«Ми в шоці»: як пройшла прем’єра вистави «Процес» в Театрі на Подолі

Останні квитки на виставу «Процес» вимели за майже тиждень до прем’єри.

Зал повний. Визначити, яка ж група гостей прийшла на «кафкіанську» виставу, неможливо. Бо тут і зумери, і міленіали, і старші покоління.

У партер дивитися прем’єру молодого режисера Давида Петросяна сів Богдан Бенюк, художній керівник Київського академічного театру на Подолі. Сам Петросян сідає поруч зі звукорежисером до пультів. Підіймається завіса. 

Про що вистава Процес

Якщо ви хочете йти в театр погиготіти і просто відволіктися, це – не та вистава.

Про це волає уже сам факт, що вона створена за одним з головних творів Франца Кафки.

Існує навіть прикметник «кафкіанський», який позначає понуру, пригнічену, наповнену ірраціональністю і абсурдом ситуацію, до того ж, ще й заплутану і безглуздо складну.

Саме це ми й бачимо у виставі, але із видозмінами. Гумор тут є, і навіть секс-підтексти є.

Отож, за сюжетом, рано-вранці до будинку Йозефа К. вриваються невідомі. Його заарештовано. Причина невідома. Спроби з’ясувати «за що» і як можна виправдатися виявляються даремними. Ба більше, вони тільки погіршують ситуацію.

Йозеф відчайдушно намагається поговорити з суддями – марно. Як просувається його процес? Не знає ні глядач, ні головний герой. Рішення суду також невідоме, але Йозеф відчуває, що його час спливає.

Йозеф переконується у тому, що його життя ніколи не належало йому самому.

Пластика Йозефа

Йозеф К. – маленька людина у великому несправедливому світі. Це підкреслює не лише статура головного героя на сцені, але й на кілька розмірів більший костюм. А також – солідні високі статури інших персонажів.

Навіть жінку там зіграв ставний парубок Артем Каратаєв. З красивенними ногами у рожевих панчохах, до речі 🙂

Йозефа ж зіграла Ольга Голдис, єдина жінка в акторському складі вистави. Чому так – обдумаєте після перегляду, бо про це навколо говорили потім глядачі і в коридорі, і в черзі до гардеробу.

Особлива магія – пластика Йозефа, який реагує на сюр довкола. За цим можна спостерігати, певно, годинами, відчуваючи зачудування і захоплення. Не дивно, що колись Ольга брала участь у шоу «Танцюють всі». Судячи з опису постановки, пластику у виставі ставила вона сама.

Гумор і секс поміж серйозних тем і як їхнє підсилення

За 1,5 год трагікомічної вистави без антракту мізки мали добряче поворушитися, а емоції стрибали від заціпеніння до гиготіння.

Можливо, тому, що в театрі востаннє була років 5 тому. Та все ж схильна вважати, що такі емоційні американські гірки – майстерність режисера та команди вистави.

Схопили серйозним для роздумів – відпустили погиготіти розслабитись трішки, потім знову схопили, і так до кінця вистави.

— Ідіотський обов’язок!

— Але обов’язок!

І сміх, і гріх, і відтворення реалій поза часом і територіями.

Як і намагання вартових «зважити» Йозефа. Ставлять на ваги – нуль. Знову – нуль. Та коли він бере до рук паспорт… 

Як і намагання Йозефа покохати асистентку адвоката, та хоп – раптово виявляється, що немає чим… Найсмішніше це прокоментував глядач у залі, крикнувши «Горобчик пропав!».

Направду, хочеться ще раз сходити на цю виставу, щоб «половити» більше закладених фішок та деталей всередину. І після вистави точно ще потрібен час на осмислення почутого і побаченого.

Що кажуть про виставу Процес перші глядачі

Вікторія: Для мене це надпотужна вистава, вражень дуже багато, які ще треба через себе пропустити. Переосмислити. Браво режисеру, акторам. 

Марія: Шок повний, але позитивний. Не читала цей твір Кафки, але хотілося б. 

Євген: Не дивлячись на те, що Кафка трохи депресивний, але візуальне враження і гра акторів – щось неймовірне. Ніби частково я занурився в цей світ і дивився невеличке кіно. Дивно і класно, що впродовж всієї вистави деякі люди грали подвійні історії. Я розумію, що за цим стоїть велика робота, багатомісячна.

Аревік: Мені дуже сподобалися костюми, персонажі, головний герой. Одразу було зрозуміло, що це героїня. Вона дуже пластична, видно, що танцює. Дуже сподобалося продуманість деталей. Зокрема, що кожен персонаж мав аксесуар у вигляді мотузки.

Це дивує і дивує те, що наші люди почали часто ходити на вистави. І це круто! Неможливо купити квитки!

Олександр: Враження дуже класні. Я раніше працював з Олею Голдиш як композитор. Мені дуже приємно бачити хореографічний елемент у виставі і те, наскільки він відіграє велику роль у ній. Приємно, як Давід працює з простором. Це дуже важливо для театру. І те, як він інтегрував хореографічну практику в театр. І нелінійний підхід до режисури, що він опирається і на психоаналіз як один з компонентів, і на гендерну самоідентифікацію. Актуальні теми поставлені на високому рівні.

Вистава зайде поціновувачам мистецтву, поціновувачам театру, бо це топова сценографія. Здається, ця вистава всім зайде.

Що про виставу каже сам режисер

«Герой потрапив у екзистенційну яму, він в очікуванні невідомої розв’язки. Про причини можна лише здогадуватися, хоча раніше про них навіть не замислювалися. Власне, оце «тривожне очікування розв’язки» я відчув і побачив паралель з нашими сьогоденням. Тривожне очікування кожного дня, ти не знаєш, що буде завтра. Ти можеш лише сподіватися на позитивний фінал.

Його пік припав на радянський час, коли люди з портфелями вирішували, що всім треба робити, – каже Давид Петросян. – Нам і сьогодні потрібно позбавитися цієї радянщини, старого мислення. Часто людина продовжує грати роль і бути частиною такої бюрократичної системи.

Ми шукаємо в усьому цьому гумор. Але коли чиновницька машина тебе з’їдає, це песимістична перспектива.

Колись давно Шекспір порівняв людське життя із театром. Кафка пішов ще далі: він побачив у житті один нескінченний судовий процес, безглуздий і нещадний».

Де купити квитки на виставу Процес

Квитки тут. Є останні квитки на 3, 4 лютого, та ще достатній вибір на 17 лютого.

Цікавий режисер, хочу ще й на інші його вистави, підкажіть

Судячи з різних довідників, найвідомішими спектаклями Давіда Петросяна є:

• «Буна», «Володар мух» («ДАХ»),
• «Мене звати Пітер» ( «ТЮГ на Липках),
• «Війна», «Снігова королева», «Земля», «Касандра», «Візит» (Театр Франка),
• «Мрії оживають», «Цар Едіп» (Театр на Подолі),
• «Земля» (Театр імені Марії Заньковецької).

Ірина Андрейців

шеф-редакторка “Вечора”