Накриває від новин про Каховську ГЕС: 5 порад, як себе підтримати і не впасти в паніку

Важкі новини про підрив Каховської ГЕС, затоплення населених пунктів і кадри з рятувальних операцій лякають, шокують, викликають сльози і гнів. 

Багатьом психологічно важко не тільки від самих подій, а й від реакцій решти світу – здається, наче всім байдуже на жах, який відбувається просто зараз. Такі переживання виснажують навіть тих, хто був впевнений, що загартований і є більш стійким.  

Психологиня Марта Приріз для “Вечора” розповіла, як ми можемо самостійно допомогти своєму ментальному здоров’ю і підтримати себе, щоб мати сили для продовження боротьби.

Навіть коли здається, що ми добре адаптувались і є більш стійкими, важка новина може збити з ніг

Марта Приріз

психологиня

Далі – пряма мова психологині.

Нам усім важко, бо війна – один із найстрашніших людських досвідів. Вона включає багато травматичних подій різного ступеня інтенсивності. Тому кожен зараз в різному емоційному стані.

Війна – травматична ситуація, яка триває. Навіть коли здається, що ми досить добре психічно адаптувались і є більш стійкими, будь-коли важка новина може збити з ніг, будемо почуватися погано. Ми відкочуємося – і це нормальна реакція психіки на ненормальну ситуацію.

Як подбати про себе: 5 порад

1. Будьте добрими до себе. Це не дорівнює жаліти себе. Це внутрішня проактивна позиція, яка говорить про те, що ми намагаємось бути собі друзями. Наприклад, намагаємось обмежити читання новин, якщо чуємо, що нам від цього погано. Або питаємо себе: що можу зараз для себе зробити? Важливо питати себе і прислухатись внутрішнього голосу. Може, потрібно зараз побути наодинці? Може, задонатити чи подзвонити до когось любого, чи просто поспати? Це база.
2. Запитайте себе: наскільки багато у мене є зараз сил? Якщо є сили, я можу їх спрямувати на щось корисне? Багатьом стає краще, коли вони є корисними. Але! Ми можемо бути корисними в стані, коли є бодай трішки сил і енергії. Якщо енергія є, можемо написати людям, яких хочемо підтримати, або долучитись до якоїсь ініціативи. Задонатити вартість чашки кави, щоб відчути себе причетними до допомоги. Бо кожна дія, направлена на добро, співчуття і співпереживання, є супротивом проти жахливих наслідків війни, непогодження з її потворним обличчям. 
3. Приділяйте увагу базовим потребам: сну, харчуванню, соціальним зв’язкам. Підтримуйте близькі стосунки, майте в оточенню людей, що приймають та люблять, щоб разом переживати важкі події, мати до кого звернутись, поговорити, помовчати разом.
4. Запитайте себе: “Скільки часу зараз я приділятиму читанню новин, щоб залишатись в курсі справ, але щоб це не впливало на функціонування?”. Зрозумійте, скільки часу можете приділяти новинам і при цьому залишитися у більш-менш нормальному стані, аби продовжувати працювати, піклуватись про себе та близьких. Для кожного ця кількість новин є різною: хтось читає раз на день, хтось раз на кілька днів. Читання новин не є активною дією допомоги чи співпереживання. Ми це робимо, щоб бути обізнаними. Якщо ми на певний час обмежуємо кількість прочитаних новин, це не є егоїзмом. Це не ознака байдужості, а намагання подбати про себе, щоб з новими силами продовжити боротьбу. 
5. У психотерапії немає надшвидких методів, які б допомагали миттєво. Але якщо приділяти увагу базовим потребам, прислухатися до своїх емоцій, намагатися бути добрими і собі друзями, не причавлювати себе критикою, надочікуваннями, тоді буде простіше проходити через ці важкі випробування. І будуть сили продовжувати боротись.

Тетяна Павліченко

Редакторка