21 Липня, 2024

вечорниці

Щоденник Atlas United 2024. День другий: свідки Melovin’a, пророцтва thekomakoma, польоти Артема Пивоварова

20 липня відбувся другий день фестивалю Atlas United 2024. Цьогоріч локацією фесту став київський ТРЦ Blockbuster. Частина коштів із проданих квитків піде на благодійність для закупівлі роботизованих систем через платформу UNITED24 та дронів для ЗСУ.

Спеціально для «Вечора» музичний оглядач Філ Пухарєва продовжує вести щоденник фестивалю.

Цього разу замахнімося на масштаби «Ґреммі», відзначивши найкрутіші виступи в імпровізованих номінаціях.

Філ Пухарєв, музичний оглядач, письменник

Руханка вечора: Nazva

Львівсько-донецька ватага у розширеному складі відкрила другий день Atlas United етновривом на West Stage.

Шкода, що серед сонного натовпу танцювали лише поодинокі щасливчики. Схоже, комусь сьогодні поталанило зі світлом та гарячою кавою.

Культ вечора: Melovin

Якщо Melovin ще не зібрав зі своїх меловінаторів секту, то саме час.

Ну а як інакше сприймати усіх цих людей в білому, що починають виступ із хоральних піснеспівів, здіймаючи руки до спекотного літнього неба?

А от лайв-бенд у Мела — те, що треба. Не здивуюся, якщо ці музиканти заробляють на «попсі» вдень, щоб вечорами спокійно грати джаз у прокурених клубах.

Нострадамус вечора: thekomakoma

З недостовірних джерел нам стало відомо, що відключення світла — це масштабна промокампанія дискотеки справжніх, українських 90-х від thekomakoma на Aurora Stage.

Вслухайтеся у рядки велета нової української сцени! Трек «Річка-чарівниця» — що це, як не гімн ухилянтів на Тисі? А «Ось тобі моє плече, ось моя рука…» («Зірочки») — це ж про «розлюднення» знищеної артою русні! Ну а «Сонечко нас любить просто так…» — не інакше як передвісник аномально спекотного літа 2024-го.

Візіонер, пророк, геній!

Камбек вечора: Dantes

Володимир Дантес не з’являвся на моїх радарах з часів гурту «ДіО.Фільми». І дарма.

Виявляється, за ці десять з гаком (!) років Вові вдалося пофіксити «фабричний» брак, поділившись зі слухачами тим, що насправді грає в його навушниках.

А грає там, судячи з усього, The Strokes, The Kooks, Kings Of Leon та інший західний інді-рок початку та середини 2000-х. От тільки про зай***би від батьківства та життя під час війни тридцятирічні вестерни «чомусь» не співають.

Роби-що-хочеш вечора: сцена «Лесі Квартиринки»

Цього дня на Shelter Stage оселилися вигадники з проєкту «Леся Квартиринка». Вони зібрали в одному місці самобутніх, оригінальних і по-хорошому дивних музикантів, яких важко уявити на будь-якій іншій сцені фестивалю.

Для чуттєвого виступу Артистці Чуприненко було достатньо стільця, мікрофону та гітари. Dakh Trio, як завше, омузичнили поезію Василя Стуса та Павла Тичини.

«Хамерман Знищує Віруси» влаштували чергову артпровокацію за Фройдом, а Renie Cares заспівали про Заратустру не без зволожених очей. Нарешті, з питань трушного українського фольку слід було звертатися до паничів та панянок зі «ЩукаРиба».

На підземному паркінгу із низькою стелею усім цим творчим натурам було явно затісно. Та люди все ж липли до хоч і камерної, але особливої сцени, як футболки до спітнілих тіл.

(Без)альтернативність вечора: «Діти інженерів»

У кожного покоління українських нефорів має бути свій рок-гурт із харизматичною вокалісткою. У нас була «Крихітка», а в нинішніх вісімнадцятирічних є «Діти інженерів».

Пісні про депресії, зради та втрати — в наявності. Колообіг альт-року в природі збережено.

Фрешвумен вечора: Кажанна

У буремні часи, коли TikTok-зірочки швидко спалахують і так само швидко згорають, надію на світле музичне майбутнє можуть дати хіба живі концерти. Як на мене, залишатися сам на сам із темрявою на українській сцені «Кажанні» не доведеться.

Є щось невимовно унікальне у вайбі цієї інді-співачки. Щось похмуре, але без надмірної готичності. Щось мемне, та ще й із референсами на Михайля Семенка. Щось андеграундне, і разом із тим — не без каверів на Тіну Кароль.

Поєднання непоєднуваного личить артистці Nova Music (лейбл Jerry Heil), як кажану ковід. Аби лиш молитвами Мамі Терезі ця історія не закінчилася.

(Не)прикол вечора: Курган & Агрегат

Здається, ми й не помітили, як музика «силянів» вийшла далеко за межі реп-ржаки. Судіть самі: після 24.02.2022 Євген Володченко (Курган) мобілізувався у ЗСУ, а Раміль та Аміль не припиняють робити збори й волонтерять.

«Каждий день борьба — це чєловєчеська судьба…», — співають ці троє, ніби нічого не змінилося. А потім оголошують хвилину мовчання в пам’ять про загиблих українських героїв. У цей час на екрані за їхніми спинами все ще майорить радянський килим. Змінилося чимало.

Апдейт вечора: вказівники у ТРЦ

Схоже, організатори нас почули!

Якщо раптом заблукаєте у нетрях ТРЦ в пошуках East Stage чи Blockbuster Stage — рухайтеся за стрілочками.

База вечора: ТНМК

Фагот і Фоззі — олди, які не старіють. А треки «ТНМК» — реп «для народу», який на раз-два запам’ятовується і без проблем наспівується в унісон із музикантами. За це їх і любимо!

Хедлайнер вечора: Артем Пивоваров

До топового українського попспівака можна ставитися по-різному. Але якщо ви не готові віддати належне щирості, таланту та працьовитості Пивоварова — маю для вас погані новини: у вас немає душі.

Хтось не сприймає громадянських маніфестів, які артист виголошує зі сцени. Але не варто забувати, в якій країні й в який час ми живемо. І що «музика внє палітікі» не актуальна вже щонайменше четвертий, а щонайбільше — десятий (!) рік.

Хтось дорікає Пивоварову за мегаломанію і натовпи музикантів/танцівників, які він тягне за собою на сцену. Втім, жоден артист в Україні станом на сьогодні не витягне шоу такого рівня. Якщо і порівнювати його з тим, що я бачив на українських чи закордонних фестах, то хіба з епічним виступом Бруно Марса на закритті на польського Opener Festival у 2017-му.

Хтось (з андеграундних кіл) за будь-якої нагоди згадує про колишній рок-імідж Артема, щоб звинуватити його в «продажності» та конформізмі. Але подивіться, як цей хлопака носиться вихором по сцені, під сценою і над (!) нею.

Переслухайте його хіти, у код яких вшито фольклорну мелодику, кореннєві ритми та трендові закордонні хуки. І зрозумійте, що колишніх неформалів не буває.

Хтось (заздрісники) вовком позирає на мільйонні прослуховування Артема Пивоварова в стримінгах та його топові місця в хіт-парадах. Але факт є факт: зараз він — на вершині. І, що найпарадоксальніше, за неї не тримається.

Як схоче — без жодної страховки вилізе під самий дах сцени, вихопить електрогітару (підключену по блютузу!) і зарядить на ній потужний соляк, пролітаючи над фанами на тарзанці.

Одним словом, дякую, Артеме! Якби тебе не було в українському шоубізнесі, тебе варто було б вигадати.

Підсумок вечора: Celebrate Diversity!

Перший день Atlas United справляв враження строкатого музичного пазла. Він складався із розрізнених фрагментів, деякі з яких організатори загубили за диваном. Натомість другий видався не менш розмаїтим, і при цьому — більш цілісним.

Майже кожна сцена виглядала як окремий «фестиваль у фестивалі». Обирай будь-яку, вмощуйся зручніше і кайфуй, поки не вижене охорона! Зрештою, на те він і вихідний, що дав організаторам ширший простір для наповнення лайнапу якнайбільшою кількістю смаколиків.

А ще команда фесту, схоже, таки прислухається до критики. Молодці!

Попереду — завершальний день Atlas United 2024, на який мають підтягнутися закордонні хедлайнери. Цікаво, як вони почуватимуться перед української публікою у воєнний час.

Світлини та відео: Денис Ярошенко