«Книгарні є? А якщо знайду?»: українські знавці книг діляться книжковими місцями. Частина 1

Український інститут книги створив мапу книгарень України — всього 447 місць!

Мапа постійно доповнюється — невдовзі до неї додадуть літературні музеї й фестивалі. Всі охочі можуть доповнити мапу, для цього треба інформацію про книжкове місце на адресу її творців.

«Вечір» також долучився до промоції читання в Україні — ми створили власну добірку книгарень Києва.

Ці місця особливі — нам їх порадили самі знавці книг, засновники книжкових клубів й каналів. Вони ходять сюди читати у затишку, купувати нові книги, послухати наживо письменників чи зустрітись із друзями ввечері.

Здаємо всі місця тут — частина перша, частина друга.

«Вечір» попросив знавців книг поділитися своїми улюбленими книгарнями та причинами, які ведуть їх туди.

Оксана Павленко

редакторка, авторка телеграм-каналу «Коли ми говоримо про книжки»

Я люблю «Книгарню Є» (вулиця Миколи Лисенка, 3), «Сенс» (Микільський провулок, 1) в районі станції метро «Арсенальна». Поблизу ще є атмосферний книжковий магазин «Місто». Люблю «Книжковий Лев» (вулиця Межигірська 13/34) та Vivat (вулиця Петра Сагайдачного, 8) на Подолі.

Подобається формат сучасних книгарень, це комфортні для мене місця. А ще обожнюю букіністичні магазини: несподівані місця, де можна знайти якісь рідкісні видання. Часто знаходжу такі книжки в «Смолоскипі» (вулиця Межигірська, 21) на Подолі.

В книгарні заходжу, коли просто буваю поряд, або коли маю час і настрій побути біля книжок, погортати сторінки, трошки заспокоїтись. Наприклад, «Книгарня Є» найближча до мого дому і я там часто буваю. Коли їду на Поділ, то заплановую зайти попити каву у «Книжковому Леві».

Не раз була на Книжковому клубі The Ukrainians у «Сенсі». Намагаюсь ходити у книжковий клуб самої книгарні, який веде Анастасія Євдокимова.

У «Сенсі» постійно відбуваються презентації нових книжок, зустрічі з письменниками, обговорення. Мені просто приємно приходити, слухати розумних, цікавих людей, ділитись своїми думками, купувати книги.

Наприкінці серпня почнуться зустрічі книжкового клубу DIVOCHE у книгарні Vivat на Подолі.

А в «Книжковий лев» можу просто зайти попити кави і натрапити на цікаве обговорення, виставку. До речі, зараз там проходить виставка художниці-графікині Надії Харт, планую туди зайти.

Минулого літа я навіть влаштовувала собі тури вихідного дня книгарнями Києва. Це мене дуже заспокоює і надихає.

Тетяна Гонченко

журналістка, авторка телеграм-каналу «Непозбувний книгочитун»

Я працюю з дому та загалом рідко вибираюся за межі свого району. Але коли потрапляю в центр, фактично завжди заходжу в якусь книгарню дорогою.

А ще часто призначаю зустрічі саме в книгарнях-кав’ярнях, коли вибираюся з кимось на каву.

Люблю Vivat на Сагайдачного, бо там великий вибір книжок і немає націнки – ціни видавничі. Подобається «Закапелок» (вулиця Верхній Вал, 62) на Верхньому Валу, бо там зазвичай мало людей, можна посидіти з ноутбуком і келихом вина у затишній атмосфері.

Недавно відкрила для себе «Сенс» біля Арсенальної: хіпстерське місце, де завжди (як на мене) трохи забагато людей, але дуже атмосферно.

А на своїх «Позняках» часто забігаю у «Мою книжкову полицю» (вулиця Срібнокільська, 1а), там хороша кава, смачні солодощі і багато столиків, щоб з кимось поспілкуватися. Та ще й від дому недалеко, дуже приємне місце.

Але книгарні – це завжди дуже небезпечно. Бо я й так маю вдома запас непрочитаних книжок років на 5 вперед, але з книжкового магазину просто неможливо вийти без чергової покупки, навіть якщо забігала «просто подивитися».

Тетяна Лукинюк

маркетологиня, топ-менеджерка, співзасновниця Kyiv Bookworms Club

Я відвідую «Мою книжкову полицю» біля дому. Це чудове місце для того, щоб передивитися книжки, погортати новинки, послухати рекомендації консультантів. А також випити кави та з’їсти смаколик.

Ми це регулярно робимо з моєю донькою. Не пам’ятаю, коли я звідти виходила без книжок.

Богдана Неборак

журналістка, культурна менеджерка

В Україні мої улюблені книгарні – це львівська «Книгарня на Федорова», «Сенс» і «Книжковий лев».

Також мені подобається паризька «Шекспір і компанія» – книгарня з історією, гарною добіркою і проєктами, які промотують читання. Таким же нині є й підхід багатьох незалежних книгарень в Україні.

Індивідуальний підхід – це головне для мене в незалежній книгарні, тоді я відчуваю, що прийшла не в супермаркет.

Книгарня завжди творить певну спільноту, до якої я долучаюся, коли приходжу на каву, подію, зустріч чи по книжку. Найчастіше буваю в «Книжковому Леві» – точно кілька разів на тиждень.

Живу неподалік, там добра кава, плейлист, мені цікаво підслуховувати розмови відвідувачів і паралельно редагувати тексти, відволікаючись на гортання книжок, які я може й не читатиму. А ще там якісна добірка книжок, часто купую на подарунок.

У «Сенсі» ми в The Ukrainians досить довго проводили зустрічі книжкового клубу. Це теж чудове місце для пошуку нової книжки і кількох годин на роботу й читання, а ще постійні хороші події і відеопроєкти з промоції читання.

У Києві зараз є чимало вартих уваги місць – «Сковорода на Сковороди», «Місто», «Закапелок», «Моя книжкова полиця», книгарні видавництв, мережа книгарень «Є» – усі мають певну специфіку, проводять дещо різні події, впливають на ринок і пропонують нові читацькі досвіди.

Книгарень має бути значно більше, тому я уважна до кожного нового місця, де створять безпечний простір для комфортного вибору книжки, уміло порадять і підкажуть.

У нас є ця традиція, я ностальгійно згадую легендарну «Українську книгарню» у Львові й сподіваюся, що книгарень більшатиме в інших, передусім у менших містах країни.

Вам також може бути цікаво:

Я курую читацький клуб вечорами: історії Тетяни Лукинюк, Анастасії Євдокимової та Богдани Неборак
Дочитатись до звільнення: у Раді хочуть скорочувати термін ув’язнення за прочитані книги. Які твори радять фахівці
Віддалений гавкіт собак і тіні кажанів: вечори письменниці Євгенії Кузнєцової

#книги