6 Грудня, 2023
життєстиль
Якими є вечори у війську: 6 історій у День Збройних Сил України
Автор: Ірина Андрейців
6 грудня – день чудотворців у пікселі, які бережуть наші життя. День Збройних Сил України.
Майже 2 роки воїни боронять нас під час війни повномасштабної. Майже 10 років захищають українців з початку війни. І сотні років до цього робили це у різний спосіб.
«Вечір» дякує захисникам і захисницям за можливість в принципі мати вечори в теплій оселі під вільним небом. І розповідає про деякі вечори наших захисників, зауважуючи, що це частини інтерв’ю, які вийшли у різний час упродовж весни-осені 2023. Враховуючи динамічну ситуацію у війську, зараз їхні вечори можуть бути зовсім іншими.
Павло Вишебаба – громадський діяч, музикант, поет
Його збірка «Тільки не пиши мені про війну» стала бестселером.
Павло розповідає, що зараз воює у складі 68 Окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
Служить там зв’язківцем: працює у виїзній групі, яка перепрошиває ретранслятори, підсилюючи сигнал, аби бійці на різних позиціях могли спілкуватися одне з одним.
Поет розповідає, що у вільний від бойових завдань час організовує для побратимів вечори поезії, у складі «Культурного десанту» влаштовує читання для військових.
«Коли на фронті більш-менш спокійно, то мене забирають на декілька днів, ми по 5-6 мініконцертів даємо.
В ЗСУ є посада «мпзешник» — морально-психологічне забезпечення, то вони влаштовують такі тури бригадами і підрозділами».
Коли Павло пише вірші? Каже, що здебільшого або ввечері, або вночі.
А ще, як правило, 4-5 вечорів на тиждень не проходять без гантелей і штанг.
Більше про вечори Вишебаба тут.
Повар на 0 – Руслан Мокрицький
Командир відділення штурмової роти 95 ОДШБ з позивним «Блогер» – не кухар. Він реабілітолог та вчитель фізкультури за освітою.
До великої війни мав дві кав’ярні у рідному Хмельницькому.
Але готувати любив завжди.
Тож і у війську не оминув нагоди готувати. Після бойових завдань брав сковорідку, газовий балон і радував побратимів смачненьким. Якось зняв відео цього процесу і залив у Тік-Ток. Тепер за його стравами стежить 112 000 підписників.
«Після важкого дня треба відволікатися, – розповідав «Блогер». – Хтось читає чи малює, а я готую. Зазвичай близько 5 вечора починаю, коли повертаємося на позиції. Найбільше побратими люблять на вечерю картоплю, м’ясо, плов і макарони з різними соусами. А моя улюблена страва – паста».
В окопах на передовій готувати неможливо. Тому кожен бере з собою запас продуктів на період перебування там. Влітку на 3-4 дні, взимку – на день-два.
«Чим займаюся вечорами на «нулі»? Сплю. Там інакше ніяк. Близько 7 години вечора п*дари міняються – одні приходять, інші йдуть. Чи то вечеря у них, чи я не знаю. Обстріли стихають і ми по черзі засинаємо. Там втомлюєшся так, що ніяких інших занять нема».
Зараз же Руслан реабілітується після поранення. І вечорами у частині дивиться фільми та читає книги. Наприклад, глянув український історичний фільм «Довбуш» та американський горор «Екзорцист».
Більше про вечори військового тут.
Ярослав Гулак, «Мудрий» – кухар, заряджаючий, солдат ППО
«У нас немає чіткого розмежування на вечір, ранок, обід. Працюємо нон-стоп, залежно від ситуації на фронті.
Якщо ми не на бойовій позиції, то умовний вечір починається з вечерею та вечерухою.
Незвичайні вечері у нас тут практично кожен день, всього і не згадаєш.
Яскравий відбиток залишила різдвяна. Тоді я вперше в житті зробив вареники від початку до кінця.
Рецепт старий, його писала мені дружина. Вийшло нереально смачно: ніжне тісто, пікантна та насичена начинка, сметанка.
А ще того вечора ми запікали свинину в землі.
Після вечері відпочиваємо та лягаємо спати. Я не люблю темну пору, бо стає якось некомфортно, та важче боротися з втомою.
Переміщуватись доводиться часто, тому організувати якийсь мінімальний побут не вдається. А саме за цим я сумую найбільше.
За гарячу ванну я б зараз багато чого віддав.
Кожен день чекаю дзвінка родині, це робить мене щасливим.
На більше не вистачає сил. Хоча намагався і читати, і дивитися фільми вечорами.
Засинаю швидко зараз, хоча до армії з цим були проблеми. Сплю так міцно, що навіть звук вибуху часто не піднімає.
Найкращий вечір у житті — вечеря на березі якоїсь водойми в Житомирській області. М’ясо, вино, місяць на небі. Бляха, я зараз заплачу. Я навіть смак того всього у роті відчув (сміється).
Анна Сабара – політологиня в ЗСУ
«Мій типовий вечір починається о 19:00, вдома. А дім – це там, де я сплю.
Я приходжу зі служби і йду в туалет. Це важливо, бо на роботі польовий, а вдома: ніхто не ходить, не видихає з натугою, і що важливіше – не чує мене.
Користуюсь, поки ми маємо доступ до такого блага.
Пізніше готуємо їсти, вечеряємо. Часто включаємо ненапряжний серіал або фільм, щоб трохи розвантажити мозок.
Останнє, що дивились — The Good Place, перед тим — “Як уникнути покарання за вбивство”.
після перегляду зазвичай ми вирубаємося, о 22:00 вже в люлі.
За день сильно втомлюємось. Я працюю в тилу, в мене немає великого фізичного навантаження.
Але голова постійно працює, ти завжди у напрузі. Купа задач настільки вимотує, що ти такий: “О! Десята вечора! Я всьо!”.
Ввечері мені важливо, щоб ніхто не довбав роботою, не писав у справах.
Я розумію, що ми на війні, і тому на службі 24/7. Та поки ми не на бойових, то хочеться, щоб вечір був для себе: порефлексувати чи просто відключитися, помедитувати, поробити вправи для хребта. Більше тут
Артем Чех, письменик
Артем Чех автор книг: «Хто ти такий», «Район Д», «Точка нуль» та інших.
Збірка «Точка нуль» перекладена на польську, англійську, німецьку та чеську. А роман «Хто ти такий» переміг на літературній премії Книга року ВВС-2021. Нещодавно закінчив новий роман.
З початку повномасштабного вторгнення був у бойовому підрозділі на різних напрямках. Воював на західних околицях Бахмута. Нині служить у Києві.
«Зазвичай вечори проводжу сидячи в кріслі з вином, слухаючи музику або працюючи над текстом.
Влітку п’ю більше біле вино. Як вмикають опалення, то обираю переважно червоне – ось такий от критерій (сміється).
Останні пару років надаю перевагу білому. Від червоного щось в жар кидає – не справляється мій організм з червоним. А ось біле – кайфую.
Має в колекції близько 3000 музичних касет.
Прослуховування касет – це або коли до тебе приходять друзі і ви ставите фонову музику, або коли ти вдома один.
Я – фанат Beatles, і можу, наприклад, зі всієї дискографії Beatles вибрати собі під будь-який настрій музику. Починаючи від драйвового початку, закінчуючи експериментальними альбомами 1967-1968 років.
Коли вдома сім‘я, чомусь ми не слухаємо – не знаю чому.
Постійно хтось займається якоюсь інтелектуальною роботою і ця музика заважатиме. Дружина, наприклад, щось пише, над чимось працює, в неї важливе листування, безкінечні зуми або в мене щось.
Рідко кудись виходжу з дому ввечері. Але якщо виходжу, то це або в кінотеатр, або в бар.
Бар не напитися, а поспілкуватися в колі друзів. На Подолі в «Басамани» – мої люди і друзі, де можу відчувати себе цивільно і спокійно.
Більше про вечори Чеха – тут.
Анатолій Ходаковський – сомельє, артилерист
Один з найкращих українських знавців вина у лютому 2022 року добровільно став до лав ЗСУ.
Служить в артилерії старшим солдатом 47-ї ОМБр «Маґура».
«Зараз я навідник артилерії. На нічних змінах треба бути постійно в тонусі, бо постійно маю справу з розрахунками.
Артилерія працює 24/7 в режимі нон-стоп. У підрозділі поділили добу на денні і нічні зміни — мені випала нічна зміна, з 18:00 вечора до 06:00 ранку.
Навіть під час перерв на завантаження бк чи «перекат» техніки не бажано кимарити, бо потім спросоння можна наробити помилок.
Під час наступальних дій відстань між нашою піхотою і п*дарами іноді не перевищує 100-150 м — помилятись не можна.
Підтримую тонус «енергосами», заварюю собі каву міцну. Вадим Грановський (український кавовий експерт — авт.) подарував круту мідну джезву, яка завжди зі мною.
А Сергій Денісов (український винний експерт — авт.) постачає класну каву з Мексики. І це такий кайф: варити каву, смакувати її.
Ось це і є секрет моєї вечірньої і нічної бадьорості.
Артилерія, коригувальники вогню створюють багато проблем росіянам. На нас постійно полюють.
Тому вечори, зазвичай, проходять у прихованих місцях — в підвалах, погребах.
Вдалий вечір для мене — це коли ми вбили багато п*дарів, мінуснули хоча б одну групу.
Більше про вечори – тут.
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
Смачно, круто, свіжо: Вечір.Media збирає нові страви й напої для вечері і закликає ділитися знахідками
Дивіться, якими були вечори тижня в Україні: північне сяйво, вечори на Подолі і бойовий кіт у шанцях ЗСУ
Український «прометей» не ховається в укритті: вечірні і нічні зміни енергетика ТЕС, який несе світло у наші оселі
Говорити, кохатись, розуміти одне одного: 3 нові настільні гри для пар на вечір