«Роби, працюй, не байдикуй! І дай Бог тобі дасть Бог»: вечірні метаморфози співачки Ann in Black

Ann in Black — авторка й виконавиця власних пісень з Києва. 

Створює музику в стилі Dark Pop — з легкою попструктурою, але з темною, іноді сумною атмосферою. 

А у випадку з Ann in Black — це темна іронія над життям. У піснях «Друже мій одружений» й «Факін чудово» вона іронізує на тим, над чим заведено побиватися. 

Так Ann in Black підтримує себе й своїх слухачів. «Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні», — точно так, як заповідала пані-класик. 

Ann in Black, біографія: 

• Справжнє імʼя — Анна Гаврилик 

• Ann in Black, Інстаграм — 55 000 читачів

• Вік — 38 років 

• Дві музичні освіти — МАМ імені Р. М. Глієра, спеціальність академічний вокал (оперна співачка), музична школа — 
• гра на гітарі

• У 2024 році її трек «Ї-їбашить» залетів на 1 млн переглядів на YouTube

• Авторка пісень для Макса Барских, Олі Полякової, Віталія Козловського, Наталії Могилевської тощо

Вечорами Ann in Black приділяє час сім’ї, п`є безалкогольне вино та дивиться серіали.

Далі — її прямо мова.

Сподобався образ бунтівнички, пацанки

Музикою зацікавилась ще в дитинстві. Пам’ятаю, фанатіла тоді від Zemfira. 

Для мене, підлітка, це був приклад того, як людина сама пише й співає пісень. Таких, що подобаються мені, людям навколо. 

Вона була для мене такою бунтівничкою, пацанкою. Сподобався її вайб. 

Хотіла й собі таке життя, як в неї — писати пісні, співати, їздити в тури, мандрувати. 

Потім батьки віддали мене в музичну школу на гітару. Вивчила три акорди й почала підбирати до них популярні пісні. 

Спробувала зробити щось своє. Клала вірші на ті три акорди. Так з’явились мої перші пісні. 

Вечори юності веселі, а пісні — депресивні

20 років — стільки вже пишу пісні. Останні десять років — це вже моє основне заняття. 

За цей час пережила значну трансформацію. 

Зараз вже глибше працюю з темою за яку берусь. Аналізую, як вона включена у наше повсякденне життя, нове дізнаюсь. 

Коли тільки починала, то мої пісні були депресивні. Це, певно, як й у всіх новачків. 

Вечори юності були веселі, а в піснях часто згадувала про смерть. Зараз розумію, що це був шлях більшості. 

Писала пісні іншим, а про свої — мріяла

В один з вечорів усвідомила: пишу пісні для інших співаків, а тим часом сама мрію стати відомою співачкою.

Прозріння прийшло у небі. Летіла в літаку на Балі й завзялася, — «Я трансформуюсь!».

Уклала контракт із собою, щоб розпочати життя з білого аркуша. Нове сценічне ім’я, новий стиль, нова я. 

Хотіла співати в стилі Dark Pop. Це напрямок в якому працює Біллі Айліш й Лана Дель Рей. 

Поділилася ідеєю з підписниками в інсті, попросила допомогти зі сценічним ім’ям. 

Люди, як один почали писати, — «Давай щось повʼязане із “black”». 

«Анна Black» — занадто просто. А от «Ann in Black», тобто «Анна в чорному» — вже звучить. 

Стався «метч»: мені сподобалось, як звучить, до того ж у мене 99% гардеробу — чорні речі. 

Перша пісня в стилі «Dark Pop» — «По лініях долонь».

Й досі моя найулюбленіша пісня. У мене від неї мурахи по тілу…

За той час, коли я писала пісні для інших виконавців, я почала мислити, як маркетолог.

Ґрунт моїх пісень — це життя

Писала пісні не під артиста, а під його цільову аудиторію. Всі мої ідеї з соціальних мереж.

Вивчаю людей вздовж і поперек, що вони люблять, куди ходять і тоді розумію — якою мовою з ними говорити. 

Так зʼявилася моя пісня Ratakachu. 

Виставила відео в TikTok про мої абʼюзивні стосунки й воно набрало понад 500 000 переглядів. 

Зрозуміла, що тема абʼюзу цікавить мою аудиторію і випустила цю пісню.

Ґрунт всіх моїх пісень — це історії з життя, теми, які близькі слухачам.

Ці пісні — це все стиль «Dark Pop», але іронічний. 

Пісню пишу від трьох до шести годин.

Матюки й суржик — це коли «слів з пісні не викинеш»

Коли створювала своє нове артистичне «Я», то вирішила носити чорне і це… проблема! Бо іноді так хочеться одягнути щось не чорне.

Якщо на мені щось не чорне, то виходжу в сторіс з великим планом обличчя.

Є й пісні з матюками. У пісні «Друже мій одружений» наче відкрила свою темну сторону.

Проблема тут в тому, що з такими піснями не потрапити на радіо. Але як тут сказати інакше? Слів з пісні не викинеш.

Гейт щодо суржику? Ну то й що, для мене це про свободу висловлюватися.

Мені головне донести сенс пісні, а суржик — це як допоміжний інструмент.

Вечір з дитиною став більш наповненим

Маю маленьку таємницю. У мене є дитина, хлопчик на ім’я Тимур. Йому вже пів року. 

До вагітності я б сказала, що мій вечір — це вечеря за бокалом вина і та написання пісень до другої години ночі. 

З народженням дитини я почала встигати більше, ніж раніше. 

Тепер усе інакше: більше планування, більше наповненості піклуванням. 

Вечір — час для сімʼї. Забуваю про всю роботу, приділяю увагу чоловіку та сину. 

Отримую від цього часу максимальне задоволення. Бо вдень, коли я працюю, малеча із нянею, а ввечері я повністю віддаюся родині.

Вечір — це сімʼя, смачна вечеря і серіал. Не витрачаю час на приготування.

Ми замовляємо їжу на тиждень, але не в закладах, а в жінки, яка готує вдома.

Це зручно, бо я не витрачаю час на приготування домашніх страв. Але стіл сервірую я, тому у чоловіка завжди враження, що то я приготувала.

Так ми розв’язали питання із готуванням. 

Мої улюблені страви на вечерю — заливний язик, салат, щось з гарніру.

Відкрила для себе безалкогольне вино

Раніше з напоїв на вечір я обирала вино. Взимку — червоне, а влітку пила рожеве. 

Але зараз я не вживаю алкоголь й відкрила для себе безалкогольне вино. На смак воно щось середнє між звичайним вином і яблучним соком. 

Щовечора дивлюсь серіал. Зараз це «Вигадана Анна» (Inventing Anna) від Netflix.

Серіал про шахрайку, яка вдає із себе заможну спадкоємицю з Німеччини.

Це історія реальної дівчини, нашої сучасниці, вона навіть молодша за мене. І ось так вирішила відрізнятись. 

А також з останнього — «Пуститися берега». 

Ще можу порадити «Хід королеви», «Мільярди», «Погань».

Ввечері я ніколи не сумую й не відчуваю самотності.

Моє місце сили — Пейзажна алея. Гуляю там час від часу, щоб наповнитись енергією. 

Там особлива, творча атмосфера. І чудовий захід сонця. 

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»