Як “Барбі” вдалось зібрати мільярд доларів за 17 днів прокату: рецензія на фільм з Марго Роббі та Раяном Гослінгом

Фантастична комедія “Барбі” з Марго Роббі та Раяном Гослінгом за 17 днів світового прокату зібрала 1 млрд доларів. Variety пише, що режисерка Грета Гервінг стала першою жінкою в історії, якій вдалось без співавторства зняти такий касовий фільм.

Нагадуємо вам про рецензію 19 липня кінокритика Ігоря Кромфа, в якій розповідає, що вдалось, а що вийшло невдалим у картині Грети Гервінг. 

Оцінка критика:

Як літній блокбастер – це однозначно 10 з 10, як артмейнстрімне кіно – десь 7,5 з 10. 

На що варто звернути увагу:

• Акторська гра Раяна Гослінга. Хоч у нього й роль другого плану, але він місцями повністю повністю перетягує ковдру глядацької уваги з Марго Роббі.
• Костюми. Жаклін Дюрран створювала десятки вбрань персонажів на основі реальних лялькових костюмів Барбі та Кена.
• Діалог Петунії (Америка Фаррера) – це ключ до сюжету цього фільму.

Про сюжет з мінімальною кількістю спойлерів

Головна героїня – це “Стереотипна Барбі”: та сама блакитноока білявка в рожевій сукні. Вона живе у казковому Барбіленді.

Цей світ нагадує феміністичну утопію, де жінки (варіації Барбі всіх рас та комплекцій тіла) працюють юристками, лікарками, отримують усі Нобелівські премії, засідають у Верховному Суді, займають президентське крісло. 

Водночас чоловіча частина населення – Кени (також усі можливих рас, але не комплекцій тіла) – лише декорація, масовка, створена для того, щоб Барбі було не сумно.

Головний Кен цього фільму – це персонаж, в якого професія “пляж”. Він не рятувальник, не серфінгіст чи дайвер, навіть морозивом не торгує. Його робота просто бути на пляжі. 

У цьому полунично-рожевому світі панує на перший погляд ідеальна гармонія, аж поки “Стереотипна Барбі” не починає думати про смерть. Потім в неї з’являється плоскостопість та целюліт.

Щоб позбутись цього, Барбі треба потрапити в Реальний Світ (у нашу реальність) і розібратись з проблемами дитини, яка бавиться нею.

У Реальному Світі Барбі дізнається, що вона не символ фемінізму, а сексистських кліше і навіть фашизму. Ба більше: Реальний Світ наповнений гендерною несправедливістю, стереотипами, а компанію Mattel, яка виробляє ляльки, очолюють лише чоловіки. 

Поки Барбі намагається з цим розібратись, Кен дізнається про патріархат. Він везе ці ідеї в Барбіленд, щоб здійснити там державний переворот і утворити Кенленд. 

Тепер Барбі і її новим друзям з Реального світу треба все повернути назад. І стається все це не без допомоги головної Архітекторки всесвіту – “матері” усіх Барбі Рут Гендлер. 

Актори: ідеальна Марго Роббі і неочікуваний Раян Гослінг, але не лише вони

Дійсним скарбом “Барбі” є акторський каст. Марго Роббі дійсно схожа на людську версію “стереотипної” Барбі.

Сама Гервінг посеред емоційної сцени плачу ляльки вставляє іронічний коментар, що коли ви обираєте Марго Роббі на головну роль, то складно показати її персонажку хоч трошки некрасивою. 

Однак не лише природна краса Роббі важлива у цьому випадку. Акторці треба було побудувати доволі складний образ.

Вона грає роль пластикової ляльки, якій треба опанувати людські емоції. Тому Роббі постійно потрібно працювати з мімікою і голосом (це, звісно, гірше відчутно через дубляж).

Гра Роббі дійсно чудова. До її шедеврального образу в спортивній драмі Крейга Гіллеспі “Я, Тоня” не дотягує, але все одно це першокласна робота. 

Другий і не менш важливий персонаж цього фільму – це Кен, якого грає Раян Гослінг.

Гослінг – це актор, який має за собою шлейф “сігма-самця” (той, якому важливо залишатись собою, вовк-одинак) після зйомок у неоновому бойовику “Драйві” Ніколаса Віндінг Рефна та відродженню кіберпанкової класики “Той, що біжить по лезу 2049” Дені Вільньова. 

У “Барбі” Гослінг створює образ, який висміює цей шлейф з мемів та фанатських теорій. Після того, як його Кен дізнається про патріархат, він раптом змінює свій образ “пляжного хлопця” на маскулінного мачо, схожого на Тайлера Дердена з “Бійцівського клубу” Девіда Фінчера.

Виглядає це неймовірно комічно, Гослінг від душі дуркує на екрані. Його сюжетна лінія місцями виглядає цікавішою, ніж лінія Барбі.

Врешті-решт, за всіми цими образами “біч-боя” та “сігма-самця” Гослінг показує нам ще одного, дуже драматичного Кена – хлопця, який щиро закоханий у дівчину, але ніколи не отримає взаємності, бо у Барбі “кожен вечір дівочий”. 

Персонажі Роббі і Гослінга не були б так розкриті, якби навколо них не було інших варіацій Барбі і Кена, яких грає талановита свита акторів: Ісса Рей (президентка Барбі), Харі Неф (лікарка Барбі), Емма Маккі (фізикиня Барбі), Дуа Ліпа (Барбі-русалонька).

А також Сіму Лю (азійський Кен), Нкуті Гатва та Кінгслі Бен-Адір (темношкірі Кени), Скотт Еванс (ковбой Кен) та, звісно, Джон Сіна (Кен-русал). 

Якщо говорити про каст акторів і при цьому не згадати про Америку Фарреру, то цей параграф буде неповним. Зірка серіалу серіалу “Страшненька Бетсі” та офіційний голос Астрід у анімаційній франшизі “Як приборкати дракона” тут грає людину, яка потрапляє в казковий Барбіленд.

 Їй трохи за сорок, у неї не складається кар’єра, її чоловік не може дати сам собі ради, а донька-підліток вважає її крінжовою і не хоче йти на контакт. 

Другорядна роль Фаррери стає багато в чому наріжною колоною сюжету: акторка видає у фільмі потужний монолог про подвійні стандарти і когнітивний дисонас в якому перебуває сучасна жінка. Саме він стає головною кульмінацією у сюжеті і розвиває його.

Атмосфера: криза рожевої фарби, магія Дюрран і фанк 

Що у фільмі точно вдалось – так це атмосфера. Режисерка та співавторка сценарію Грета Гервінг – це досвідчена мистикиня, яка працює переважно з авторським незалежним кіно. “Барбі” стала для неї своєрідним дебютом у великому дорогому студійному проєкті. 

Попри всю важливість авторського висловлювання, яке закладає у фільм Гервінг, варто розуміти, що “Барбі” – це великий літній кіноатракціон, а тому візуал і атмосфера тут мають значення.

Художниця-постановниця Сара Грінвуд створила масштабний світ Барбі. Він наповнений раритетними іграшками у вигляді будиночків, машин та інших артефактів і нагадує рожеву-рожеву фентезійну казку. 

Доповнюється ця казка роботою художниці з костюмів Жаклін Дюрран, яка вже отримала “костюмний” Оскар за співпрацю з Гервінг над “Маленькими жінками”.

Якщо в “Маленьких жінках” Дюрран мала завдання створити десятки образів “вікторіанської Британії” і при цьому вийти за межі класичної сукні. То в “Барбі” її завданням було створення реальних костюмованих образів на основі лялькових прототипів одягу Барбі та Кена. Деякі з цих костюмів окремими блоками з коментарем виносять у стоп-кадри фільму. 

Ну і звісно, що весь цей магічно-казковий світ не працював би без музичного оформлення. Воно складається з фанкових мелодій Марка Ронсона та Ендрю Ваятта, а також сучасних поп-треків Дуа Ліппи, Нікі Мінаж та Ice Spice. 

Маніфест фемінізму у рожевих тонах

Та що насправді ховається за історією найпопулярнішою ляльки з хорошим зірковим кастом та продуманим кіновсесвітом? Грета Гервінг продовжує своє дослідження фемінізму через кінематограф, яке почалось у “Леді Бьорд” та “Маленьких жінках”, однак цього разу говорити про серйозні теми доводиться в поєднанні з мейнстрімним кіноакторакціоном.

Проте Гервінг вдається зробити “Барбі” не роздутим рекламним роликом компанії Mattel, а непоганою артмейнстрімною картиною. 

Сценарій фільму Гервінг писала спільно зі своїм партнером, відомим сценаристом та режисером (“Шлюбна історія”, “Білий шум”) Ноєм Баумбахом.

З неприхованою сатирою у фільмі висміюють гендерні стереотипи, сексизм та мізогінію, але також і однобічні моделі як патріархату, так і матріархату. Важливо, що стібуть все справді гостро та смішно. Жарти тут бувають як просто візуальними гегами для того, щоб розрядити атмосферу, так і драйверами, які керують подальшим розвитком сюжету.

Комедійна складова фільму дійсно дуже потужна. З цього кіно хочеться сміятись. 

Однак це не просто літня комедія. “Барбі” – це ще й авторське розмірковування про фемінізм. Гервінг говорить про те, як капіталізм експлуатує ідею фемінізму для власного збагачення, про подвійні стандарти та нав’язані соціальні ролі і моделі поведінки у суспільстві. 

Однак про все це глядачеві заявляють прямо в лоб, у доволі менторському та декларативному тоні. Такий формат подачі виглядає досить настирною прокламацією, від якої хочеться відвернутись, навіть якщо ти поділяєш феміністичні цінності. 

Щось на кшталт підсумку

“Барбі” – це головний літній блокбастер Warner Brothers, тобто фільм, який знімають з головним прицілом не на “Оскари”, а на великі касові збори. Те, що головні “літні блокбастери” 2023 року – це артмейнстрімне кіно, було свого роду ризиком. Бо переважна більшість таких фільмів – це кіно з простим сюжетом. 

“Барбі” ж вийшла з одного боку досить м’якою фантастичною комедією про улюблену ляльку кількох поколінь дівчаток, дівчат і жінок усього світу, а з іншого — авторським висловлюванням Гервінг на гендерно чутливі теми. Окрім того, фільм має купу складних посилань до творчості Стенлі Кубрика, Френсіса Форда Копполи та навіть Зака Снайдера.

Ще почитати про кіно для вечора: що таке “літні блокбастери” і до чого тут “Щелепи” Спілберга; чому Індіана Джонс важливий для світового кінематографу; документальні фільми про нові і старі злочини росії.

Кромф Ігор