Поїздка Києвом і пізні татуювання в госпіталі: Ріта Бурковська про вечірні зйомки “Бачення метелика”

“Бачення метелика” – дебютний фільм режисера Максима Наконечного. Торік кінострічка зібрала овації в Каннах, а вже цього квітня вона з’являється в українських кінотеатрах.

Сюжет “Бачення метелика” розгортається навколо аеророзвідниці Лілії, яка перебуває в російському полоні, а потім, коли її нарешті звільняють, намагається пристосуватись до цивільного життя.

Головну героїню зіграла Ріта Бурковська. “Мені дуже сподобалася ця тема – про військових, які добровільно долучилися до війни, бо прагнуть змін. Це не позиція жертви, а позиція руху”, – каже акторка. 

Команда “Бачення метелика” дебютувала в Каннах, а потім брала участь в інших кінофестивалях. Презентувати фільм за кордоном – важливо, розповідає Ріта Бурковська. Коли вона востаннє виходила на сцену під час фестивалю в Румунії, то відчувала підтримку аудиторії.

“Ми для них – живе свідчення України та українців зараз”, – ділиться акторка. 

Для “Вечора” Ріта Бурковська розповіла про вечірні та нічні зйомки фільму. Далі – її пряма мова. 

Ріта Бурковська

акторка, зіграла головну роль у фільмі “Бачення метелика”

Про вечірні та нічні сцени

Мені важко брати участь у нічних зйомках. Я не налаштована на таке життя, тож завжди відчуваю межу – до певного часу ще тримаюся фізично, а потім розумію, що грати все складніше.

І в акторів є така тенденція – вони втомлюються під час нічних сцен, а пізніше у них з’являються нові сили. 

Такі зйомки впливають на планування. Ми не можемо поставити денну сцену одразу після нічної – група має обов’язково відновитися. Тож графік узгоджуємо заздалегідь.

Вечірня поїздка столицею

Ми знімали вечірню поїздку столицею. Ця сцена складна, трагічна для Лілії – моя героїня тільки звільнилася з російського полону, а вже пересувається автомобілем та спілкується з мамою та чоловіком Тохою.

У сцені я курю, підтримую діалог з іншими акторами – зі мною грали Мирослава Витриховська-Макар та Любомир Валівоць.

Це була виснажлива зйомка, бо ми перед нею ще працювали впродовж дня.

Тоді закінчувався бензин, автомобіль їздив колами поблизу НСК “Олімпійського”, оператори намагалися впіймати потрібне освітлення, а випадкові люди часом нам сигналили. 

Я мала схожу сцену під час кастингу на прохання режисера Максима Наконечного. Тоді водійкою була Аліна Горлова, і ми їздили ввечері київським Подолом.

Я спостерігала за містом і не грала якусь роль – відчувала себе комфортно. Уже на зйомках було складніше – через багато задач, діалог та інших героїв.

Проте намагалася не грати – мовляв, мені не подобається місто – натомість прагнула просто бути присутньою в сцені.

Ночівля в госпіталі

Також я провела ніч у госпіталі – одній з локацій наших денних зйомок. У моєї героїні були три татуювання: крило метелика, квіти й герб України.

Часом їх потрібно було поновлювати – і на такий процес щоразу витрачали по 6-7 годин.

Ми половину ночі разом з майстринею наносили татуювання.

Навколо було тихо – у тому закладі лікувалися ветерани, а ми зі своїм кіно трохи їм заважали.

О 6 ранку у мене вже починалася зміна, тож майстриня поїхала додому, а я залишилася ночувати на локації – у палаті героїні. 

Вечірка з усіма акторами

На одну з нічних змін ми запросили всіх акторів, зокрема ветеранів, і відзняли спільну вечірку.

Серед присутніх була Наталка Ворожбит, очільниця “Жіночого ветеранського руху” Катерина Приймак, розвідниця Аліна Гордєєва, військовий Дмитро Лозовський – вони багато жартували та насолоджувалися часом.

А ще наша команда взяла на зйомки собаку – він теж був повноцінним актором. Під час сцени ми переглядали фото героїв кінострічки – ті згадували, як воювали – та світлини з попередньої зйомки на полігоні.

Тож на екрані з’являлися кадри з окопів, їзди на БТР-і й навіть весілля, де ми були в сорочках від Etnodim.

Була тільки одна проблема – якнайменше шуміти, бо знімали сцену дуже пізно у квартирі.