Спорт, ритуал з кавою, вечори на балконі: співак Surov про звички для фізичного й ментального здоров’я

«Чому так довго нічого не випускав, чому в собі тримав?», — насварив батько Олександра Сурова (Surov).

Це сталось на сімейній вечері з батьками в день релізу пісні «Холодно» від Олександра з Анастасією Приходько — кліп на неї зібрав вже 3 млн переглядів.

Surov три роки нічого не писав й навіть музику не слухав. Мав розібратись в собі. До творчості його повернула війна — зрозумів, що людям треба підтримка.

Ввечері він займається спортом, дозволяє собі каву, влаштовує творчі медитації на балконі, високо над містом.

Далі — його пряма мова.

Перша фанатка попросила про автограф на… грудях

Вірші пишу з дитинства. Перший надрукували у газеті «Зоря», коли мені було 10 років.

В 14 я почав грати на гітарі. А в 15 вже зібрав перший гурт «8-й день тижня».

На одному з концертів фанатка попросила залишити автограф на її… грудях. Тоді, певно, й усвідомив — «Хочу займатись музикою».

Якщо серйозно, то не пам’ятаю себе, коли б не писав. Думаю, це зі мною від перших до останніх днів.

Моє натхнення — моє власне життя

Кумирів не маю й не мав ніколи. Пробую сам собі бути взірцем, хоча це в мене поки й не виходить.

Моє натхнення — моє власне життя в усіх його проявах. Воно у мене цікаве.

Не я обираю пісні, а пісні — мене. Вони ніби вже існують в інфополі. Просто втілюю їх у життя, роблю реальними.

Першим (а іноді й останнім) мої демозаписи чує мій друг і за суміцниством саундпродюсер Дмитро.

Маю багато автобіографічних пісень, але вони ще не випущені. З того, що можна почути вже зараз — це пісня «Поселилася печаль».

У ній я трохи розкрив себе як особистість, але це сота частина того, що я можу сказати про себе. Далі ще буде.

Війна повернула до творчості, людям потрібна підтримка

У мене була творча перерва, що тривала 3 роки. Нічого не писав і не слухав музику взагалі.

Як би це не прозвучало, але саме війна повернула мене до творчості.

Я відчув, що маю сказати щось важливе, підтримати інших українців.

Так зʼявилися пісні «Янголи не сплять», «Внебодим», «Холодно» та «Вдихай».

Спорт, контрастний душ, хороша кава

Зараз серйозно займаюся спортом: пробіжки, спортзал, заходжу на спортмайданчик дорогою в магазин.

А після кожного тренування приймаю контрастний душ, хоча зараз така погода, що і контрастним його не назвеш.

Вечір для мене — це сакральний час, бо саме ввечері пишу пісні. В 99% це відбувається на балконі.

Живу на дев’ятому поверсі, і в мене відкривається прекрасний вид на місто.

Я проводжаю сонце за горизонт, під шум автомобілів, що так поспішають додому, та під мінорні акорди улюбленої гітари.

Запалюю цигарку, наливаю щось попити й поринаю у власний медитативний стан.

Вечір для мене — ніби циркуляція по венах. Але не крові, а любові. Любові, що обіймає напружені втомлені плечі. І я завжди чекаю на тебе, милий вечір!

Під завершення дня послухайте мою пісню «Лінії». Вона має заспокійливий ефект. Якби я був лікарем, виписував би її своїм пацієнтам. Добре, що на музику не потрібні рецепти.

А також мій новий реліз «Щастя», адже він про те, що щастя у дрібницях, які нас оточують.

У ранку на балконі, у вагоні метро, у гостях і в ріднім домі, в наших друзях та купі різних, здавалося, очевидних речей.

Моя трійка виконавці для музичного вечора:

1. Hozier
2. Michael Kiwanuka
3. David Kushner

Улюблений фільм — «Дерево життя» Терренса Маліка. А от серіали взагалі не дивлюсь і нікому не раджу.

Останнім часом не вечеряю, а от випити кави ввечері — це моє все. Люблю еспресо без цукру.

У спекотну погоду це може бути апельсиновий сік або ж кола. Але еспресо все одно ніхто не скасовував.

Ніколи не пожалкую про минулий день

Мій вдалий вечір — коли записав щось нове і задоволений результатом.

Ввечері ніколи не пожалкую про день, який прожив.

Крайній пам’ятний вечір стався після релізу пісні «Холодно».

Приїхав до батьків, мама накрила стіл, ми пили червоне вино, і я вмикав нові пісні, які ще не випустив.

Дуже люблю пісню Святослава Вакарчука «Все буде добре». Нехай у нас всіх і у кожного окремо — все буде добре!

Ще про вечори творчих українців:

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»