--27302

6 Грудня, 2023

вечірнє місто

Дисципліна маестро і міцна дружба: репортаж з вечірніх репетицій всесвітньо відомого хору «Щедрик»

Хор «Щедрик» іменують «дитячим», проте сьогодні тут співають і юнаки від 20 років. Нині це радше «молодіжний» хор.

Феномен «Щедрика», окрім дзеркального виконання – у міцних, майже сімейних, стосунках між учасниками. Гастролі дозволяють розвивати дружбу в готельних номерах.

Учасники хору "Щедрик"

За 50 років існування хор звучав у найвідоміших залах Австрії, Німеччини, Канади та США.

Минулоріч хор «Щедрик» зірвав овації у Карнегі холі – найвідомішому залі Нью-Йорка. А відео з центрального вокзалу розлетілося по багатьох медіа.

Хор “Щедрик” на центральному вокзалі в Нью-Йорці

«Щедрик» – важлива складова зовнішньої політики: іноземці чують українську автентичну музику. Хор є носієм спадщини і заявляє про нашу державність «за океаном».

Також у репертуарі «Щедрика» – музика Ренесансу, бароко, класична музика, обробки пісень народів світу, твори сучасних вітчизняних і закордонних композиторів.

Якими зараз є вечірні репетиції хору, і якими були вечори підготовки та поїздка в Нью-Йорк – читайте в матеріалі.

Палац творчості

Дівчата штовхають важкі дубові двері палацу дитячої та юнацької творчості. Щоправда, Алла вже не дитина: їй 22, вчиться на магістратурі на режисурі.

Алла Савицька - режисер

Але в хор «Щедрик» досі ходить, і навіть кіно «Tutti» про нього зняла. А пізніше стала переможницею в номінації найкращий міжнародний студентський фільм на «Молодості»

Алла вітається з вахтером, а той, як завжди, щось бурмоче під ніс. Тут – всі свої, більшість обличь регулярно з‘являються щотижня.

Та з початком повномасштабного вторгнення палац «схуд» – діти повиїжджали за кордон.

Палац дитячої та юнацької творчості

У березні 2022 року в хорі лишилось до 10 людей. Згодом хтось повернувся, а хтось осів «за океаном». Ті, хто продовжував ходити на хор, відчували внутрішню потребу в співах.

Головні дійові особи хору

Головний керманич хору, диригент – Маріанна Сабліна. На репетиціях вимагає дисципліни, тому Алла дивиться на годинник, аби не запізнитись.

Маріанна Сабліна - диригентка хору Щедрик

На сходах дзвенить ехо. Холодний бетон на підлозі підсилює вібрації.

Алла пливе по невидимому звуку фортепіано, який доноситься з 2 поверху. Музичний інструмент ніби притягує магнітом.

Прикладає вухо до дверей. Прислуховується, щось наспівує. Музика згасає, Алла стукає і заходить на заняття.

Репетиція хору Щедрик

Олена Базір, друга диригентка, допомагає новачку розібратися з партіями перед головною репетицією. Вітаються, лагідно всміхаються.

Один з обов‘язків другого диригента – вчити новим творам таких мастодонтів зі стажем, як Алла. Стає поруч з нотами і співає. Дівчата кажуть, що так легше вчити.

17:30 – команда «Підйом»

Нині на репетиціях є більше половини складу, людей 35, проте деякі стільчики досі пустують.

Дівчата хору "Щедрик"

Маріанна перераховує своїх «курчат». «Сьогодні повний збір», – каже майже про себе. І різким безкомпромісним «підйом» перериває ліниве гортання стрічки.

Наступні 2 год тут – на ногах. Напередодні Різдва та інших свят хор «Щедрик» користується популярністю.

У колективу – активне концертне життя. В грудні хор виступатиме на заходах від «айтішніків» до НБУ.

Маестро

Холодне фортепіано розігріває концертмейстер – Наталія Селіна

Учасники дитячого хору Щедрик

Хористи розігрівають голосові зв’язки. Тримаються за діафрагму, неначе болить живіт. Маріанна час від часу показує майстер-клас.

Наспівує навіть деякі зауваження. Для пересічного слухача це звучить радше як мем, проте мети насміхатись у маестро немає.

Маріанна Себліна - головний диригент

Окрім чітких помахів рук, Маріанна спілкується очима, без слів. І хористи її розуміють.

Поступово хор набирає швидкість. Диригент в такій машині – на місці водія. Саме він вирішує, де натиснути на газ, а де загальмувати.

Хор шліфує один шматок твору – повторює маленьку частинку, поки не нащупує правильне звучання. 

Колискова

Другий диригент роздає ноти. Співатимуть «Зайчик» – українську сучасну колискову, де сьогодні головний голос Алли.

Колискова "Зайчик" у виконанні Алли Савицької

Хвилюється. Голос тремтить. Намагається взяти тональність. Перший раз – фальстарт, другий – також.

З третьої спроби «зайчик» ожив і пострибав столітніми кабінетами палацу. Навколо створилась магія, і повіяло дитячою присипкою.

Сучасний хор Щедрик

Більшість хористів заплющують очі під час її виконання. Згадують дитинство?

Щедрик, щедрик, щедрівочка

Маріанна зиркнула в свій «контент-план»: «Поки ви у стані – давайте перев‘язку Щедрика».

Африканський барабан в дитячому хорі Щедрик

Перев’язка – маленький фрагмент в творі, що потребує репетиції через його складність.

Хор почав із середини. Так і не впізнаєш з першого разу, що це «Щедрик».

Репетиція тривала до 10 хв, і врешті прозвучало фінальне від Маріанни: «Все, не чіпаю «Щедрик».

Вчитель басів у хорі Щедрик

Хоча ще рік тому цю пісню полірували до кожної ноти, адже твір мав прозвучати на сцені Карнегі-хол в Нью-Йорку. Ще й репетирували його під час блекаутів та відключень світла.

Тоді хор займався з ліхтариками, в сховищах. Як і сто років тому, росіяни перешкоджали підготовці українських музикантів до виконання «Щедрика» у США.

Нагадаємо, що саме 100 років тому виконання «Щедрика» в Карнегі-холі запустило розвиток найпопулярнішої колядки в світі (саундтрек до «Сам удома» лише цьому підтвердження).

Тоді його виконала українська республіканська капела. Це була дипломатична зброя Української Народної Республіки у боротьбі за незалежність від росії та потужний крок української дипломатії. 

І от через сто років, під час повномасштабної війни, коли Росія знову хоче заморозити і знищити українців, на плечі молоді вчергове падає дипломатична місія – представити сучасну Україну і бути її голосом.

Репетиції рік тому

Софії Левчук – 18, співає в «Щедрику» 6 років. Відвідувала кожну репетицію в перші місяці повномасштабного вторгнення.

Учасниці хору "Щедрик" - Софія Левчук та Алла Савицька

Софія: Нас плюс-мінус 60, а минулого року в Києві залишилось десь 25. В моїй партії четверо людей, а ходила на репетиції я і Естер – вона теж «відпахала». Це морально тиснуло, тому що я пішла в хор, а вийшло так, що кожен мав бути сам за себе. 

Багато людей повиїжджало, а з тривогами стало ще менше, тому що неможливо доїхати. Люди на лівому березі не знали, що робити. Приходить 4 людини і «шо дєлать»?

Документальне кіно "Тутті"

Алла: Хор звучав доволі голо. Звук був ніби меншим порівняно з тим, як хор звучить всім складом. Але озвучити партію (сопрано, альти, баси) може дві людини. 

Нам кажуть: «Беріть на себе відповідальність». Коли співаєш в хорі, то можна легко звалити на когось всю відповідальність, але так не працює. 

Репетиції без світла

Алла: Я тоді завжди запізнювалась через навчання. Підіймалась знизу від Бессарабської площі і чула навколо тільки звуки генераторів.

Ти підходиш в темряві до будівлі, чуєш спів і бачиш, як на одному поверсі ліхтарики світяться.

Фільм переможець кінофестивалю "Молодість" - "Тутті"

Потім йдеш через темний коридор на звук, підсвічуючи собі ліхтариком. Заходиш в зал, а там маленькі ліхтарики, портрети дітей.

Це важко, бо треба дивитися в ноти, підсвічувати їх і дивитися на диригента.

Хор Щедрик-27270
Хор Щедрик-27271
Хор Щедрик-27272

Соня: Нас просили брати ліхтарики – щосереди стабільно не було світла. Вимикали по графіку.

І це відволікало. Ще й в кожного підсвічене обличчя, ніби розповідаємо страшні історії.

Алла: В темряві треба більше прислухатись. Ти покладаєшся на слух. Не  можеш посвітити диригенту в обличчя. Ставили ліхтарики, і на стіні з’являлася велика тінь, яка диригує.

Як готувались до Карнеґі-хол

Софія: З початком тривоги ми переходили в сховище й співали там.

Документальний фільм "Тутті"

У сховищі було жарко, висіла одна лампа і всі не влазили. Там наче звучання є, але розрізнене. В кожному кутку різні голоси, і немає спільного.

Коли це вже шоста вечора, темрява і ти вже не розумієш, що цей світ від тебе хоче – це дуже не подобалося.

Хор Щедрик в сховищі під час обстрілів

Зараз іноді з’являється романтизація того часу. Ніби це мало сенс, шарм, особливу атмосферу. 

Які були емоції, коли дізналась про Нью-Йорк

Алла: Не було: «Вау, Нью Йорк». Хотілося викинутися звідси, бо в Києві було важко. Нью-Йорк був як точка надії, що щось зміниться. Для мене це ще була можливість побачитись з друзями, які виїхали за кордон.

Учасниці хору "Щедрик"

Вечори за кордоном

Алла: Весь хор зібрався 21 листопада у Варшаві десь на тиждень, щоб зробити візи. В нас були репетиції кожен день або зранку, або ввечері. Або і те, і те.

Ти міг йти по довгому готельному коридору і чути, як діти співають. З різних номерів доносились різні пісні. Багато рєбят вчили твори, точніше – довчали, бо їх не було з нами в Києві.

Алла Савицька - режиссер документального фільму "Тутті"

Ми збиралися компанією і грали в ігри. Кожний вечір були разом. Можна було зайти до інших людей, з якими не спілкуєшся 24/7, і спокійно поговорити.

Ввечері траплялося щось сокровенне в плані стосунків між нами.

Хор Щедрик в Нью-Йорці

Нам дозволяли гуляти по Варшаві, бо це безпечна територія. Ходили по ярмарку в центрі. Єдиний різдвяний настрій у нас був там.

Софія: Вночі у Варшаві випав сніг і ми бігали робити янголів без шапок і шарфів, щоб ніхто не дізнався. Бо не можна – горло ж. 

Чим займався хор «Щедрик» у вечірніх переїздах

Софія: Часто співали в автобусі, хоча це не те виконання, яке хотілося б чути. Збиралися ззаду автобуса, сідали один до одного, на підлогу. Хтось щось пропонував і «погнали». І так можна годинами. Це круто.

Хор Щедрик - гастролі до Нью-Йорку

Алла: Хтось міг якусь гру принести. Все трималося на розмовах, іноді кіно дивилися. 

Хтось вчився, готувався до ЗНО і робив тести. Хтось сесію намагався скласти. У подруги Маші був передзахист диплому. 

Ніхто не кричав, нас привчили до дисципліни.

Вечори в Америці

Алла: Ми прилетіли десь о 22. Ще з літака побачили Нью-Йорк, який блищить. Дуже багато світла – це відчувалось. Ходиш по місту і думаєш: «боже, як багато вони витрачають електроенергії». Ти настільки відірваний від дому і це настільки ясно!

Нью-Йорк - оглядовий майданчий

Була ситуацію, що нас наш хор впізнали. Жінка підійшла і каже: «ой, я вас знаю…». Величезний Нью-Йорк і нас впізнали.

Софія: В Нью-Йорку часу майже не було, з готелю нас не випускали через те, що це велика відповідальність.

Коли немає 18 років – мусить бути людина з супроводом. А у нас майже всьому хору немає 18 років.

Остання репетиція була до 8-9 вечора. В Києві в цей час було під 4 ранку. Ми приходили і лягали спати, бо перші три дні відчували наче всю ніч працювали.

Хор Щедрик в готелі

Дивно, коли друзі з Києва записують відеокружечки і там сонечко сяє, ранок, «я йду в школу», а в мене 10 вечора, темрява, нічний клуб працює поряд. 

Пару разів комусь передавали їжу далекі родичі, які в Америці опинилися. Один раз передали пакет з ковбасою, арахісом. Ми зібрались, їли. Паралельно – сміялися і розмовляли. 

Що відчувала на сцені Карнегі-холу

Софія: Нічого. Я сама здивувалася. В нас була репетиція перед виступом на сцені. Поряд стояла Маріанна Романівна – диригент, і вона почула, що ми співаємо в куточку. Каже: «Це низько. Так не можна співати».

Хор Щедрик в Корнегі Хол

Таке трапляється – це нормально. Інколи так кажуть, але в той момент це був настільки нервовий стан.

Софія Левчук - учасниця хору Щедрик

Здається, що це останній раз, коли я так ридала. Закрилась у туалеті і проплакала весь час до виходу на сцену. А потім стояла на сцені і нічого не відчувала. Тільки зараз до мене доходить, що відбулось, і я сумую.

Учасники хору Щедрик в Корнегі Хол

Софія: Я розуміла, що відбувається, мені розповідали історію про українську республіканську капелу. Навіть вчителька скинула книгу в якій описується весь процес Петлюри і хору, який до цього їздив. Але мене турбували інші речі: що відбувається вдома і коли ми ще раз побачимось з друзями. В Нью-Йорку Нью-Йорк не хвилював.

Чим є хор «Щедрик»

Алла: Для мене це територія безпеки. До початку вторгнення для мене це було єдине місце в якому я не думала про повномасштабну війну.

Хор Щедрик в Нью-Йорці на Times Square

Зараз це ніби найвища точка мистецтва для мене. Ніби щось більше, до чого можеш торкнутися. Але це все завдяки Маріанні Романівні. Без будь-якої дитини хор залишиться тим самим, а без неї – ні.

Даня Бумаценко

Даня Бумаценко

читати наступне

Ось про що ми пишемо в інших рубриках