«Україно, це для тебе!»: вечори Ольги Харлан, які привели її до медалі на Олімпійських іграх у Парижі

«Україно, ми тебе любимо, це для тебе, рідна», — сказала шаблістка Ольга Харлан після перемоги на Олімпійських іграх 2024 в Парижі. 

Ввечері 29 липня Ольга здобула бронзову медаль у драматичному поєдинку з суперницею з Південної Кореї. 

Присвятила перемогу спортсменам, які не можуть виступити на Олімпіаді, бо «їх вбила росія». Також подякувала українським захисникам і захисницям, які зараз боронять Україну.

Розповідаємо про вечори Ольги, які привели її до олімпійської медалі в Парижі. 

Як Ольга Харлан взяла в руки шаблю? 

Ольга народилась у 1990 році в Миколаєві у сім’ї Ірини на Геннадія Харланів. 

Пригадує, що спочатку пішла на бальні танці.

Ольга під час танцювального виступу у 1990-ті роки

Але сценічні туфлі, сукні й індивідуальні заняття з тренером було сім’ї не по кишені. 

А щоб дитина була під наглядом, 9-річну Ольгу брав з собою на безплатні тренування хрещений — Анатолій Шлікар, тренер з фехтування. 

Швидкий, динамічний й емоційний спорт сподобався дівчині. Він був підхожий до її непосидючої вдачі. 

Тренер помітив, що у боях Ольга не здається і б’ється до перемоги. За бійцівський характер її називали «Вовченям». 

«Зараз вже так не називають, зараз я вже “Вовчиця”, виросла», — сміється Харлан. 

До речі, батьки Ольги залишаються у Миколаєві й сім’я постійно на зв’язку. Донька просила з міста під обстрілами. Але вони дали зрозуміти, що не поїдуть. 

«Тут наш дім, наші батьки, не залишимо рідне місто і нікому його не віддамо», — відповіли. 

Яким був шлях Ольги до олімпійських медалей? 

В інтерв’ю Ольга пригадує, що її першими серйозними змаганнями був Чемпіонат світу з фехтування серед дорослих у 2005 році. 

У 2008 році 17-річна Харлан поїхала битися на шаблях за Україну на Олімпіаду в Пекін. 

Українська трійка, — Ольга, Галина Пундик й Олена Хромова, — зустрілись у фінальному поєдинку з китаянками, які вважались фаворитками турніру. 

Українки програвали протягом матчу, але в останньому поєдинку Ольга завдала суперниці дев’ять точних уколів. 

Вирішальною була остання атака. І Харлан не схибила — олімпійське золото поїхало в Україну. 

Як проходять вечори тренувать і відновлення Харлан? 

Відомо, що під час підготовки до змагань Харлан встає о 07:00-07:30, щоб почати перше тренування. 

Довго спати собі не дозволяє, бо пунктуальна і не любить підводити людей. 

Втім зізнається, що може поспати довше під час відпустки. Або побути у «постільному режимі» під час відпочинку. 

Під час підготовки до змагань жодних бургерів й тортів — збалансований раціон з м’ясом, овочами й фруктами. 

Зараз вона багато часу проводить зі своїм партнером Джиджи (так Ольга називає Луїджі Самеле, — ред.). Він успішний шабліст, у них один вид спорту, одна зброя й один тренер. 

Спільні вечори у пари активні. Відомо, що Харлан любить сноубординг. Постійно пробує щось нове — вейкбординг, дрифтинг, кайт-серфінг, стрибки у воду з вишки. 

Вечорами можуть разом дивитись серіали чи танцювальне шоу. 

І мають традицію — щоп’ятниці вечеряють піцою, коли Ольга в Італії. І обов’язково йдуть на піцу, перед тим, як Харлан повертається в Україну. 

Чому Харлан не пускали на Олімпіаду в Париж у 2024 році? 

27 липня Ольга Харлан на Чемпіонаті світу з фехтування перемогла росіянку Анну Смірнову. 

Тоді росіянку допустили до змагань у нейтральному статусі. Втім всі розуміли, хто вона і звідки. 

І коли Смірнова пішла тиснути руку Харлан після двобою, то Ольга зупинила її шаблею — мовляв, «жодних рукостискань, нічого спільного з вами мати не хочу». 

За цей вчинок українка отримала «чорну картку» — дискваліфікацію на 60 днів у всіх змаганнях з фехтування. 

Завдяки обуренню українців, колег-спортсменів й тиску на спортивних чиновників дискваліфікацію скасували, а Ольга отримала гарантоване місце на Олімпійських іграх у Парижі. 

«Ці два тижні, поки вирішувалась ситуація, були пеклом для мене», — скаже пізніше українка.

Це ж бронза, чому медаль така важлива для Ольги й України? 

Золоту та срібну медалі у Парижі забрали французькі шаблістки Манон Апіті-Брюне і Сара Бальцер.

Але New York Times називає бронзову олімпійську медаль «найвагомішою» у кар’єрі Ольги Харлан. 

Причина в обставинах, в яких опинився український спорт через напад росіян на Україну. 

Спортсмени інших країн мали щасливу можливість тренуватись без вимкнень електроенергії, без загрози загинути чи втратити близьких під ракетним обстрілом, без переживань за своїх рідних і друзів на фронті. 

«Це важливо для мене, безмежно важливо для моєї країни. Це для людей в Україні, це для військових, для спортсменів, які не приїхали сюди, бо їх вбила росія», — відповіла українка на питання, кому присвячує медаль. 

До речі, один з перших тренерів Ольги, її хрещений Анатолій Шлікар також дивився переможний бій у Парижі. 

«Не хочу нікого образити, але такі, як Оля народжуються раз у покоління», — сказав. 

Ще вечори цікавих українців: 

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»