20 Липня, 2024
вечорниці
Щоденник Atlas United 2024. День перший: піт, олдскул і кіберпанк
Автор: Філ Пухарєв
19 липня на території київського ТРЦ Blockbuster розпочався перший день музичного фестивалю Atlas United 2024.
Atlas United 2024 — перший фест команди Atlas від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. У програмі — шість сцен із виступами понад 70 українських і закордонних артистів.
Цьогоріч фестиваль благодійний. Планується зібрати щонайменше ₴100 мільйонів для платформи UNITED24 та на оборону України.
Музичний оглядач Філ Пухарєв запасся водою та вирушив на Atlas United 2024, щоб оперативно ділитися із вами фестивальними щоденниками.
Читайте його репортаж із першого дня фесту!
Філ Пухарєв, музичний оглядач, письменник
Аномальна спека та ідеальний таймінг
Пам’ятаєте галявини та алеї ВДНГ на Atlas Weekend? Забудьте. Як ви вже зрозуміли, цьогоріч фестиваль змінив локацію — з безпекових міркувань.
Хто хоч раз навідувався до торговельно-розважальних центрів улітку, той знає, що територія довкола них у цей час перетворюється на розпечену асфальтову пательню.
На щастя, організатори розмістили між сценами зрошувальні системи, а також відкрили відвідувачам доступ до внутрішньої частини ТРЦ, де можна було сховатися від спеки.
Територію Atlas United 2024 заповнили фудкортами, розважальними зонами та крамничками.
У сенсі логістики — цілком собі рівень європейських фестивалів, на які мені пощастило потрапити до ковіду та повномасштабної війни
Перед входом на фест можна було придбати квитки та обміняти старі (з Atlas Festival, що не відбувся у 2022-му зі зрозумілих причин) на нові. А також активізувати вже придбані.
Для тих, хто не вміє гуглити, «з боку припьоку» (у закутку та під палючим сонцем) розмістили довідковий центр.
Якщо дівчата-хелперки й не знали відповіді на якісь мої запитання, то хутко знаходили тих, хто знав, а потім знаходили мене (!) і все популярно пояснювали. С — «Сервіс»!
Журналістам, які проспали не встигли на пресконференцію, довелося пів години чекати на акредитацію в затінку білих наметів біля входу.
Таймінг виступів на Atlas вже сто років майже ідеальний, тож початок фесту я успішно пропустив. Зате тепер розумію, наскільки важливо вчасно читати робочу пошту.
А от із розміщенням сцен організатори трохи нафакапили. Але про це поговоримо далі.
Підземелля та дракони
А поки — до музики.
Main Stage. Перший день Atlas United відкрив піаніст Євген Хмара. Після нього на сцену вийшли стендапери, що цьогоріч розважають публіку між виступами. Як сказала Світлана Немонежина: «Мій улюблений момент — коли Хмара перетворився на дощ». Додати мені нічого.
Наступним виступав гурт «Без обмежень». Хлопці зіграли хіти зі своєї Золотої Скарбниці Рок-балад (ТМ): «Героям», «Вільні люди», «Зорі запалали» і т. д. Ще б пак, при температурі +30 градусів запалають не тільки зорі.
Перший фестивальний день на Main Stage закривав гурт «Бумбокс». Андрій Хливнюк традиційно співав як завгодно — аби лиш НЕ ТАК, як на записах.
Серед старих і нових бойовиків «Бумбоксу» було несподівано приємно почути вже меметичну пісню «Ой, у лузі червона калина…».
Гурт зіграв гімн Українських Січових Стрільців у повноцінному рок-анаржуванні, та ще й, — о диво! — з усіма куплетами.
На екранах трансляції я помітив, як під кепкою Андрія Хливнюка рясно проступив піт. Які докази трушності цих музикантів вам ще потрібні?
West Stage. Цього дня на цій сцені були раді як зумерам, так і бумерам.
Все почалося із виступу чернівецького сінгера-сонграйтера Sasha Boole. На жаль, через особисту поплавленість (див. вище) я почув лише фінальне соло земляка на гармоніці. Але для старту — те, що треба.
Естафету в Саші перейняла Ліза Углач («Структура Щастя»). Востаннє інді-рокерка виступала наживо майже рік тому. Шкода, але до грандіозного повернення Лізи на сцену цей перформанс не дотягнув.
Бо якщо раніше «Структура Щастя» відсмалювала в супроводі живого рок-бенду, то нині обмежилася діджейкою на задньому фоні.
Соромно зізнаватися, але цього дня замість справжнього лимонаду я випадково скуштував його концентрат. Посмак від виступу «СЩ» десь такий самий.
Далі гурт «Крихітка» повертав нам наш 2007-й. Ну, як повертав…
Саша Кольцова та музиканти грали здебільшого нові пісні з альбому «Мегалюбов», який фани чекали п’ятнадцять років. Ані «Вменеємен», ані «На першому місці», ані «Пароль» чи «Монету» олди цього вечора не почули.
Зате побачили Сашу в чорній балаклаві із серденьком, а ще зацінили наживо дует «Крихітки» та «хейстпіч».
Олдскульний марафон на West Stage продовжила (і завершила) «Друга Ріка». Легенди українського поп-року зіграли саме те, на що від них чекали — «Так мало тут тебе», «П’ю з твоїх долонь» та інші хітяри 2000-х. Безпрограшний варіант.
East Stage. Правильніше було б назвати цю сцену Secret Stage. Здавалося, люди із базовим знанням географії мали б знайти її інтуїтивно, як в минулі роки. Проте цього разу організатори чомусь не попередили, що треба було брати із собою компас.
Річ у тім, що сцену розмістили всередині ТРЦ. І щоб потрапити на неї, мені довелося пройти нефіговий квест із блуканням підземеллями (у вигляді паркінгу) та драконами (у вигляді охоронців).
У перший день фесту на East Stage виступали переважно фольклорні та акустичні музиканти: Zgarda, Folkulaka, «Обійми Дощу».
Мабуть. Це не точно. Я не дійшов. Але обіцяю, що знайду в собі сили здійснити музичну виправу на схід і розповісти вам про цю сцену більше у наступних репортажах з Atlas United.
Aurora Stage. Навіть не думав, що поставлю найпалкіший лайк першого дня сцені, яку «кришує» мережа магазинів, що продають вентилятори на USB.
По-перше, тут не спекотно. По-друге, в таких умовах можна влаштовувати рейви хоч в обід. По-третє, та камон, вентилятори на USB! (Спойлер: ні, їх у фестивальному асортименті «Аврори» чомусь не було).
Інді-артистка ТУЧА замість звичного електронного сету несподівано вгатила потужний рок-концерт із живими музикантами та пол-денсом. Ставити такий розй***б на початку фестивалю — злочин проти людства.
Електронні пульсації від дніпрян Kurs Valut так і просяться до саундтреку комп’ютерної гри Cyberpunk 2077.
Виступ музикантів доповнив мінімалістичний, але стильний відеоряд із танцюючим чоловічком. Ось як це прокоментувала моя шестиюрідна бабуся:
«Ти ба, вся країна без електрохарчування, а вони ото блимають!»
Закривали Aurora Stage «куниці» із Latexfauna. Хтозна, чого це Діма Зезюлін та його кєнти замість улюблених гавайських сорочок в таку задуху вирядилися в усе темне.
Балакали небагато, а на екрани замість відеоряду вивели назву гурту — аби раптом не забули. З такою кількістю публіки, як на їхньому виступі, спробуй забудь.
Інші сцени. Організатори не збрехали: укриття в ТРЦ і справді гігантське! Тут вам і лаунж-зони, і хіпстерський військторг, і навіть окрема Shelter Stage, якою рулять маленькі, але горді інді-промоутери.
У перший день публіку в укритті розважали молоді джазмени з проєкту Fusion Jam. При цьому повітряної тривоги, на щастя, не оголошували. А навіть якби оголосили — думаю, від такої альтернативи сиренам ніхто б не відмовився.
Є ще Blockbuster Stage. Це безплатна сцена, що також розмістилася всередині ТРЦ. Протягом дня тут можна було почути кавери на українські та закордонні хіти у виконанні Gosorchestra та Kyiv Jazz Quintet.
Типовий лайнап «шарових» концертів, які зазвичай і проводять у таких місцях.
Підсумок першого дня Atlas United 2024 (19.07.2024)
Atlas стартував! Попри обстріли, блекаути та існування клятої русні. І наразі це головне.
Факапи організаторів можна списати на те, що перший день на фестивалях подібного масштабу зазвичай іде на «розкачку».
А вже завтра, сподіваюся, вийде почути й побачити більше.
Світлини та відео: Денис Ярошенко