Пісню для Євробачення записали у гаражі. Гурт «Циферблат» – про єврофанів, музику та вечірнє читання Біблії

Фразою про «часікі тікають» цих хлопців не злякаєш. До своїх цілей «Циферблат» йде хоч і довго, але впевнено. 

Гурт існує від 2015 року. Дебютний міні-альбом музикантів, – «Кіносеанс», – вийшов у 2017-му. За рік «Циферблат» подався на «Х-Фактор», але до прямих ефірів не дійшов. Ще за рік, у 2019-му, гурт випускає пісню «Вночі», після чого зникає з радарів.

Можна було б подумати, що музиканти закрилися в собі. Насправді ж вони зачинилися в студії і три роки працювали над повноформатним альбомом. Реліз отримав назву «Перетворення» і вийшов у 2023-му. «Циферблат» подорослішав, але не втратив арт-рокового куражу. Але на цьому музиканти не зупинилися.

У списку фіналістів цьогорічного нацвідбору на «Євробачення» назва «Циферблат» мало про що говорила широкій публіці. Допоки гурт не виконав в ефірі пісню Place I Call Home, що підіймає проблему переселенців через війну в Україні і не тільки. 

Музиканти отримали найвищу оцінку від журі (11 балів) та 8 балів від глядачів. Результат: друге місце нацвідбору – після alyona alyona & Jerry Heil та перед Melovin.

Як їм це вдалося? З чого починав «Циферблат» і куди буде рухатися далі? Як музиканти проводять cвої вечори? Про це і поговорили.

На жаль, з особистих причин до розмови не зміг долучитися вокаліст гурту, Даниїл Лещинський. Тож слово гітаристу Валентину Лещинському та барабаннику Федору Ходакову.

«Прикол у тому, що ми дуже різні брати»

• Валя, сьогодні тобі доведеться віддуватися за себе і за брата. Як і коли ви зрозуміли, що хочете разом займатися музикою?

Валентин Лещинський: Ми вдвох вчилися грати на віолончелі в музичній школі. Так само вдвох, в один і той же час, зацікавилися гітарою. Після цього природньо з’явилася ідея створити гурт.

Першу команду ми зібрали з однокласників. Назвалися Runnin’ Blue (алюзія на однойменну пісню гурту The Doors). Коли подорослішали, свідомо вирішили, що хочемо писати пісні українською. Так з’явився гурт «Циферблат». 

У початковому складі ми грали як квартет. Але з часом хтось зацікавився іншою музикою, а хтось взагалі відійшов від творчості. І тоді у «Циферблаті» залишилися тільки я та Даня. А перед «Х-Фактором» у нас з’явився Федя.

Від важкого року до Циферблата

• Федю, ти до «Циферблату» грав важкий рок. Як і чому вирішив долучитися до хлопців?

Федір Ходаков: Барабаню я, здається, років із чотирнадцяти. Якийсь час дійсно грав із «важкими» гуртами типу «Білої вежі» чи Morphine Suffering. Згодом почав працювати сесійним музикантом, і тоді вже грав різне.

Із Данею і Валею нас познайомив Сергій «Кноб» Любінський (екс-гітарист альтернативного гурту «ТОЛ», а нині – саундпродюсер, що працює із Vivienne Mort, The Hardkiss, Cape Cod та іншими). Хлопці якраз записувалися у «Кноба» на студії та збиралися іти на «Х-Фактор», але не мали барабанника. Сергій порадив їм мене. 

На першій репетиції з «Циферблатом» зіграв усе на слух, не знаючи матеріалу. Є у мене такий скіл (усміхається). Хлопці були вражені. 

На шоу ми багато тусувалися і сильно зблизилися. Тож одного дня я сказав Дані та Валі, що хочу стати частиною «Циферблату».

• Які нові можливості дає тобі цей гурт?

Федя: У «Циферблаті» я повноцінна творча одиниця. І єдиний, хто має диплом музиканта (сміється). Всі рішення ми приймаємо втрьох. А ще тут я можу проявити себе не тільки як виконавець, а й як автор. Музику до деяких нових пісень я повністю написав сам.

Гурт «Циферблат» (зліва направо): Валентин Лещинський, Даниїл Лещинський, Федір Ходаков

• Історія про двійнят – непогана база для розкрутки гурту. Але ви цим майже не користуєтеся. Чому?

Валя: По-перше, внутрішньо ми із Данею достатньо далекі один від одного особистості. По-друге, де ви бачили гурти, що «паразитують» на темі братів?

Федя: Oasis?

Валя: Окей, але вони якраз робили акцент на тому, що є дуже різними братами. В цьому весь прикол. Наша із Данею схожість – класна фішка для фанатських відосів у TikTok. Але творчо і репутаційно це нам нічого не дає.

Федя: Додам від себе, що Даня і Валя справді різні. Даня – романтична, ніжна натура. Валя більш рішучий, пробивний. А я десь між ними – врівноважую і збалансовую гурт.

«Розмови про формат на Євробаченні – повна фігня»

• Ви кажете, що зараз граєте поп-музику. Хоча починали з концептуального року. Як відбувся цей перехід від «складного» до «простого»?

Федя: Насправді за структурою пісні з альбому «Перетворення» складніші, ніж на «Кіносеансі». Я тоді ще не грав із хлопцями, але можу сказати зі сторони, що там хоч і відчувається творча свобода, але майже немає фільтру між «добре» і «погано».

Валя: Коротше, ми грали складнішу музику, але простіше. Тобто, гірше (сміється)

Я б не сказав, що «Циферблат» відійшов від концептуальності. Скоріше ми навчилися краще її подавати і адаптувати для масового слухача.

• Ведучі нацвідбору назвали вас «єврофанами». Як це поєднується із «неформатною» музикою, якою ви надихаєтеся?

Валя: Я вважаю, що розмови про якийсь «формат» на «Євробаченні» – повна фігня. Раз на кілька років у конкурсі перемагають нестандартні артисти типу Сальвадора Субраля. А тепер уявіть, що Субралю сказали б на українському відборі. Що його пісня – «нудятина» і «неформат»?

«Євробачення» я почав дивитися задовго до того, як вирішив стати музикантом. Нині охолов до нього, бо цікавлюся іншою музикою, та й хороших пісень на конкурсі справді стало менше. Так чи інакше, це шоу, яке дає уявлення про те, що зараз слухає Європа.

Федя: Єврофани у нас Даня і Валя. Я точно ні.

Валя: Так я теж ні! На нацвідборі я побачив трушних єврофанів. Не думаю, що це моя історія.

• Мені здається, ваші соулмейти – це британський гурт Genesis. Вони теж починали зі складних матерій, а у 80-х збирали стадіони.

Валя: Так! Три стадіони «Вемблі» поспіль! Що це, як не поп-музика?

• Як гадаєте, чи може така музика зібрати «Олімпійський»?

Федя: Думаю, це питання часу.

Валя: А хто у нас взагалі може зібрати стадіон? «Океан Ельзи», The Hardkiss до повномасштабної війни планували стадіонний концерт. Окей, ще Монатік. Але це переважно не класичні поп-артисти, а саме «живі» музиканти. Ось вам і відповідь.

«На відборі нам сказали, що це не пісня, а лайка»

• Повернемося до «Х-Фактору». На шоу ви погодилися грати лише власні пісні. Звідки така принциповість?

Валя: Це так Данилко сказав на нацвідборі. Але це було давно і неправда. У тренувальному таборі ми грали і Квітку Цісик, і Simon & Garfunkel. Просто в ефірі цього не показали.

• Реальна ситуація настільки відрізняється від «картинки з тєліка»?

Валя: Абсолютно. Право вибору на шоу умовне, адже ти все одно обираєш із того, що пропонують продюсери. Ну і крінжу та неправди «за сценарієм» там вистачає.

• Чим це відрізняється від нацвідбору?

Валя: На нацвідбір приходять переважно сформовані музиканти. Кожен – особистість. Цього року всі учасники хотіли круто виступити, а не просто «засвітитися». І команда відбору готова була допомогти нам з усім, що для цього потрібно.

• Чому на минулому нацвідборі «Циферблат» не пройшов до фіналу?

Федя: Ми не підготувалися і запізно подали заявку. Найсильніші пісні засвітили до конкурсу, а це суперечить правилам. Інших підходящих на той момент не мали. На півфінал запропонували «Дуру» (пісня з альбому «Перетворення»). Але нам сказали, що це не пісня, а лайка.

Зате ми познайомилися із Дімою Шуровим (лідер проєкту Pianoboy та музичний продюсер нацвідбору). Згадую, як зустрілися з ним на перекурі, і він нам сказав щось типу: «Ви круті, але поки не в ті ворота».

• Як готувалися до цьогорічного відбору?

Федя: У цьому році писали трек спеціально під «Євробачення». Довго його виношували, репетирували. А за тиждень до подачі заявки зрозуміли, що він вийшов занадто простим і не властивим «Циферблату». 

В останню хвилину Даня накидав на фортепіано повністю нову мелодію, Валя швидко написав текст. Потім записали демку в гаражі і відправили на відбір.

Валя: Можна сказати, що «Циферблат» відправив на нацвідбір пісню з гаража (сміється)

«Ми не хочемо мати справ із тими, хто співпрацює з росіянами»

• Гурт посів у нацвідборі друге місце. Як будете використовувати цю можливість?

Валя: З найближчих планів – концерти в Києві. Чекаємо всіх 1 та 2 березня у клубі Atlas.

Далі хочемо поїхати в тур. Нині ведемо перемовини із майданчиками у Львові, Харкові, Одесі.

Федя: Також готуємо нову пісню і кліп. Я написав до неї музику, Даня – текст. Це доволі повільна, «холодна» композиція, що тримає в напрузі. Від «Циферблату» ви такого ще не чули. А ще плануємо робити цікаві дуети.

Валя: Дуети, так! Поки що не готові говорити, з ким саме. Але ті, хто стежать, що хорошого про нас говорять інші музиканти, можуть здогадатися (усміхається)

• Гаразд, уявімо, що «Циферблат» все ж переміг у нацвідборі. На прес-конференції журналісти ставлять вам неприємне запитання…

Валя: Про Believe? (Французький дистриб’ютор, що розповсюджує музику гурту на цифрових майданчиках. Після 24 лютого компанія продовжує працювати на російському ринку). 

Скажу одразу: ми не збираємося продовжувати з ними співпрацю. Але піти з Belive не так просто, як здається. У «Циферблата» підписаний контракт на дистрибуцію на п’ять років. Якщо ми розриваємо його за власним бажанням, то маємо сплатити відшкодування, а це немаленька сума, якої у нас немає. Зі свого боку компанія не бачить підстав для припинення договору.

Вечори гурту Циферблат

• Наостанок – традиційне запитання від «Вечора». Як «Циферблат» проводить свої вечори?

Валя: Не повірите, працюємо! Всі ми по-різному заробляємо гроші, щоб вкладати їх у гурт. Я займаюся продажами, Даня – рекламою. Федя викладає гру на барабанах.

У вільні вечори багато читаємо, слухаємо музику. Я от люблю на концерти ходити. Це переважно виступи українських інді-музикантів. З останнього можу виділити кавер-бенд МОВА, що переграє шлягери української естради.

Федя: Валя у нас найбільше тусується. Іноді затягує на тусівки і мене. А от Даня скоріше домашній. Йому б посидіти з книжкою або аніме під суші подивитися. Або футбольчик!

• А як щодо тебе, Федя?

Федя: Вечорами люблю гуляти. Під прогулянки добре заходять подкасти. А ще можемо приготувати з дівчиною щось екстравагантне.

Валя: Зачекай, давай залишимо це запитання для «Майстер-шефа»! (сміється)

Що почитати, подивитися і послухати увечері

Рекомендації від Валентина Лещинського та Федора Ходакова із гурту «Циферблат»:

• Вільям Фолкнер. «Шум і лють»

Найвідоміший роман американського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури (1949).

• Біблія

Книга Книг за версією християн. Що тут ще додати?

• Корпорація «Святі мотори» (Holy Motors)

Фентезійна драма французького режисера Леоса Каракаса.

• Radiohead – The King Of Limbs

Восьмий студійний альбом культового британського інді-рок-гурту.

• Paramore – This Is Why

Шостий альбом американських альтернативних рокерів.

Фото надані гуртом

Філ Пухарєв