![--34197](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/01/57088237_2053528104715606_2357781554802982912_n.jpg)
23 Січня, 2024
життєстиль
«Книжок не читав, у театри не ходив»: як проводить вечори Олексій Коган
Автор: Філ Пухарєв
«Доброго вечора, з вами Олексій Коган». Понад тридцять років із цих слів на радіо «Промінь» починається легендарна передача «Година меломана». Її незмінний і так само легендарний ведучий – Олексій Коган.
Журналіст, критик, діджей, промоутер, ведучий, музикант, – як Когана тільки не називають. Та сам Олексій не є прихильником гучних слів. Він скромно вважає себе людиною, яка просто любить джаз і робить усе для того, щоб його любили інші.
Стосунки Когана з музикою почалися у 1971-му, коли він 14-річним тінейджером потрапив на київський концерт Дюка Еллінгтона. Тривають вони і досі, попри повномасштабну війну, повітряні тривоги та обстріли. Що б не сталося, слухачі знають, що у вівторок увечері почують на радіохвилях улюблений та вже рідний голос.
А подивитися, як Олексій Коган грає наживо із Jazz In Kyiv Band, можна у столичному Caribbean Club у рамках програми «Джаз для дорослих».
Ми зустрілися з Олексієм Коганом у холі Національної радіокомпанії України на Хрещатику, щоб поговорити про його вечірній життєстиль та як він змінився після 24 лютого.
Про ресторани, наркотики та бас-гітару
Підлітком я жив подвійним життям. Вдень ходив до школи та робив уроки, а увечері брав інструмент і грав у ресторанах за гроші.
Старші музиканти так мене і називали: «Малий». Не було такого закладу в Києві, де б не ступала моя нога.
Більшість часу грав на бас-гітарі, хоч у музичній школі вчився на скрипці. Її діставав тільки тоді, коли замовляли народні мотиви. Грати на басу після скрипки – як насіння лускати.
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/01/znimok-ekrana-2024-01-22-161655.png)
За один вечір міг принести додому більше грошей, ніж мій батько, – кандидат медичних наук, – заробляв за місяць. Він ображався, але намагався цього не показувати. Треба було чимось оплачувати лікування мами.
Батько переживав, щоб ресторани не довели мене до алкоголю, наркотиків, непорядних жінок і так далі. Але нічого, крім цигарок, я з цього списку тоді так і не спробував.
Про диплом бібліотекаря, політику та повернення в ефір
На радіо я потрапив у 86-му. Спочатку працював позаштатним журналістом, а в 92-му почав вести ефіри.
Не маю ілюзій: тоді на роботу взяли не мене, а мою музику.
Коли влаштовувався на «Промінь», начальник подивився на мій диплом бібліотекаря і запитав: «Чому у вас не профільна освіта?». Я не розгубився і відповів: «А вам що важливіше, мій диплом чи нормальна передача?». Чоловік виявився з гумором, тож на роботу мене взяли.
Кілька разів я отримував догани за «не володіння політичною ситуацією». Мене викликали до кабінетів, запитували: «Чому у ваших ефірах так багато американської музики? Ви що, не любите Україну?». На що я перепитував: «А чому у вас авто японське, а не «Таврія»?».
Кількість української музики в ефірі ніколи не була для мене свідченням українськості. Це до питання радіоквот.
Після десяти років роботи на «Промені» мене «скоротили». На той час в Україні з’явилися FM-станції, куди я і подався. Пропрацював майже на всіх.
![Олексій Коган на радіо](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/01/54240516_2012766658791751_1039278181783175168_n.jpg)
Я не з тих людей, хто не може всидіти на одному місці. Міняв роботи, бо змінювалася політична ситуація.
Як у нас працює комерційне радіо? Політик купує станцію, і якщо програє вибори – продає її тому, хто виграв. Якщо новому власнику не потрібен джаз, мені кажуть: «До побачення!».
Повернутися на «Промінь» мені запропонував нинішній шеф станції, Максим Яковенко. 25 років тому я привів сюди Максима за руку як діджея. Так буває.
Безмежно вдячний керівництву радіо за те, що працевлаштували пенсіонера. І за те, що від 24 лютого не зняли з ефіру жодної моєї програми.
Про ліцензійні диски, джаз на лекціях та музику, якої немає в інтернеті
Стрімінги мені до пічки. Хоча розумію, що сучасна молодь без них, як без рук.
До вінілу ставлюся прохолодно. Вважаю, що двічі в одну річку не увійдеш.
Музику зберігаю на дисках. Для мене це не колекція, а знаряддя праці.
Останнім часом музиканти забувають приносити на ефіри музику. Просять, щоб качав з інтернету. А я принципово нічого не качаю. Працюю лише з офіційними релізами.
![Олексій Коган із колекцією CD, 2004 рік](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/01/124213934_10158474859898580_8725929880869919570_n.jpg)
Олексій Коган із колекцією CD, 2004 рік
Коли я викладав в університеті Глієра, слухали на лекціях джаз. Бувало, вмикаю щось і бачу, як студенти оживають. Дістають телефони, починають шазамити, але нічого не знаходять. І тоді я з єхидною посмішкою говорю: «Тема сьогоднішнього заняття: «Музика, якої немає в інтернеті»».
Моє життя надто коротке, щоб когось чомусь вчити. Хоча з багатьох моїх студентів виросли хороші музиканти. Не факт, що це я на них так повпливав. Але від того, що вони почули від мене в аудиторії, гірше їм точно не стало.
Про листування з лейблами та слухачами
Знали б ви, які шалені гроші я витрачав тридцять років тому на листи закордонним лейблам. Так і писав: «Вітаю! Я радіодіджей з України. Чи можете надіслати щось для ефіру?».
Багато листів залишалися без відповіді. Хтось запитував, скільки людей слухають станцію. Щоб ви розуміли, аудиторія «Променя» на початку 90-х – це 17 мільйонів людей на 50-ти мільйонну країну. З такими цифрами тобі надішлють що завгодно, аби лиш звучало.
Лише за півроку роботи на радіо я отримав три з половиною тисячі листів від слухачів. Писали навіть із в’язниць!
![Олексій Коган на сцені](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/01/47689492_2242699402682347_149483978800234496_n-scaled.jpg)
Історій було багато. Один професор із Могилянки зізнавався, що перекладав працю Юнга під «Годину меломана», тому вважає мене співавтором. Якось написав паралізований хлопець і розповів, що моя програма врятувала йому життя.
Одного разу до редакції прийшла жінка. Подарувала мені малюнки доньки, що померла в 17 років. Дівчинка творила під мої ефіри.
Такі листи досі зберігаю вдома, поруч із дисками. Мав би більшу квартиру, їх було би більше.
Про роботу без відпусток і настрою та вільні вечори
Люблю працювати наживо зі студії. Хоча через тривоги часто доводиться робити записи наперед.
Коли закінчив програму, наступної ж хвилини починаю думати про наступну. Працював за цим принципом задовго до війни.
Згадую, як молодим прийшов записуватися без настрою. Головним режисером на «Промені» тоді працював Микола Єдомаха. Каже: «Олексійчику, якщо ви так будете говорити зі слухачами, то ми ставимо повтор, а ви йдете додому». Довелося перезаписуватися. Після слів Миколи Івановича це вже була зовсім інша справа!
Відтоді я зрозумів, що радіо – це двері, в які ми стукаємося до людей. І те, як тебе зустрінуть, залежить насамперед від тих, хто сидить по той бік мікрофона.
У мене ніколи не було відпустки. Мій наставник Микола Аммосов (радіоведучий, а не лікар) каже, що на радіо немає вихідних. Робота поглинає мене повністю, з ранку до вечора. Звісно, родина від цього страждає.
Ви тільки уявіть, я 38 років працюю на радіо! Через цю с***ну музику ні книжок не читав, ні в театр не ходив.
Мій ідеальний вільний вечір: відпочинок вдома із дружиною та онуками. Або з друзями за горілкою, якщо це вихідні.
![Олексій Коган із онучкою](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/01/414398359_6830973833637652_9179416736383229213_n.jpg)
Олексій Коган із онукою Софією
Про початок війни, блекаути і нову музику
Я відчував, що росіяни підуть на Київ. Близькі та рідні казали: «Cлухай, ти ж у самому центрі живеш. Може, посидиш на дачі?». Я сміявся і відповідав, що не маю дачі.
Від першого дня російського вторгнення залишаюся в Києві. Жодного героїзму в цьому не бачу. А куди мені їхати?
Коли почалися блекаути, ходив заряджати гаджети у бар через дорогу. Потім повертався додому і працював із налобним ліхтарем.
Підіймався пішки на 13-й поверх. А це 369 сходів! Двічі застрягав у ліфті. І нічого.
Після 24 лютого закордонні приятелі запитують, як мені можна допомогти. Кажу: «Нічого не треба, надсилайте музику». Вже отримав від них 178 дисків, і всі прокрутив в ефірі.
Про музику під час війни та вечір після Перемоги
Довго думав, чи доречно ставити музику під час війни. Та якось мене перестріли солдати в балаклавах і подякували за програму. Після цього питання відпало.
Багато хто каже, що не може слухати музику після 24 лютого. У мене такого не було. Музика зі мною завжди. Навіть тоді, коли нічого не слухаю, вона все одно звучить у голові.
У мене є традиція: щовечора ділитися у фейсбуці якоюсь композицією. Це переважно сумні пісні. Зараз не до веселих.
Яким буде мій перший вечір після Перемоги? Зі сльозами на очах за тими, кого втратив. З родиною та онуками, яких давно не бачив. Вечір як вечір.
![Олексій Коган на сцені](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/01/82788205_519870428881361_7526279374140604416_n.jpg)
Якщо ви любите джаз так само, як Олексій Коган – радимо звернути увагу на ці концерти:
Pokaz Trio
- Що: концерт одеського тріо, що поклало початок розвитку нової хвилі джазу в Україні. У своїй музиці Андрій Показ, Костянтин Іоненко та Олександр Поляков поєднують джаз, фольк і електроніку.
- Де: 32JazzClub
- Коли: 24 cічня, 19:00
- Скільки: 600 грн
- Придбати квитки
Джаз під зірками
- Що: джаз-бенд Андрія Соловйова зіграє класичні стандарти у планетарії. Почують навіть іншопланетяни.
- Де: Київський планетарій
- Коли: 24 cічня, 19:30
- Скільки: 550-800 грн
- Придбати квитки
Джаз для дорослих із Олексієм Коганом
- Що: чудова нагода подивитися, як герой цього матеріалу кльово грає на басу. І послухати, як цікаво та натхненно Олексій Вадимович розповідає про джаз.
- Де: Сaribbean Club
- Коли: 25 cічня, 18:30
- Cкільки: від 490 грн
- Придбати квитки
Dennis Adu & Yana Vialova
- Що: виступ одного з найкрутіших українських джазових трубачів. Компанію Аду на сцені складе вокалістка і композиторка Яна Віялова
- Де: V’YAVA
- Коли: 28 cічня, 17:00
- Скільки: 1000-1200 грн
- Придбати квитки
Andrii Barmalii
- Що: cольний концерт саксофоніста, що грає з найкращими українськими інді-музикантамии. Наша молода шпана неоджазу – вона така.
- Де: Bel etage
- Коли: 10 лютого, 18:00
- Скільки: від 700 грн
- Придбати квитки
Фото зі сторінки Олексія Когана у фейсбуці. Автори знімків: Vasyl Stefurak, Viacheslav Yanuk
![Філ Пухарєв](https://vechir.media/wp-content/uploads/2023/10/307932010_6157369334330730_8595033487730664577_n-scaled-e1697126766344.jpg)
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
Київське ескімо, смак борщу, сиру й хліба: 7 закладів Києва з оригінальним морозивом
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/07/mr.pops1-cover.jpg)
Де рятуватись від спеки й релаксувати: 7 басейнів просто неба в Києві
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/07/obkladynka-1.png)
Щоденник Atlas United 2024. День третій: японська психоделіка, рокова Сердючка та нестримний Жадан
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/07/013-cover1.jpg)
«Робила прикраси, тепер збираю бойові дрони»: як Віолетта Олійник вечорами зібрала 112 дрони для ЗСУ
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/07/gte8y7gxiaasqzw-scaled.jpeg)
«Чоловік з передової хвалив дистанційний мастурбатор»: як секс-іграшки допомагають парам кохатися на відстані
![](https://vechir.media/wp-content/uploads/2024/07/img_2779.png)