
22 Січня, 2025
вечірнє місто
«Тут найяскравіший захід сонця» — це розповідь про мирне життя та вечори в українському Покровську
Автор: Віта Корнієнко
У ці дні та вечори сили оборони України відбивають атаки російських загарбників поблизу Покровська — міста, яке називають «західними воротами Донбасу».
Вечір.Media попросив Єву Танцеву, яка виросла у Покровську, розповісти про мирне життя і вечори у місті, яке зараз на лінії фронту.
Це її розповідь про рідні місця і спогади, які захищає ЗСУ.
Єва Танцева, студентка КНУ ім. Тараса Шевченка

5 фактів про Покровськ від Вечір.Media:
- Покровськ має козацьке коріння, поряд існував козацький хутір-зимівник
- Місто називають «західними воротами Донбасу», бо це важливий транспортний вузол, залізнична станція дала поштовх розвитку Покровську (тоді станція Гришине, 1881 рік)
- У 1904-1908 році у Покровську працював вчителем музики Микола Леонтович, автор «Щедрика» (міжнародний гіт Carol of the Bells), на гербі і прапорі міста зображена ластівка
- Станом на 2022 у місті проживало понад 60 000 людей
- У січні 2025 року російський удар зруйнував стелу «Покровськ» на в’їзді у місто, стелу відновили, а уламки поет Павло Вишебаба зберіг для музею російсько-української війни
Покровськ подарував дитинство
Я народилася у Луганську. Але невдовзі сім’я переїхала у Покровськ (тоді називався Красноармійськ).
Місто невеличке, промислове. Життя громади пов’язане з шахтарською справою, суміжними сферами.

Мама працювала вчителькою англійської мови у школі №12. Брала мене з собою на роботу, я там і вчилась потім. Пам’ятаю, що колектив вчителів був, як родина — з тих часів зап’ятала відчуття безпеки.
Свою школу у центрі міста запам’ятала, краєзнавчий музей в деталях, куди часто ходили з екскурсіями.
Улюбленим місцем для мого дитячого серця була музична школа імені Миколи Леонтовича, куди я натхненно ходила вісім років.

Покровськ дав мені вчителів, яких досі згадую з теплом. Зокрема неймовірну подружню пару педагогів — мою вчительку історії та її чоловіка-композитора, який вчив мене грі на гітарі.
Вчила історію, займалась музикою. Пам’ятаю, що мене надихало переймати досвід людей, які залучені у громадське, культурне життя Покровська, не байдужі до міста.
Святкували День шахтаря і День міста
Більш прозаїчні місця, до яких я час від часу повертаюсь у спогадах — це центральна площа Шибанкова (з 2024 площа Незалежності) навпроти Палацу культури.
Мікрорайони Шахтарський, Південний і Лазурний — багатоповерхівки та магазини, де вешталося багато підлітків, переходячи з одного району в інший і зустрічаючи на кожному кроці знайомих, друзів.
Завжди допізна гуляла на Лазурному
Парк Ювілейний — колись там був парк старих радянських атракціонів.
Але в моїй пам’яті він лишився як неймовірної краси простір: доглянутий, охайний, куди приходили люди відпочити від роботи або просто побути з сім’єю.

У цьому парку щороку в останні вихідні серпня було гамірно і весело. Тоді ми святкували День шахтаря і День нашого міста.
У глибині парку можна було вийти до посадки, яка для нас, дітей, була наче лісом, який тягнувся до кінця міста. З подругою часто обирали цей шлях додому замість автобуса.

Йшли просто вдвох, без сторонніх, доходили до ставка й дивилися на нього. Особливо гарною видавалася така дорога восени.
Тут завжди був найкрасивіший захід сонця
А ще такі миті спостерігала біля ставка, або у будь-якому дворі разом з друзями.
Ці заходи сонця у Покровську назавжди зі мною.
Влітку місто плавилось від спеки, але всюди були квіти
Весна асоціюється у мене з проспектом Шахтобудівників: широкі тротуари з каштанами та пташки, які виспівували вечорами.
Влітку, попри спеку у місті, повсюди були квіти — довгі клумби з різними трояндами. Ці квіти так тішили око і душу.

Площа Шибанкова запам’яталась завжди заквітчаною. У будь-яку пору року.
Але біля «Екомаркету», найбільшого супермаркету міста, були висаджені найкращі і найгарніші квіти. Принаймні у 2021 році так було точно.
Це був вʼїзд у місто. Цією дорогою люди часто вперше приїжджали у Покровськ і отримували перше красиве враження.
Любили гуляти вечорами з друзями у ТРЦ «Бульварі», який відкрився порівняно нещодавно, можливо у 2020 або 2021 — вже не памʼятаю. Як тільки мали нагоду, то першим ділом йшли у гарний кінотеатр там.
(ТРЦ «Бульвар» зруйнований російським обстрілом 20 січня 2025 року — приміт. редакції)
Не пам’ятаю, щоб у Покровську були популярними ходіння на каву.
Моя мама була винятком і завжди знала, куди піти на хорошу каву в місті.
Ще про українські вечори:

Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
Зумери збираються на звані вечері вдома та ігнорують нічне життя — їм воно гамірне, дороге і там п’ють алкоголь

Жаский, атмосферний, красивий — 5 причин піти ввечері на фільм «Прокляті» 2024 року

Квартири на Оболоні, дівчата-моделі, холодильник для кліпу і життя — це уривки і фото з книги до 30-річчя гурту «Океан Ельзи»

Квартири на Оболоні, дівчата-моделі, холодильник для кліпу і життя — це уривки і фото з книги до 30-річчя гурту «Океан Ельзи»
