Галас, маніпуляції, подвиги і багато кави: як за ніч прийняли Конституцію України

Коли вагомі історичні події відбуваються за одну ніч, то це завжди трохи шалено. Так було і з прийняттям Конституції України: депутати сварились, дражнились, галасували, пили багато кави (і трохи коньяку), та все ж вранці 28 червня українці отримали Конституцію незалежної держави.

Зануримось детальніше у вир подій вечора та ночі 27 червня 1996 року, які змінили обличчя України та її місце у світі.

Чому Конституцію затвердили у 1996 році, якщо незалежність проголосили у 1991?

Треба було пережити п’ять років боротьби, щоб вранці 28 червня Конституцію України таки прийняли. Чому цього не сталось, коли проголосили незалежність держави?

Одразу після проголошення незалежності була створена комісія з розробки проєкту Конституції, але країна продовжувала жити за Конституцією УРСР 1978-го року.

За пʼять років створити і затвердити документ не вдавалось. Тривала конституційна криза.

Президенти Леонід Кравчук, а згодом і Леонід Кучма подавали свої проєкти Конституцій, над розробкою працювали спеціальні комітети Верховної Ради. 

“Я пам’ятаю ці дні, коли ми пізніми вечорами розходилися, а іноді й не розходилися – ночували в комітетах Верховної Ради. У кабінеті Володимира Стретовича (тоді – голова комітету з питань правової політики) були лавки, кілька крісел. Поки хтось один читає текст, інший піде поспить дві години.” – згадував депутат Роман Безсмертний.

Протягом 1990-1996 року депутати подали 15 проектів Конституції, але жоден з них не отримав підтримку. Останній запропонований варіант наділяв великими повноваженнями президента України і малими – Верховну Раду.

За доопрацюванням Конституції відповідала Тимчасова спеціальна комісія на чолі з депутатом Михайлом Сиротою, якого згодом назвуть “батьком Конституції”.

Перше читання Конституція пройшла 4 червня 1996 року. 

Комуністи свідомо затягували процес. Вони розуміли, що нова конституція означатиме розрив із комуністичною російською системою. Відхід від тоталітарної держави до демократичної із ринковою економікою та верховенством права.

Тому вони надали майже  6 000 правок на доопрацювання. І вимагали розгляд кожної з них, аби комісія не встигла до другого читання.

 Тимчасова спеціальна комісія з доопрацювання проекту Конституції врахувала усі зауваження. Вийшло 1140 сторінок друкованого тексту. Встигли! 

Вранці 27 червня розпочалось засідання Верховної Ради. Парламент і президент були у складних відносинах. Кучма вирішив провести референдум з прийняття Конституції, ходили чутки про розпуск Верховної Ради.

“Ми розуміли: або ми, не виходячи з Верховної Ради, завершимо прийняття Конституції, або в Україні Конституції не буде.” – Олександр Мороз прийняв рішення працювати без перерви й обіцяв, що навіть ввечері транспорт розвезе народних депутатів по домівках.

Вечір 27 червня: “Подвиг Сироти” і багато галасу у Верховній Раді

Весь день робота тривала у різних секціях. Депутати розуміли, що працюватимуть допізна.

Михайло Сирота, як голова Тимчасової комісії, став за трибуну Верховної Ради о п’ятій годині вечора. 

Він зачитував кожну статтю. Депутати відразу вносили правки. Сирота повертався до тексту, редагував і знову зачитував.

Опрацьовував кожен пункт, проводив повторні голосування, вступав у суперечки, наводив аргументи та намагався переконати депутатів таки прийняти рішення – Голова комісії з доопрацювання Конституції вперто рухав процес роботи над документом вперед.

Простояв там з вечора до ранку і у буквальному сенсі вистояв Конституцію.

Пізніше ніч за трибуною назвуть “Подвигом Сироти”.

“Я не знаю у Верховній Раді із 450 депутатів хоч одного, крім Михайла Сироти, який би витримав весь той конституційний процес.

Я бував на засіданнях Конституційної комісії, я бачив на власні очі, що витворяли там представники Компартії і Соцпартії як члени Конституційної комісії, які вони абсурдні речі пропонували, щоби спровокувати, щоби розбіглися всі. Але він все витримав до останнього.” – згадував народний депутат Ярослав Кендзьор.

Величезна напруга була у залі Верховної Ради. Депутати галасували. Олександр Мороз – голова Верховної Ради – заспокоював усіх, чим зчиняв ще більший ґвалт.

Мороз знову й знову ставив на голосування статтю, яка не проходила:

– Шановні депутати, заспокойтеся. Вихід ми обов’язково знайдемо. Як сказав Саахов із відомого кінофільму, у нас із вами звідси лише два шляхи: “чи в прокуратуру, чи в РАГС”.

Опівнічний подарунок на День народження

Та голосування й далі тривало весь вечір і всю ніч. Ніхто не спав й не хотів поступатись жодною статтею. Сварились за кожну кому й слово, яке необхідно замінити.

У цю конституційну ніч депутату Віктору Мусіяці виповнилось 50 років. Саме він був одним із авторів Конституції та людиною, яка щиро вболівала за рух конституційного процесу.

Депутат Володимир Яворівський підійшов і привітав словами: “П’ять десятків Мусіяці, комуністів б’єм по сраці”. Його просили тихіше говорити, аби не злити комуністів, які й так гальмували процес голосування. 

Буфет Верховної Ради весь вечір й всю ніч не припиняв своєї роботи.

У тому ж таки буфеті пили коньяк за здоровʼя Мусіяки. Це було чи не єдине місце, де напруга трохи спадала. 

А у сесійній залі тривала боротьба, за якою стежили журналісти. Їх було небагато: Єфрем Лукацький, Павло Політюк з Associated Press (єдиний, хто зробив фото у цю ніч), Олександр Мартиненко з Інтерфакс-Україна, оператор Reuters Сергій Каразій, Борис Клименко, Георгій Гонгадзе, Іван Рибалко з Радіо Свобода. 

Як тільки депутати голосували “ні” за якусь важливу статтю, журналісти голосно оборювались, за що О. Мороз теж погрожував їх вивести із зали.

У журналіста Сергія Рахманіна, який під ранок приїхав до Верховної Ради, одночасно із ухваленням Конституції народилась дочка. Депутати жартома пропонували назвати її Конституцією.

 На що Леонід Кравчук сказав: “При всій повазі до Конституції, при всій любові до вашої доньки – не псуйте дитині життя”. Віктор Мусіяка став хрещеним батьком дівчинки.

3 година ранку – пік напруження

Комуністи не просто продовжили гальмувати процес, а наважились зупинити його.

Прем’єр-міністр Павло Лазаренко повідомив про виїзне засідання Кабміну у Черкасах. Усім міністрам потрібно було терміново їхати. Вважали, що це вказівка Кучми “згори”, який не хотів, щоб прийняли Конституцію.

Мороз пригрозив, що в такому випадку з депутатів знімуть повноваження – усі повернулись на свої місця.

Найпалкіші суперечки тривали навколо питань про статус Криму, мови, символіки. Олександр Мороз 27 разів ставив на голосування питання про українську національну символіку.  З 4 до 7 ранку не могли вирішити ці питання. 

Тоді Мусіяка став за трибуну і сказав: “Там вже сьома година, а мені сьогодні 50. Всі хто мене поважає, будь ласка, проголосуйте” – і вийшов із зали.

За хвилину почув оплески і одразу зрозумів: “Прорвались”.

О 9 годині 18 хвилин 28 червня 1996 року після доби безперервної роботи Верховної Ради Конституція України була прийнята.

“За” проголосували 315 нардепів. Сесійна зала наповнилась радісними криками й аплодисментами.

Михайло Сирота зійшов з трибуни зі сльозами на очах. Його оточили депутати, тиснули руки, обіймали й вітали.

Залунав гімн України. Ледь стримуючи сльози, співали стоячи.

А потім депутати відсвяткували келихом шампанського у буфеті і зробили пам’ятне фото на сходах Верховної Ради.

Вечір прийняття Конституції – це подія, що визначила траєкторію розвитку сучасної України. Вечір, повний надії та оптимізму, і ранок, коли Україна підтвердила своє право на самовизначення і незалежність.

Саєнко Анастасія

історикиня, блогерка