--15948

8 Серпня, 2023

вечорниці

«Книгарні є? А якщо знайду?»: українські знавці книг діляться книжковими місцями. Частина 2

У першій частині матеріалу «Вечір» розповів, що дискусію про українські книгарні спровокував допис маркетолога Андрія Федоріва у Facebook. У ньому йшлося про те, що в Україні немає класних книжкових магазинів.

Ми попросили знавців книжок поділитися своїми улюбленими книжковими місцями, щоб показати — в Україні є круті книгарні.

У другій частині матеріалу своїми місцями діляться читачки Катерина Толокольнікова й Світлана Стретович, а засновник книгарні «Сенс» Олексій Ерінчак розповідає, як книжкові магазини привертають увагу читачів.

книгарні у Києві-15930

Катерина Толокольнікова

журналістка, книжкова блогерка

Маю кілька улюблених книжкових крамниць у Києві, про які хотілося б згадати. Це вже легендарна «Книгарня «Є» на вул. Лисенка, давня «Сяйво», новіша «Сенс», а з видавничих — камерна «Книгарня-кав’ярня Старого Лева».

В «Є» я бувала, певно, найбільшу кількість разів. Я ще пам’ятаю, коли вона тільки відкрилася — це співпало з початком мого студентства. Тоді там відбувалися чи не всі помітні літературні події. От буквально днями гортала збірку Сергія Жадана «Лілі Марлен», яку він підписав мені ще у 2010-му році саме в цій книгарні.

Згодом я і організовувала там презентації, і модерувала, там відбувався книжковий клуб «ЛітАкценту»… Маю так багато приємних спогадів про це місце! Для мене ця книгарня і досі насамперед про літературні заходи.

А от «Сяйво» прикметна і як місце з історією, і як дуже естетичний простір, куди забігаєш, йдучи по Хрещатику до тепер уже Площі Українських Героїв. Вона невеличка, але там можна знайти старі видання, яких уже немає в інших книгарнях.

«Книгарню-кав’ярню Старого Лева» на Прорізній люблю, бо там неодноразово душевно кавували з подругами, та і за самі книжки — напевно, в «Старого Лева» я купую найбільше.

Страшенно тішить, що за останні два роки, попри пандемію і війну, в Києві з’явилися класні нові крамниці. Через декрет я ще не в усіх побувала, але вже можу відзначити «Сенс».

Як на мене, це вдале місце не лише для закупів чи розмови з друзями за улюбленим напоєм і десертом. Там також можна попрацювати за ноутбуком чи провести захід.

Зараз у книгарнях буваю не так часто, як хотілося б, а колись двічі на місяць точно відвідувала.

У яких книгарнях шукати рідкісні видання

книгарні у Києві-15927

Світлана Стретович

програмна директорка Litosvita, кандидатка наук із соціальних комунікацій, авторка та ведуча подкасту «Про текст»

Понад 20 років, які мешкаю в Києві, знаю всі книгарні на маршрутах, які були чи є для мене постійними або улюбленими.

А частину маршрутів містом протоптувалося саме завдяки книгарням. Улюблених – багато, бо часто вони задовольняють абсолютно різні професійні та читацькі запити. Найстаріші на цій мапі, які відвідую понад 20 років: книгарня «Наукова думка», «Сяйво».

У списку постійних є дві книгарні «Є»: на Спаській та Лисенка. На вулиці Чикаленка люблю тріаду: букіністичну кімнату в легендарному літературному кафе «Купідон», книгарню-кав’ярню «Моя книжкова полиця» та магазинчик навпроти неї, який має безпретензійну назву «Книгарня».

Якщо треба знайти щось із видань, яких вже ніде немає, то моніторю полиці в книгарні «Смолоскип». Понад два роки вела книжковий клуб в мистецькій книгарні «Небо» на Чигоріна, яку теж дуже люблю.

З нових мені затишно й любо в «Книжковому леві» на Подолі.

Книгарні – то безліч історій, які супроводжують кожну окремо. Скажімо, саме в «Науковій думці» я знайшла видання листів Михайла Коцюбинського 2008 року при запиті у 2016.

Деякі з них увійшли у важливу для мене антологію. Заходжу туди стабільно перевірити чи все так само: вивчаю асортимент, коли знаходжу щось цікаве й рідкісне – купую.

У «Моїй книжковій полиці» на Чикаленка свого часу майже жила.

Призначала там зустрічі, працювала над робочими задачами, ставала свідком не одного крутого інтервʼю, яке писалося за сусіднім столиком: наприклад, з виконавцем головної ролі «Мої думки тихі» Андрієм Лідаговським чи з генералом-майором Богданом Бондарем. Постійно зустрічала там крутих журналістів, ілюстраторів, перекладачів.

Тепер частіше буваю в «Книжковому леві» на Подолі. Люблю там працювати, купувати новинки, смакувати каву й призначати зустрічі.

Заодно це можливість побачити махом увесь творчий Поділ, і не лише Поділ. Буваю там найчастіше – майже щотижня.

На презентації ходжу в книгарню «Є» на Лисенка та книгарню «Сенс».

Що робити, щоб книгарня стала цікавою?

книгарні у Києві-15924

Олексій Ерінчак

співзасновник книгарні «Сенс»

Щоб книгарня стала цікавою читачам, треба, найперше, відкритись і бути. Коли мене питають, як почати працювати з форматом книгарні, то я кажу, — «Відкрийтесь, а далі працюйте зі своєю авдиторією».

Я, як людина не з книжкового ринку, одразу найняв у «Сенс» спеціалістів, які розуміють, що треба книжковій спільноті, людям, які читають.

Зробили якісну кураторську підбірку книжок. Сформували свою авдиторію відвідувачів, відмовившись, наприклад, від книг низької якості, як за змістом, так і за виконанням, від книжок на недоказові теми на кшталт езотерики.

Це створило рівень, на яких приходять люди, приводять своїх друзів, яким цікаво поспілкуватися на сучасні, актуальні теми у кав’ярні в книгарні.

Заохочуємо людей брати книжки, читати їх в книгарні перед покупкою, щоб зрозуміти, чи вони їм цікаві. Це не той випадок, коли книги стоять ніби на вітрині і їх не можна чіпати або «якщо взяв, то купи». Хочемо, щоб читач у нас почувався вільно, не штовхаємо його одразу на касу з книжкою.

Події, презентації книжок, обговорення — це все тримає спільноту біля книгарні. Від початку створювали не просто магазин з продажу книжок, а спільноту людей з відчуттям приналежності до чогось цінного, цікавого.

Добірка книжок, формування спільноти, атмосфера, яка спонукає повертатись. Повернення читача — ось це головне. Бо інтерес викликати простіше, а ось, щоб людина повернулась, то вже складніше.

Мені подобається книгарня «Книжковий Лев» на Подолі, я туди заходжу, щоб подивитись, що у них нового, надихнутись.

Книгарня «Закапелок» об’єднує книги, каву та події в одному форматі. Книгарня «Сковорода» реалізовує своє бачення. Круто виходить, вони молодці.
У наших сусідів, книгарні «Місто», поки немає кави й десертів, але в них є платівки, музика, мистецькі події, майстерки з мозаїки, шрифтів. Вони так збирають свою спільноту.

Зараз тренд на книгарні поширюється за межі столиці. На днях мав консультацію з людьми з Вінниці, які хочуть відкрити книгарню там, такий же запит отримав з Білої Церкви.

Вам також може бути цікаво:

  • Я курую читацький клуб вечорами: історії Тетяни Лукинюк, Анастасії Євдокимової та Богдани Неборак
  • Дочитатись до звільнення: у Раді хочуть скорочувати термін ув’язнення за прочитані книги. Які твори радять фахівці
  • Віддалений гавкіт собак і тіні кажанів: вечори письменниці Євгенії Кузнєцової
Артем Кузьменчук

Артем Кузьменчук

Журналіст

читати наступне