26 Липня, 2023
життєстиль
У кабіні + 28 і куховарство на пальнику: як минають вечори далекобійника
Автор: Бойкова Оксана
Тарас Бойков уже рік практично живе в машині. Жартує, що не він керує нею, а вона ним. Тарас – далекобійник.
До повномасштабної війни працював водієм «Газельки» на олійноекстракційному заводі за 100 км від Запоріжжя.
24 лютого він востаннє проїхався накатаними маршрутами, а далі – вибухи, ворожі танки, авіація і окупація рідного міста.
Виїхав до Запоріжжя. Терміново шукав нову роботу, бо є дружина і дитина. Натрапив на вакансію далекобійника і без роздумів погодився працювати.
«Раніше вечорами ми з сином грали у комп’ютерну гру «Euro Truck Simulator», де керували вантажівками за допомогою джойстика, а зараз гра перетворилася у реальність», – усміхаючись, говорить водій.
Як проходять вечори далекобійника? Розповідаємо історію Тараса.
Спека, черга і +28 в салоні
Ми – десь під Ізмаїлом. На годиннику 18.00. За вікном +32 градуси, у кабіні водія +28, бо машина вже стоїть третій день, відповідно, не працює й кондиціонер.
Перед нами – вервечка фур, напевно, десь з машин 50, і за нами така ж сама.
Усі стоять і чекають, коли буде розвантаження.
«Ще у вересні минулого року такої ситуації й близько не було, – каже Тарас, витираючи піт з чола. – Як тільки підписали «зернову угоду», ми їздили з зупинкою на сон і маленький перепочинок.
Швидко завантажували кораблі й далі в дорогу. Зараз же ситуація критична. Ми стоїмо тут третій день, але це далеко не межа.
Деякі хлопці стоять до двох тижнів і чекають своєї черги.
Весь процес «зернової угоди» Росія звела на нівець. Кораблі не можуть зайти у порт, а ми через це себе розвантажити, а їх завантажити.
Заручниками цієї ситуації є всі: починаючи від країн, куди зерно мають доставляти, закінчуючи нами – простими водіями. Ніяких нервів вже не вистачає.
Але, окрім цього, вже зо тиждень ця країна-терорист ракети спрямувала на Одещину та її порти. Як далі будуть розвиватися справи, невідомо».
Цінна кожна хвилина
Коли далекобійники не застерігають у черзі, вони – в дорозі. Цінна кожна хвилина.
Річ у тому, що зараз водії починають їхати тільки рано вранці, або після 18.00, бо діє тепловий режим. І їхати можуть лише до початку комендантської години.
«Їдучи вечорами мальовничою країною, є час побути наодинці з собою та обдумати усе.
Зазвичай я вмикаю спокійну релаксуючу мелодію та даю свободу думкам. В такі моменти ловиш певне задоволення від роботи – ділиться далекобійник. – Буває, хочеться побазікати з кимось по-людськи, але попутники не трапляються в такий час, тому концентруюсь на дорозі і їду по заданому маршруту».
Мішлен по-далекобійницьки
«Вже час вечеряти, а так як ми серед поля широкого, то пропоную приготувати польову мішленівську вечерю», – всміхається Тарас.
З-під свого спального місця, яке ще й служить йому мінікухнею, Тарас дістає посуд та картоплю.
Відкриває маленький холодильник, й бере м’ясо та овочі. Між причепом та “головою” машини робить імпровізовану кухню.
Виставляє туристичний пальник, ставить посуд та починає куховарити.
«З домашньою їжею це не зрівняти, але обирати не доводиться, – чистячи картоплину, говорить водій. – До усіх умов адаптуєшся. Тут ти собі й кухар, й прибиральник, й пральник.
Буває, вже геть все дістає, й хочеться покинути цю справу, але береш себе в руки й робиш, що маєш робити, адже це важливо для країни, важливо для моєї родини».
Закінчивши чистити картоплю, чоловік швиденько її нарізає, слідом ріже й курятину і все закидує на вже розігріту на туристичному пальнику пательню.
Доки готується основна страва, Тарас нарізає овочі на салат: «Треба приготувати все це якомога швидше, бо доки ми будемо вечеряти картоплею, комарі будуть їсти нас. І я не жартую, їх тут стільки, що обліплюють тіло з ніг до голови й ніякі спреї на них не діють, тому часу обмаль, скоро на нас розпочнеться полювання».
За хвилин 10 і справді почали злітатися вже. Тарас доготував вечерю, дістав пластиковий рукомийник, губку, мийний засіб і швиденько перемив весь посуд:
«Хоч і умови у мене тут спартанські, не люблю розводити бруд, тому намагаюся робити все як вдома, аби було охайно й приємно мені ж самому. Вечеряти будемо в кабіні».
Тут є серветки, висувний столик, на торпеді він встановлює телефон та вмикає ютуб. Вечеряємо.
Теревені між своїми
По вечері до Тараса підходять такі ж далекобійники на вечірні посиденьки.
«Коли стоїмо на одному місці днями, то й розмови про одне й теж. Кожен розповідає про свої ситуації, які трапляються в дорозі, про новини з порту, з дому.
Кожен з різних куточків України, у кожного своя доля. Історій та водійських байок вистачає.
Буває, збираємося у когось у машині, троє сидять на спалці, двоє на сидіннях та обговорюємо усе на світі. Так за теревенями й минає вечір», – говорить чоловік.
У багатьох склався стереотип, що далекобійники – кремезні, грубі чоловіки, які слухають шансон та спілкуються виключно по-пацанськи. Але це звичайні чоловіки, різного віку й вподобань.
Вечірні гігієнічні процедури
Найбільша проблема далекобійників – душ та туалет.
«Коли ти 24\7 знаходишся у кабіні вантажівки, то повсякденні рутинні справи стають найбільшою мрією. Ввечері, після спекотного дня, хочеться окунутися під прохолодним душем, змити з себе піт, але реальність диктує свої правила.
Душ є далеко не скрізь, де ми зупиняємося. Ціна за один раз скупатися в середньому 70 грн. З туалетом така ж проблема. Ними можна скористатися на заправці або ж в кафе.
Стоянок, які забезпечені усім необхідним для водіїв, вкрай мало, але коли такі трапляються на шляху – це як міні-свято», – сміється водій.
Так як ми стоїмо обабіч дороги, про душ можна тільки мріяти. Але винахідливі далекобійники влітку обмиваються з пластмасового умивальника, а щоб зробити собі хоч якусь приватність під час цієї процедури – відкривають двері і намагаються змити пил водою за дверима, стоячи на краю дороги.
Секс на вечір
А що ж із масовим уявленням про тісний зв’язок далекобійників та секс-працівниць?
«Якщо ви говорите про стереотипну думку, що дівчата стоять десь на кільцевій дорозі, а водії зупиняються й запрошують до себе на ніч за гроші – це явище може й було десь у дев’яностих або двохтисячних роках. Скільки їжджу, ще ні разу не зустрічав дівчат, які продають себе на узбіччях.
Багато серед моїх знайомих водіїв-далекобійників одружених чоловіків, які цінують свої родини, постійно на зв’язку з дружинами та дітьми, тому до послуг таких дівчат не звертаються.
Звичайно, не можу говорити за усіх. Тут як і звичайному житті – хто хоче, той обов’язково знаходить, що йому потрібно. Але образливо, коли люди міркують такими поняттями, що якщо ти далекобійник, то недалекий чоловік, де серед основних потреб – їжа, пляшка горілки та дівчата за викликом. Ні, ні, й ще раз ні. Сучасні водії руйнують таке уявлення про професію», – говорить Тарас.
Чим займаються водії, поки чекають
Коли сонце майже сіло за обрій, хтось дістає з машини гантелі й робить вправи, хтось читає книжки, дивиться фільми або відео в ютубі.
Один з чоловіків їздить у рейси не сам, а з собачкою, тому вигулює її і вранці, і ввечері. З деякими водіями в рейси їздять їхні дружини.
Тарас же, коли стемніло на дворі і всі розійшлися по своїх машинах, дістав з рюкзака ноутбук і почав … фіксити баги.
«Ще до війни я майже закінчив курс з програмування. Залишилося буквально пару тижнів до диплому, але…
Рік я не брав ноутбука до рук, бо у мене його просто не було, та й графік спочатку був скажений, зовсім не до програмування було.
У лютому я взяв ноут у розстрочку. Коли випадає вільний вечір, надолужую втрачені знання, згадую пройдений матеріал, намагаюся розібратися у кодах програмування. Мене це захоплює.
Я не стою на місці, розвиваюся, вивчаю щось нове. Можливо, це мені знадобиться в житті, адже вічно крутити руль я не хочу, й бути за сотні кілометрів від родини – такий собі варіант».
Просидівши години зо три в ноутбуці, чоловік поглянув на годинник. Стрілки показували майже північ. Він розстелив постіль, зашторив вікна і почав готуватися до сну й нового дня з надією, що завтра його розвантажать й він поїде у новий рейс.
Ось, може вас зацікавить цим вечором
Ось про що ми пишемо в інших рубриках
«Що зі мною сталось?! Раніше ввечері пила чай з тістечком, а тепер хочу сала з цибулею»: британка про зміни смаку в Україні
Український «прометей» не ховається в укритті: вечірні і нічні зміни енергетика ТЕС, який несе світло у наші оселі
Говорити, кохатись, розуміти одне одного: 3 нові настільні гри для пар на вечір
Говорити, кохатись, розуміти одне одного: 3 нові настільні гри для пар на вечір