23 Січня, 2024
вечірнє натхнення
«Навшпиньках підійшов вечір»: 6 вечірніх поезій Павла Тичини
Автор: Філ Пухарєв
Якщо порівнювати поетів покоління «Розстріляного Відродження» із рок-зірками, то Павло Тичина – це наш Джим Моррісон із The Doors. Музичні ритми, психоделічні образи, експерименти із формою та римами, все це – про Павла Григоровича та його ранню творчість.
На жаль, у буремних 1930-х поет перевзувся у співця комунізму. Та нині ми перевідкриваємо українського Тичину. Про нього знімають кіно, ставлять вистави, а інді-музиканти пишуть пісні за мотивами рядків Павла Григоровича. Чимало з них присвячені вечору.
23 січня, до дня народження поета, читаємо вечірні вірші Павла Тичини та згадуємо, ким він був і ким є для української літератури.
«Ви знаєте, як липа шелестить…» (1911)
Ви знаєте, як липа шелестить
у місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов’ї…
«Я твій» — десь чують дідугани,
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
«О панно Інно…» (1915)
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…
«Зоставайся, ніч настала…» (1916)
— Зоставайся, ніч настала,
Все в тумані-молоці. —
Спать мене поклала Тала
На дівочій руці.
Щось питає, обіймає
Чисте, біле, молоде…
І світає й не світає,
Тільки ранок не йде.
Ой ти ранку, любий сонку,
Треті півні голосні!
Взяв дівчину беззаконку
На двадцятій весні.
Встала Тала в білій льолі:
— Ну, приходь же, жду вночі, —
За вікном шумлять тополі,
Журавлині ключі…
«Пастелі» (1917)
Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.
Навшпиньках підійшов вечір.
Засвітив зорі,
Прослав на травах тумани
І, на вуста поклавши палець, —
Ліг.
Коливалося флейтами
Там, де сонце зайшло.
«На майдані коло церкви…» (1918)
На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули,—
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви
постмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу,
ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.
«Трохи недоспиш…»
Трохи недоспиш,
трохи недоїси —
то й вірші гарні пишуться.
Мораль: як хочеш
будь поетом —
не спи уліжно,
не їж уїжно.
Будь настільки тонкий,
щоб хміль поезії
круг тебе
вився.
Хто такий Павло Тичина: біографія
Павло Григорович Тичина народився 23 січня 1891 року в селі Піски (нині – Чернігівська область) у родині священника. Змалку захоплювався поезією, музикою та малюванням.
У дев’ять років Тичина починає співати у церковному хорі. У 1920-х працював другим диригентом і біографом капели Кирила Стеценка.
1912 р. – з подачі Михайла Грушевського Павло Тичина друкує перший вірш – «Ви знаєте, як липа шелестить…». У 1919-му дебютує зі збіркою «Соняшні кларнети».
У 1934-му Тичина видає збірку «Партія веде», якою декларує перехід від символізму до радянського соцреалізму. Займає посаду міністра освіти УРСР (1943-1949) та голови Верховної Ради УРСР (1953-1959).
Помер 16 вересня 1967 року в Києві від ускладнень після цукрового діабету.
Ілюстрація на головній Гриці Ерде до проєкту «Тичина. Кларнети». Ілюстрації в матеріалі згенеровані штучним інтелектом
