«У моїх роботах класичні персонажі “оживають” у сучасному контексті»: вечори художника Олексія Кондакова

Олексій Кондаков — український художник та цифровий колажист родом із Донецька. 

Створив серію артів для показу Модного дому Balmain на Тижні моди в Парижі.

Сьогодні серед його замовників — Hugo, музей Тиссена-Борнемісса в Мадриді, американський Cosmopolitan, Universal Music та Rhythm Buro. 

А ще створює колажі в яких героїв класичного живопису переносить в сучасні реалії — римлянок у вагон електрички, закохану пару давніх греків у ліфт старої багатоповерхівки або біблійних героїв у підземні переходи міста.

Його картина «Дівчина у підземному переході» прикрашає кабінет керівника Офісу президента.

Вечорами Олексій дивиться анімаційні серіали, гуляє вечірнім містом та ходить до піцерії «Ха».

Далі — його пряма мова.

Поєднав класику і сучасність заради жарту

Створюю роботи, де класичні персонажі «оживають» у сучасному контексті. 

Ніколи не думав, що буду малювати. Я родом з Донецька, тато — шахтар, мама — інженерка. 

Захопився образотворчим мистецтвом, коли старша сестра почала вчитися в художньому училищі. Тому і вирішив вступити туди ж на графічний дизайн.

А взагалі, цифровий колаж — це був такий «прикол». У 2014 працював креативним директором кіберспортивної команди Navi, шукав цікаві ідеї. 

Побачив картину Цезаря ван Евердінгена «Німфи, що подають юному Діонісу вино, фрукти і квіти». 

Тоді подумав, — «Гм, люди на картині геть, як ми. Цікаво було б їх перемістити в антураж сучасного міста». 

Асоціація народилася миттєво — уявив собі типову картину з київською компанією і зробив колаж.

Створив ще кілька сюжетів і виклав у фейсбук. Отримав багато позитивних відгуків і вирішив продовжувати. 

Далі був Давид Караваджо. Переніс його роботу в наш підземний перехід. Історія про продавця, який збирає те, що залишилося під кінець робочого дня — знайома картина.

Перехід я сфотографував, коли повертався пізно ввечері з кіно, якраз без людей. 

Роблю фотографії у звичних нам всім місцях. Потім підбираю картину, героїв якої перенесу в нашу епоху. Чи навпаки.

Немає «улюбленців» серед художників, стилей чи епох. 

Важливо, щоб робота була якомога реалістичною, що викликала питання, — «Як класичні герої опинились тут?!». 

Класика у новому світлі

Етапи моєї роботи: знаходжу оригінальні роботи, створюю архів, підбираю фон під зображення та редагую фото. 

Роблю цифрові колажі в звичайному фотошопі, а знімкую все на телефон. Відверто кажучи — нічого складного. 

Обираю телефон за декількома причинами:

1. Якість лінзи. Вона менша, ніж у фотоапараті. І ця лінза добре поєднується із живописом, він не такий різкий, як знімки, зроблені на фотоапарат. 

2. Доступність. Телефон зі мною завжди, інколи можу зробити фото в неочікуваному місці, щоб «спіймати момент».

3. Швидкість. Налаштування професійної камери зі штативом займає більше часу. 

У мене є колажі, зняті на фотоапарат. Думаю, що буду розвивати свою техніку і знімкувати на фотокамеру. 

Наприклад, саме для вечірньої зйомки краще використовувати професійну камеру зі штативом. Це дасть якість. 

А ще хочу створити власні курси, щоб навчити людей створювати цифрові колажі. Якщо є інтерес до робіт, то знайдуться й ті, кому цікаво самому таке створити. 

Розважаю, звертаю увагу на деталі, сам вчусь

Ми зараз обмежені у дозвіллі і використовуємо будь-які можливості — театри, кіно, виставки, івенти. 

Думаю, що цифрове мистецтво також виконує розважальну функцію. Наштовхує на власні висновки, пробуджує інтерес. 

Головний сенс моїх робіт — будьте уважні до світу навколо і помітите багато цікавого.

Мені і самому цікаво досліджувати картини, коли створюю роботи. 

Знаходжу нових авторів, помічаю закономірності в техніках і наслідування митців, як вони пишуть на одну і ту ж міфологічну тематику по-різному. 

ШІ і цифрове мистецтво

Не візьмуся прогнозувати, який буде цифрове мистецтво в Україні і світі у найближчі роки — його розвиток зараз стрімкий і непередбачуваний. 

Сьогодні росте роль штучного інтелекту. Можливо через це художників такого жанру стане менше. Відбудеться фільтрація. 

Сподіваюсь, залишиться достатньо митців, які будуть створювати унікальні роботи без використання ШІ. 

Або використовувати його лише як допоміжний інструмент. 

Не можу заглянути в майбутнє. Поки живемо в реальному світі, а не віртуальному і реальні артефакти будуть залишатися більш цінними. 

Для колекціонерів, наприклад. 

Сімейні вечори та літні прогулянки

Я — жайворонок, встаю рано. Тому вечір для мене це час підготовки до сну. Приємний бонус, якщо рано ляжу спати, близько 22:00. Зможу раніше почати свій день і більше встигнути. 

Вечір буває різним: сімейний та в компанії друзів. 

У холодну пору — це вечори за переглядом фільму чи серіалу. 

Раджу на вечір:

• Анімаційні серіали «Царство падальників», створений Джозефом Беннеттом і Чарльзом Гюттнером
• «Невразливий» (Invincible), заснований на однойменному коміксі видавництва Image Comics Роберта Кіркмана. 

Наш сімейний літньо-вечірній ритуал — це відвідування закладу «Файні льоди», де ми куштуємо різне на смак морозиво. Подобається великий вибір смаків там. 

Або у піцерію «Ха» з квадратною піцою від родини з Харкова. 

Останнім часом часто готуємо всією сімʼєю вдома. 

Якщо ввечері займаюся спортом, то після можу з’їсти щось просте і не дуже корисне — шаурму, чіберек. 

Мій вечір вдалий тоді, коли я пішов на якісь розваги і мені там сподобалось… Всі заплановані вечори — вони вдалі. 

Для мене ідеальний вечір асоціюється з прибраною кухнею та записаними планами на наступний день. 

Вечірній ритуал — прогулянка в навушниках перед сном.

Ввечері я ніколи не їстиму солоне, щоб не вставати вночі пити воду.

Ще вечори цікавих людей: 

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»