Дипломат з гітарою: як у вечори Ентоні Блінкена прийшла музика і що з цього вийшло

Ввечері 14 травня держсекретар США Ентоні Блінкен вийшов на сцену шинку «БарменДиктат» в Києві й зіграв пісню «Rockin’ in the Free World». 

«Я знаю, що зараз дуже важкий час… Але ви повинні знати: з вами США, більшість світу з вами. ЗСУ воюють не лише за Україну, але й за вільний світ», — сказав дипломат. 

«Вечір» розбирається — як музика прийшла у життя Ентоні й звідки взялась ідея «музичної дипломатії», яку він показав в Україні. 

Ентоні Блінкен, біографія

• 62 роки, народився у Нью-Йорку
• нащадок євреїв-мігрантів зі Східної Європи — України (Переяслав) і Угорщини
• виріс у сім’ї дипломатів — його батько був послом США в Угорщині, а дядько — у Бельгії
• здобув освіту у 1980-х у Гарвардському університеті, працював у ЗМІ й сфері права
• досвід роботи на держслужбі — у командах Білла Клінтона, Барака Обами, Джо Байдена
• Одружений, батько двох дітей
• Крім англійської, вільно володіє французькою мовою
• У вільний час грає на гітарі, пише пісні

Мрія підкорити дівчину музикою 

Відомо, що Ентоні Блінкен — правнук уродженця Переяслава Меїра Блінкена, який емігрував з України у США на початку 20 століття. 

Можливо, творчу жилку й чуттєвість Ентоні успадкував від прадіда.

Пан Меїр одним з перших почав писати на їдиш про почуття жінки у стосунках. Й став одним з найвідоміших письменників у єврейській діаспорі США. 

Прадід держсекретаря США, Меїр Блінкен з Переяслава (Київська обл.)

У коментарі для Rolling Stone Ентоні розповів, що одного вечора вдома почув, як його батьки грають гіт 1964 року A Hard Day’s Night гурту Beatles. 

«Наче грім з ясного неба вдарив!», — пригадує Блінкен. Каже, що саме тоді відчув абсолютне захоплення музикою. 

Блінкен у 1970-х, коли жив з батьками у Парижі

Під час навчання Блінкен заслухав до дірок альбом It’s Hard 1982 року британців The Who. 

У коментарі для The New Yorker Ентоні пригадує, що тоді переживав нерозділене кохання. Часто вечорами тужив під пісні The Who. 

The Who під час виступу у Медісон-сквер-гарден (Нью-Йорк), 1974 рік

Уявляв, що це він так солодко співає перед тією самою дівчиною. А вона вражена його голосом, кидається йому в обійми. 

Блінкен (у краватці) під час навчання у Гарвардському університеті (1980-1984)

Понад 75 разів ходив на концерти Клептона

Журналістам The New York Times вдалося розвідати, що улюблений музикант Блінкена — це Ерік Клептон. 

Він був на його концертах понад 75 разів! 

В інтерв’ю держсекретар пригадує, що концерти були його пристрастю й розрадою. На таких вечорах він відривався. 

Коли Ентоні було 16 років він жив із сім’єю у Парижі. Одного вечора пішов там на концерт блюзмена Бі Бі Кінга. 

Тоні Блінкен (сидить за столом) під час життя у Парижі у 1970-х

Блінкен пригадує, що пробився крізь натовп слухачів до краю сцени й співав пісні Кінга, яка всі знав напам’ять. 

«Він побачив мене, а укінці виступу підійшов й подарував свій медіатор», — пригадує держсекретар. 

Має колекцію гітар й пісні на Spotify

Це зараз 62-річного Ентоні Блінкена майже не побачиш без костюма, за що він отримав прізвисько Mr. Secretary. 

А до роботи у Держдепартаменті Ентоні серйозно намірювався розвиватись у музичному напрямку. 

Грав у кількох групах, став місцевою рок-зіркою Вашингтона. Зібрав власну колекцію гітар, включаючи круту акустичну Martin. 

І навіть випустив кілька власних записів на Spotify під псевдонімом Ablinken. Записи у стилі блюз-рок прослухали вже понад 150 000 разів. 

Це записи між 2018 і 2020 роками, коли президентом США був Дональд Трамп, а Блінкен не був певний, що повернеться в держуправління. 

В інтерв’ю його товариші по групі кажуть, що це був чудовий час. Музика була приводом зібратися з друзями, поїхати, наприклад, на фест у Новий Орлеан. 

«Ентоні сильний гітарист й автор пісень. Ця його гра на держслужбі — це наче його сольна кар’єра», — кажуть партнери по гурту. 

Музична дипломатія 

Осіннього вечора 2023 року на одному з заходів Держдепартаменту США Ентоні Блінкен несподівано взяв до рук гітару і заграв. 

Виконання Блінкеном пісні Hoochie Coochie Man блюзмена Мадді Вотерса завірусилось у твітері.

Відео подивились 8 млн разів. 

Глядачі були подивовані таким ходом. Хтось обурювався — «Що, нудно на роботі, еге ж?» або «Україна у вогні, а він на гітарі бриньчить». 

Тоді на сайті Держдепартаменту США з’явилось пояснення — пан Блінкен своєю грою започаткував «музичну дипломатію» США у світі. 

«Музика — це спосіб показати, хто ми, звідки ми, що любимо. А також спосіб дізнатись все це про інших людей. Цього вечора ми відкриваємо нову главу “музичної дипломатії”», — сказав держсекретар. 

В межах «музичної дипломатії» Держдепартамент вручатиме премії музикантам, чия творчість важлива для світу. Музичні твори включать у курси англійської мови у світі від уряду США.

Крім усього іншого американських дипломатів з музичними завдатками заохотять грати й співати в межах дипломатичної роботи. 

Щоб не офіційними заявами, а живою музикою зі сцени сказати — «Ми з вами, ми вас підтримуємо». 

Це власне і зробив пан Блінкен ввечері 14 травня зі сцени шинку «БарменДиктат» в Києві — музикою виразив американську підтримку Україні. 

Інструмент ще з часів Холодної війни

Так, після тієї першої гітарної партії у Вашингтоні восени 2024 року на Блінкена й Держдепартамент накинулися з критикою. 

Мовляв, світ вимагає рішучості, а не «музичної дипломатії». 

Нагадуємо, що тоді угруповування ХАМАС здійснило напад на Ізраїль з Сектора Гази. 

А Сенат заблокував підтримку України, кинувши тінь на імідж США, як надійного союзника демократій світу. 

Але «музична дипломатія» — це не ноу-хау пана Блінкена. 

Держдепартамент США використовував музику, як дипломатичний інструмент ще з 1950 років, під час Холодної війни. 

Радянський Союз тоді вибудовував у світі імідж миролюбної й передової країни світу. Для цього використовував виступи балетних труп Великого театру й симфонічні оркестри. 

Вечір виступу московського Великого театру у Лондоні, 1956 рік

Американці пробували конкурувати у галузі балету й класичної музики, аж поки у конгресмена Адама Клейтона Пауелла не увірвався терпець. 

«Нехай світ почує справжню американську музику. Ту, в якій радянці з нами не зрівняються!», — сказав так або приблизно так пан конгресмен. 

Адам Клейтон Пауелл, конгресмен

Ідею підтримали й близько десяти років США відправляли у світові турне американських зірок — Луї Армстронга, Бенні Гудмана, Дюка Еллінгтона й інших. 

Луї Армстронг у Берліні, 1955 рік

Вони їхали в Європу, на Близький Схід, Азію, Південну Америку, країни радянського блоку, Африку. Часто виступи проходили з фурором. 

У Конго у 1960 році місцеві слухачі носили Луї Армстронга до сцени на троні — так виказали своє шанування його таланту.

В Атенах грецькі студенти вдень закидували камінням американські установи за підтримку грецького військового уряду. Але ввечері влаштували овацію американцю Діззі Гіллеспі. 

Після виступу Дюка Еллінгтона у Радянському Союзі американський дипломат звітував — «Зустрічали так, наче це було друге пришестя». 

Та кампанія промоції США і демократії американського зразка довела свою ефективність. 

Уряд США й досі підтримує турне джазменів, виконавців хіп-хопу, надає гранти на навчання музикантам, проводить майстерки для тих, хто немає доступу до музичної освіти. 

Виступ пана Ентоні Блінкена у шинку «БарменДиктат» 14 травня — один з нових кроків «музичної дипломатії» США і символ підтримки України. 

А щоб музика мала під собою реальний ґрунт, на ранок 15 травня держсекретар США оголосив про виділення додаткових $2 млрд на підтримку України. 

Ще про вечори дипломатії:

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»