15 Травня, 2024
Дипломат з гітарою: як у вечори Ентоні Блінкена прийшла музика і що з цього вийшло
Автор: Артем Кузьменчук
Ввечері 14 травня держсекретар США Ентоні Блінкен вийшов на сцену шинку «БарменДиктат» в Києві й зіграв пісню «Rockin’ in the Free World».
«Я знаю, що зараз дуже важкий час… Але ви повинні знати: з вами США, більшість світу з вами. ЗСУ воюють не лише за Україну, але й за вільний світ», — сказав дипломат.
«Вечір» розбирається — як музика прийшла у життя Ентоні й звідки взялась ідея «музичної дипломатії», яку він показав в Україні.
Ентоні Блінкен, біографія
- 62 роки, народився у Нью-Йорку
- нащадок євреїв-мігрантів зі Східної Європи — України (Переяслав) і Угорщини
- виріс у сім’ї дипломатів — його батько був послом США в Угорщині, а дядько — у Бельгії
- здобув освіту у 1980-х у Гарвардському університеті, працював у ЗМІ й сфері права
- досвід роботи на держслужбі — у командах Білла Клінтона, Барака Обами, Джо Байдена
- Одружений, батько двох дітей
- Крім англійської, вільно володіє французькою мовою
- У вільний час грає на гітарі, пише пісні
Мрія підкорити дівчину музикою
Відомо, що Ентоні Блінкен — правнук уродженця Переяслава Меїра Блінкена, який емігрував з України у США на початку 20 століття.
Можливо, творчу жилку й чуттєвість Ентоні успадкував від прадіда.
Пан Меїр одним з перших почав писати на їдиш про почуття жінки у стосунках. Й став одним з найвідоміших письменників у єврейській діаспорі США.
Прадід держсекретаря США, Меїр Блінкен з Переяслава (Київська обл.)
У коментарі для Rolling Stone Ентоні розповів, що одного вечора вдома почув, як його батьки грають гіт 1964 року A Hard Day’s Night гурту Beatles.
«Наче грім з ясного неба вдарив!», — пригадує Блінкен. Каже, що саме тоді відчув абсолютне захоплення музикою.
Блінкен у 1970-х, коли жив з батьками у Парижі
Під час навчання Блінкен заслухав до дірок альбом It’s Hard 1982 року британців The Who.
У коментарі для The New Yorker Ентоні пригадує, що тоді переживав нерозділене кохання. Часто вечорами тужив під пісні The Who.
The Who під час виступу у Медісон-сквер-гарден (Нью-Йорк), 1974 рік
Уявляв, що це він так солодко співає перед тією самою дівчиною. А вона вражена його голосом, кидається йому в обійми.
Блінкен (у краватці) під час навчання у Гарвардському університеті (1980-1984)
Понад 75 разів ходив на концерти Клептона
Журналістам The New York Times вдалося розвідати, що улюблений музикант Блінкена — це Ерік Клептон.
Він був на його концертах понад 75 разів!
В інтерв’ю держсекретар пригадує, що концерти були його пристрастю й розрадою. На таких вечорах він відривався.
Коли Ентоні було 16 років він жив із сім’єю у Парижі. Одного вечора пішов там на концерт блюзмена Бі Бі Кінга.
Тоні Блінкен (сидить за столом) під час життя у Парижі у 1970-х
Блінкен пригадує, що пробився крізь натовп слухачів до краю сцени й співав пісні Кінга, яка всі знав напам’ять.
«Він побачив мене, а укінці виступу підійшов й подарував свій медіатор», — пригадує держсекретар.
Має колекцію гітар й пісні на Spotify
Це зараз 62-річного Ентоні Блінкена майже не побачиш без костюма, за що він отримав прізвисько Mr. Secretary.
А до роботи у Держдепартаменті Ентоні серйозно намірювався розвиватись у музичному напрямку.
Грав у кількох групах, став місцевою рок-зіркою Вашингтона. Зібрав власну колекцію гітар, включаючи круту акустичну Martin.
І навіть випустив кілька власних записів на Spotify під псевдонімом Ablinken. Записи у стилі блюз-рок прослухали вже понад 150 000 разів.
Це записи між 2018 і 2020 роками, коли президентом США був Дональд Трамп, а Блінкен не був певний, що повернеться в держуправління.
В інтерв’ю його товариші по групі кажуть, що це був чудовий час. Музика була приводом зібратися з друзями, поїхати, наприклад, на фест у Новий Орлеан.
«Ентоні сильний гітарист й автор пісень. Ця його гра на держслужбі — це наче його сольна кар’єра», — кажуть партнери по гурту.
Музична дипломатія
Осіннього вечора 2023 року на одному з заходів Держдепартаменту США Ентоні Блінкен несподівано взяв до рук гітару і заграв.
Виконання Блінкеном пісні Hoochie Coochie Man блюзмена Мадді Вотерса завірусилось у твітері.
Відео подивились 8 млн разів.
Глядачі були подивовані таким ходом. Хтось обурювався — «Що, нудно на роботі, еге ж?» або «Україна у вогні, а він на гітарі бриньчить».
Тоді на сайті Держдепартаменту США з’явилось пояснення — пан Блінкен своєю грою започаткував «музичну дипломатію» США у світі.
«Музика — це спосіб показати, хто ми, звідки ми, що любимо. А також спосіб дізнатись все це про інших людей. Цього вечора ми відкриваємо нову главу “музичної дипломатії”», — сказав держсекретар.
В межах «музичної дипломатії» Держдепартамент вручатиме премії музикантам, чия творчість важлива для світу. Музичні твори включать у курси англійської мови у світі від уряду США.
Крім усього іншого американських дипломатів з музичними завдатками заохотять грати й співати в межах дипломатичної роботи.
Щоб не офіційними заявами, а живою музикою зі сцени сказати — «Ми з вами, ми вас підтримуємо».
Це власне і зробив пан Блінкен ввечері 14 травня зі сцени шинку «БарменДиктат» в Києві — музикою виразив американську підтримку Україні.
Інструмент ще з часів Холодної війни
Так, після тієї першої гітарної партії у Вашингтоні восени 2024 року на Блінкена й Держдепартамент накинулися з критикою.
Мовляв, світ вимагає рішучості, а не «музичної дипломатії».
Нагадуємо, що тоді угруповування ХАМАС здійснило напад на Ізраїль з Сектора Гази.
А Сенат заблокував підтримку України, кинувши тінь на імідж США, як надійного союзника демократій світу.
Але «музична дипломатія» — це не ноу-хау пана Блінкена.
Держдепартамент США використовував музику, як дипломатичний інструмент ще з 1950 років, під час Холодної війни.
Радянський Союз тоді вибудовував у світі імідж миролюбної й передової країни світу. Для цього використовував виступи балетних труп Великого театру й симфонічні оркестри.
Вечір виступу московського Великого театру у Лондоні, 1956 рік
Американці пробували конкурувати у галузі балету й класичної музики, аж поки у конгресмена Адама Клейтона Пауелла не увірвався терпець.
«Нехай світ почує справжню американську музику. Ту, в якій радянці з нами не зрівняються!», — сказав так або приблизно так пан конгресмен.
Адам Клейтон Пауелл, конгресмен
Ідею підтримали й близько десяти років США відправляли у світові турне американських зірок — Луї Армстронга, Бенні Гудмана, Дюка Еллінгтона й інших.
Луї Армстронг у Берліні, 1955 рік
Вони їхали в Європу, на Близький Схід, Азію, Південну Америку, країни радянського блоку, Африку. Часто виступи проходили з фурором.
У Конго у 1960 році місцеві слухачі носили Луї Армстронга до сцени на троні — так виказали своє шанування його таланту.
В Атенах грецькі студенти вдень закидували камінням американські установи за підтримку грецького військового уряду. Але ввечері влаштували овацію американцю Діззі Гіллеспі.
Після виступу Дюка Еллінгтона у Радянському Союзі американський дипломат звітував — «Зустрічали так, наче це було друге пришестя».
Та кампанія промоції США і демократії американського зразка довела свою ефективність.
Уряд США й досі підтримує турне джазменів, виконавців хіп-хопу, надає гранти на навчання музикантам, проводить майстерки для тих, хто немає доступу до музичної освіти.
Виступ пана Ентоні Блінкена у шинку «БарменДиктат» 14 травня — один з нових кроків «музичної дипломатії» США і символ підтримки України.
А щоб музика мала під собою реальний ґрунт, на ранок 15 травня держсекретар США оголосив про виділення додаткових $2 млрд на підтримку України.
Ще про вечори дипломатії:
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
«Чехи думали, що ми їмо одне сало!»: як рестораторки з Кіровоградщини готують українські страви в Чехії
Прапор над Кримом, вечір у S.T.A.L.K.E.R. 2 і 1000 вогнів пам’яті: це світлини вечорів тижня в Україні
«Це вам не естрада»: музкритик Філ Пухарєв написав книгу. Ось топ-5 статей, щоб відчути його стиль
10 питань і відповідей про головний ігровий реліз року — S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля
«Не давайте тривозі керувати вашим життям»: психологиня пояснює, що таке тривога і як її опанувати
«Плануємо секс і це так круто!»: чи можна підвищити лібідо — пояснює сексологиня