Як проводить вечори рестораторка Анна Завертайло: ігри з дітьми й час на себе

Анна Завертайло – підприємиця й рестораторка. Разом з чоловіком Стасом Завертайлом вони круто змінили своє життя, щоб вийти на ресторанну сцену Києва.

Відкрили кафе Honey з авторськими десертами. І створили пекарню “Завертайло”, де пропагують культуру сніданків – корисних, естетичних і доречних у будь-яку пору дня.

“Ввечері у кафе й пекарні ми приглушуємо світло, запалюємо свічки й ставимо спокійну музику. Такими улаштовуємо вечори й у себе вдома – розслабленими, неспішними, з вимкнутими сповіщеннями на телефоні”, – описує свої вечори Анна. Далі – її пряма мова. 

Вечори мого дитинства найперше пов’язані з тренуваннями гри у шахи.

Сім років вправ на професійному рівні: багато довгих вечорів за грою. Вдома батьки любили проводити час зі мною й братом.

Щоб діти ввечері не засиджувалися у гаджетах, уклали з ними угоду: якщо всі домашні завдання зроблені, все прибрано, то можна пограти 25 хв.

Заохочую їх читати ввечері: Василіса зараз підсіла на Агату Крісті, а Ілля вкотре перечитує “Щоденник слабака” Джеффа Кінні.

Переживаю, якщо не читаю: мені це як розмова з авторитетною людиною.

Вразила книга Едіт Еґер “Вибір”, яка пережила Голокост. Нещодавно закінчила Карлоса Кастанеду, а нині читаю роман “Людина без властивостей” Роберта Музіль. Але читання для мене – ранкова історія: неділя, кава і книга.

Ввечері можу заглянути в навчальні тексти з психології, зараз ще навчаюсь на гештальт-терапевта.

Робота з ресторанами пов’язана з життям. Це і є моє життя.

У будні повертаюсь додому пізно і роблю все, щоб вечір був спокійним, сприятливим для відновлення.

Після 20:00 намагаюсь максимально відключатись від соцмереж. Вмикаю режим “Зосередження” на телефоні і не отримую жодних сповіщень.

З останнього переглянутого дуже сподобався “Лобстер” Йоргоса Лантімоса.

За рекомендацією подивилась горор “Суспірія” і… мало не померла від страху! Класне, але моторошне кіно. Люблю слідкувати за режисерами Джимом Джармушом і Вуді Алленом.

Передивляюсь їхні старі роботи, наприклад, “Виживуть тільки коханці”. Для мене це вечірній, спокійний фільм.

Більш активні насичені вечори у нас бувають на вихідних.

Граємо з дітьми в настільні ігри, в їхній улюблений “Імаджинаріум”, що стимулює уяву.

Ось тут даємо волю емоціям і сумно ніколи не буває – хтось може вийти з кімнати, грюкнувши дверима, бо незадоволений результатом. Це, певно, схоже на вечори в італійській родині.

Їм подобається розпалити з батьками вогонь, смажу їм крильця, овочі.

У вечір вихідного дня у місті діти просять піти з ними у заклад – в “Мімозу”, за суші в “Еґерзунд”. Якщо сніданок, то Honey поза конкуренцією – обов’язково з’їдають там кардамонову булку і беруть лимонад.

В будні вечори дотримуюсь режиму харчування. До 20:00 їм довгі вуглеводи, щоб організм мав енергію для метаболізму, трохи білка, багато зелені. Дозволяю собі розслабитись у п’ятницю і в суботу.

Останні роки захоплюємося з чоловіком натуральними винами: зажди відкриваємо у них щось нове, це завжди дослідження смаків і ароматів.

Я людина-худі, вдома мені одразу треба надягнути худі і теплі шкарпетки. Все інше дрібниці, головне – я в худі. 

Вважаю себе меломанкою і багато моїх приємних вечірніх моментів пов’язані з музикою. Обожнюю Radiohead.

Виходжу так раз на тиждень, місця обираю по відчуттю, або прислухаюсь до думки театралів – це може бути “Чорний квадрат” чи театр імені Лесі Українки.

Йду на постановки, які зачіпають цікаву мені тему відносин. Вразила вистава “Іранська конференція” в Театрі на Печерську.

Ввечері, особливо влітку, гуляємо по “БЖ” (вул. Велика Житомирська) – місце сприяє розслабленню, там знаходимо почуття безпеки, неспішності.

Сама ввечері можу гуляти моїм “місцем сили” у Києві – маршрутом через БЖ, Володимирську гірку, пішохідний міст.

Називаємо це “гарантованим гедонізмом”. Традиція виникла, коли зрозуміли, що працюємо разом 24/7.

Потрібно було перемкнути спілкування з формального на романтичне.

Домовляємось з дітьми та пояснюємо, що не тікаємо від них. Можливо, цю вечірню традицію вони візьмуть і у своє життя.

Вдалий вечір для мене – коли вдається максимально сформувати простір для себе.

Простір, в якому є місце естетичному задоволенню. Коли збираються всі “стихії” – ванна чи камін, свічки, хороша музика, класне вино, яке хочеться досліджувати, гарний фільм, класна людина поруч, з якою цікаво поговорити.

Вечір, який найбільше приємно запам’ятався: їх два – похід у ресторан Punk Royale у Копенгагені, фріковий і фантастичний заклад, де водку наливають з каністри, а чорний кав’яр подають без посуду, щоб їсти його з руки. А другий – поїздка на поромі в Стамбулі, з обрисами мечетей на фоні червоного шару сонця, що заходить, криками чайок й запахами морського повітря, які тебе ніби просочують.

Улюблена їжа на вечерю – в “Завертайло” – паста орзо з морепродуктами й васильківським сомом з келихом пет нату, рулет з індички або паста з данськими кульками й зимовим салатом. Улюблена вечірня страва в Honey — шніцель.

Ввечері я ніколи не буду займатись спортом, будь-якими фізичними навантаженнями.

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»