--35899

7 Лютого, 2024

наш запал

Які шанси перемоги у Євробаченні мав би хіт Івасюка? А Ротару? «Вечір» в альтернативній реальності минулого

Автор: Філ Пухарєв

Якби існувало Євробачення Україна ще з часів совка: хто нас представляв би там? Музичний журналіст Вечора Філ Пухарєв, який добре знає українську естраду, уявляє альтернативне минуле.

Вже майже 70 років по Європі бродить дух «Євробачення». А від 2003-го участь у конкурсі бере Україна. Дикі танці, революційні гімни, етно-електроніка, фольклорний реп і навіть Вєрка Сердючка, – чого європейці від нас тільки не бачили!

А якби українські артисти виходили на європейську сцену ще від далекого 1956-го? Які шанси на перемогу мав би хіт Івасюка? Чи могла Ротару поїхати на конкурс без «Червоної рути»? Яке слово з пісні Назарія Яремчука не зрозуміли б вестерни? «Вечір» перемістився в альтернативний таймлайн, щоб з’ясувати це.

Минуле не змінити, та й автор цього тексту – не Марті Макфлай. Однак ці композиції стануть у пригоді всім, хто захоче влаштувати українську ретро-вечірку.

Дмитро Гнатюк – Пісня про рушник (1958)

До Нідерландів компартія України відряджає топового естрадного співака із піснею топового естрадного композитора.

Ліричний вайб ‘Rushnyk Song’ Платона Майбороди закордонна публіка не зацінила. Зате вірш Андрія Малишка про «дорогу далеку» та «росянисту доріжку» голландці сприйняли… так би мовити, по своєму.

Дмитро Гнатюк – Два кольори (1963)

Друге пришестя Гнатюка на конкурс. Як тобі таке, Melovin?

‘Two Colors’ ледь не дискваліфікували за «політичний підтекст». Хоча сонграйтери Олександр Білаш і Дмитро Павличко пояснювали в інтерв’ю, що пісня пов’язана не з прапором «українських націоналістів», а з червоно-чорною хусткою якоїсь кралі, яку вони намагалися запікапити на нудному партзібранні.

Але текст таки довелося переписати. «Чорне» змінилося на «біле». І, – о, диво! – у поєднанні з червоним колір стає референсом на прапор Данії, тодішньої країни-господаря «Євробачення». Браво!

Смерічка – Червона рута (1971)

Володимир Щербицький, новий голова української компартії, починає закручувати гайки проукраїнським митцям. А щоб відволікти від цього пролетаріат, наказує провести перший в історії країни національний відбір на «Євробачення» імені В. І. Леніна.

За підрахунками бюлетенів, у всенародному голосуванні перемагає чернівецький ансамбль «Смерічка» із піснею «Червона рута» молодого буковинського композитора Володимира Івасюка. Заради конкурсу музикантам довелося відмовитися від виступу на радянській «Пісні року».

І тут у партійців починає бомбити. Мовляв, цей Івасюк навіть у спілці композиторів не значиться, а ми його пісні за кордон возимо? Е, ні! Погралися в демократію – і досить.

Ніна Матвієнко – Дикі гуси (1972)

Єдиноголосним рішенням експертне журі у складі провідних працівників політбюро відправляє в буржуазний Единбург вокалістку шанованого хору Вєрьовки, Ніну Матвієнко.

Шлягер ‘Wild Gooses’ за авторством Ігоря Поклада та Юрія Рибчинського вражає вестернів автентичним українським колоритом. Тридцять років потому європейські оглядачі будуть порівнювати «Дикі танці» Руслани із легендарним виступом Ніни Митрофанівни.

Валерій Вітер і Ліна Прохорова – Прощання (1976)

Співаків топових ВІА «Кобза» та «Мрія» об’єднують у дует спеціально для «Євробачення». 

«Прощання» лягає під формат конкурсу не гірше за ‘Teresa & Maria’. Та й від маловідомого львівського композитора Богдана Янівського такого прориву ніхто не чекав.

Назарій Яремчук – Стожари (1979)

Назарій Назарович повертається на сцену «Євробачення» у статусі самодостатньої поп-зірки.

Хіт Павла Дворського здобуває шалений хайп в Україні, але пролітає повз касу закордонної аудиторії. ‘What is Stozhary?’, – найпопулярніше запитання до співака на іноземних прес-конференціях.

Софія Ротару – Минає день, минає ніч (1984)

Софія Михайлівна могла поїхати на конкурс ще у 72-му. Однак ВІА «Смерічка» виконала її «Червону руту» за рік до, що протирічить правилам «Євробачення».

У Люксембурзі Ротару співає ‘Days And Nights Are Passing By’, баладу на музику Миколи Мозгового. Глядачі ставляться до неї прохолодно. Дні та ночі у країні площею якихось 2,5 тисячі км2 минають надто швидко, щоб за цим побиватися.

Брати Гадюкіни – Всьо чотко! (1989)

Із Перебудовою в Україну повертається нацвідбір. Абсолютними лідерами глядацьких симпатій стають львівські панки. На «Євробачення» «Гадів» відправляють просто зі сцени фестивалю «Червона рута», де гурт посідає друге місце.

Ефект, що справила ‘It’s OK!’ на європейських глядачів, перевершив всі наші очікування. У наступному році «Євробачення» має відбутися в Україні.

Раїса Кириченко – Козачка (1991)

На жаль, через нестабільну політичну ситуацію конкурс довелося перенести на 1991-й.  Жовто-блакитний Київ приймає «Євробачення» у Палаці «Україна».

Широту української душі намагається розкрити перед європейцями Раїса Кириченко. Втім, ‘She Kozak’ опиняється наприкінці турнірної таблиці. Але перемога на «Євробаченні» українцям цього разу не потрібна. У нас тут важливіша перемога – здобуття Незалежності.

Ці та інші естрадні шлягери у стилі «Євробачення Україна» слухайте у плейлисті «Вечора»:

Читайте ще:

На фото – ВІА «Смерічка». Джерело: uaestrada.org

Філ Пухарєв

Філ Пухарєв

читати наступне