динамічністю і спокоєм, стишення. 

Мій вечір — це TikTok і чашка чорного чаю з лимоном на балконі. У TikTok просто дивлюсь рекомендації і так розслабляюсь. Підсів на відео про фольклор. 

Щовечора обов’язково маю 5 хвилин посидіти на балконі. Моє місце сили таке. Люблю балкон, поступово перетворюється на мій кабінет. 

Ввечері можу подивитись фільми для відпочинку. Ось одні з улюблених:

1. «Письменники волі» (Freedom Writers, 2007) — раджу всім, не тільки вчителям, стрічку. Вона про реального вчителя і дітей. 
   
2. «Спіймати Кайдаша» — коли немає світла, то це наш фаворит з дружиною. Дивимось завантажені серії. З українським шармом робота. 
   
3. «Гра престолів» — багато чого беру з сюжету для уроків. Впевнений, що для уроку те, що треба і дітям буде цікаво. 

Якось їхав в одному купе з сусідкою-жінкою і помітив, що вона ховає книжку. Здивувався: ховають гаманці, телефони, а тут книжка. 

Так зацікавився, що аж спати не міг. Зранку побачив — це «За Перекопом є земля» АнастасіЇ Левкової. 

Варто почитати, щоб ніколи не ставити запитання «Чий Крим?» .

Три складові мого ідеально вечора:

• без дзвінків
• фільм до вподоби нам обом з дружиною
• час для себе на балконі. 

Мій топ на вечерю — смажена картопля

Ні, я не готую вечерю. У нас в сім’ї це робить дружина: вона прекрасно готує, знає, що зробити таке, щоб смакувало. Бо я перебірливий у їжі. 

Мій топ на вечерю — смажена картопля, м’ясце зі скоринкою. Або лазанья. З напоїв — чорний чай, обов’язково з лимоном. А ще люблю вишневий сік.

Мої вечірні місця сили — залізний міст у Генічеську, там захід сонця неймовірний. 

Село Нагуєвичі у Івано-Франківської області. Це батьківщина Франка, там переживаю відчуття, що торкаються чогось великого.

Бути в хаті Франка, де він народився, вулицями, якими він ходив, а ввечері — ліс, запахи, атмосфера.

Ввечері я ніколи не почну якусь справу або напрацювання якоїсь нової ідеї.

Вечір в день завершення війни я б хотів провести на площі нашого міста, у колі друзів, родини, які просто радіють, які не думають про додаток «Повітряна тривога», які не відволікаються на сторонні шуми, і які просто вдячні тим, хто цей вечір нам подарував.

Якби мав владу змінити систему освіти в Україні за один вечір, то переглянув би друкування і видавництво підручників в Україні. 

Знайомий з досвідом різних країн, де за одним підручником навчається вся держава. Тоді немає немає проблем у програмі НМТ (національний мультипредметний тест — ред.), немає корупції у видавництві. 

Зібрав би у цей вечір, пояснив позицію і поставив би завдання. Але ввечері не починаю нову роботу, тому реалізація — вже зранку. 

Ще про вечори цікавих українців: 

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»