Бізнес-драма «Феррарі»: фільм на 7,5 з 10. Чи варто йти і на що звернути увагу

28 грудня в український прокат вийшла бізнес-драма «Феррарі» Майкла про автогонщика та творця одного з найвідоміших брендів перегонових авто Енцо Феррарі.

Світова прем’єра фільму відбулась у вересні на Венеційському кінофестивалі.

Оцінки критиків 

• Сайт-агрегатор рецензій Rotten Tomatoes: 75% свіжості на основі 157 рецензій 
• На Metacritic рейтинг: 73 зі 100 на основі 41 рецензії 
• На IMDb станом на 29 грудня оцінка фільму: 6,8  з 10

Кінокритик Ігор Кромф також подивився фільм і готовий розповісти, чому «Феррарі» це більше бізнес-драма, ніж байопік, та оцінює стрічку на 7,5/10.

Про що фільм Феррарі

Події фільму «Феррарі» розгортаються весною 1957 року. Італія переживає важку економічну кризу після Другої світової війни.

Колишньому автогонщику та видатному автоконструктору Енцо Феррарі за шістдесять. І його життя не дуже ок.

Фірма на межі банкрутства, конкуренти з Мазератті дихають в потилицю, партнери вимагають збільшити серійне виробництво, що суперечить філософії «Феррарі», яка продає машини, щоб брати участь в перегонах.

Втомлений життям та обставинами Феррарі готується до гонок Mille Miglia. Це перегони на витривалість міськими дорогами, які на час заїзду навіть не перекривали.

У травні 1957 відбудуться останні такі змагання і участі команди «Феррарі» присвячена добра частина фільму. 

В особистому житті Енцо теж не все ок. У нього напружені стосунки з матір’ю, яка говорить, що не той син повернувся з війни.

Син Феррарі, Альфредо Діно, помер кілька років тому. Впоратися з цією трагедію бізнесмену важко.

На тлі цього виникають скандали з дружиною та бізнес-партнеркою Лаурою, яка вважає, що Енцо не зберіг сина.

Піку вони доходять, коли вона дізнається, що головна коханка Феррарі Ліна (він їх мав безліч) має від Феррарі сина, якого Енцо хоче офіційно визнати спадкоємцем. 

Режисер фільму про Феррарі Майкл Манн

Майкл Манн – невизнаний геній Голлівуду. Він знімає фільми раз в 8-10 років і кожна його стрічка продумана до найменших дрібниць та деталей.

При підготовці до зйомок «Феррарі» йому, наприклад, було важливо, щоб овочі в горщику були саме тими, які вирощували в горщиках італійські домогосподарки в 1950-х.

Ідеєю зняти фільм про «Феррарі» Манн захопився ще у 1980-х, коли вперше прочитав книгу «Енцо Феррарі: людина, автомобілі, перегони, машина» авторства Брока Єйтса.

У 1990-х він намагався екранізувати цю історію з Робертом Де Ніро в головній ролі, але не склалось.

Згодом Манн став виконавчим продюсером стрічки про автоіндустрію «Форд проти Ферраррі» (В українській адаптації назва «Аутсайдери») і врешті зумів знайти інвесторів під реалізацію давно бажаної мрії.

Манн – режисер, який часто працює з темою маскулінності минулих часів та тим, як вона зустрічала виклики.

Будь це «Останній із могікан», чи «Сутичка». Або спортивна драма «Алі», де Вілл Сміт в образі Моххамеда Алі тільки те й робить, що проходить від одного складного життєвого вибору до іншого.

Адам Драйвер з його образом Енцо Феррарі доповнює цей список.

Жанр фільму

«Ферраррі» – не зовсім байопік про Енцо Феррарі в класичному розумінні. Як для байопіка, тут замало історії самого Феррарі.

Є згадки про роботу на автозаводі і відмову «Фіата» у працевлаштуванні в молодості, та в цілому глядачеві не дають цілісну історію Енцо Феррарі ні до 1957-го року, ні після. 

Тому це радше бізнес-драма про завершення епохи гонок без правил безпеки, якими вони були у 1950-х.

Манн у звичній йому механістичній стилістиці до останнього дюйму розповідає історію, де віртуозно зняті перегони межують з довгими та драматичними сценами подружніх скандалів.

Фільм виходить нерівномірним, бо хочеться, щоб одні сцени не закінчувались, а інші наче існують для того, щоб була змога перевірити повідомлення на телефон.

При цьому Манн – режисер. який обожнює працювати з екшном. Його бойовик «Сутичка» з Робертом Де Ніро та Аль Пачіно – культовий.

Якщо стосунки з дружиною – це емоційні гірки між бізнесовим партнерством, італійською пристрастю та спільним горем, то стосунки з Ліною – це історія про тихе сімейне щастя, яке не може тривати постійно, бо главі сімейства треба постійно повертатись до іншої жінки.

У фільмі багато приділяють уваги саду Ліни. І неспроста. Адже сам цей сад Феррарі вважав місцем свого спокою. Сюди він приводив на переговори найексклюзивніших клієнтів – принців інших країн та мільярдерів.

Головні ролі в фільмі про Феррарі: Адам Драйвер та Пенелопа Крус і зовсім трошки Габріель Леоне

Головна роль дісталась Адаму Драйверу. Першим претендентом на роль Енцо був Крістіан Бейл. З ним Манн працював на «Форд проти Феррарі».

Згодом на роль автоконструктора пробувався Г’ю Джекман, але тут вже не зійшлись по графіку зйомок.

Тому роль врешті отримав Адам Драйвер, який вже до цього часу навчився складно лаятись італійською, після ролі Мауріціо Гуччі у «Дім Gucci». 

Майкл Манн недарма підбирав на роль Енцо Феррарі акторів, які не схожі на нього зовні.

Для Манн була важливою не стільки візуальна схожість, скільки харизматичність виконавця головної ролі.

Адже він знімав не просто історію про виробника автівок. Манн створив баладу про маскулінність минулих часів.

Його герой – чоловік уже у солідному віці. В його житті було багато злетів та потрясінь. Його сьогодення не менш важке на різних ділянках життя. Однак він досі стоїчно тримає все в собі, дозволяючи виговоритись лише коли він сам на могилі сина. 

Його особиста драма ідеально римується з його професійними особливостями. Він працює зі Смертю. Щороку гинуть його пілоти і це знову лишає рубці на його серці, які він ніколи не покаже.

Драйвер є актором, який зазвичай робить дві речі в кадрі: пристрасно займається сексом з акторками першої величини чи драматично з ними ж розлучається.

У «Ферраррі» він не зраджує цим традиціям. Виробнича частина фільму тут займає меншу частину, ніж особиста. Феррарі говорив, що не розуміє, як можна мати стосунки лише з однією жінкою. Тому у 1957 році він живе між двома сім’ями:

1. офіційна з дружиною Лаурою (Пенелопа Крус), з якою вони переживають втрату сина, а також ведуть бізнес
2. з коханкою Ліною (Шейлін Вудлі), з якою їх поєднує воєнне минуле та син.

Його дружина – повна протилежність, яка говорить, що вмерла в душі після смерті сина, однак щоразу вибухає спалахами ревності, злості, розпачу, пристрасті. 

Крус – ідеальне поєднання цієї душевної порожнечі та емоційного темпераменту, яка об’єднує пристрасний секс на кухонному столі, ревниві постріли з пістолета, але в той же час холодні розрахунки в бухгалтерії та материнський розпач від втрати сина.

Феррарі – це фільм про перегони, не забуваймо

Фільм про перегони – досить консервативний жанр з своїми вивіреними кліше та твістами.

Саме цій фаталістичності у професії гонщика Манн приділяє особливу увагу. Енцо у пресі називали «творцем вдів» та порівнювали з римським богом Сатурном, що пожирав своїх дітей.

«На повороті ви зустрічатеся з Мазератті. Хто скине швидкість – той програє», – вчив він своїх пілотів. 

Всю цю фаталістичну філософію автогонщика у фільмі втілює Габріель Леоне, якому дісталась роль тодішньої зірки автоспорту Альфонсо Ді Портаго.

Його життя – яскрава ілюстрація того, що таке автоспорт, де за жагою до швидкості, романами з зірками та братерством гонщиків важкою тінню стоїть відчуття близькості смерті та постійний умисний ризик заради перемоги.

Меншу, але по-своєму розкішну роль, зіграв Патрік Демпсі, який перевтілився в іншого пілота «Феррарі» П’єро Таруффі. 

Демпсі – актор і професійний автогонщик, який має власну команду Dempsey Racing.

Каскадери дозволили 57-річному актору та гонщику насправді керувати реальним ретро-болідом у кадрі.

Тому всі зйомки Демпсі у фільмі – максимально натуралістичні. Актор, за його словами, отримав неймовірне задоволення і водночас відчув, наскільки небезпечним були перегони того часу.

Підсумок

Феррарі був як скажений кінь, що намальований на його автомобілях – нісся сліпо вперед, не оглядаючись, аж поки не вмер у 1980-х. І причина цього безкінечного бігу була саме у цій мовчазній маскулінності, яка стала ознакою чоловіка його часу.

Кромф Ігор