Вечори, які мені спланував ШІ замість скролінгу соцмереж: редакційний експеримент «Вечора»

Я звикла, що телефон постійно зі мною. Онлайн понад п’ять годин щодня. Це багато. Зважилась на експеримент: 5 вечорів без соцмереж. Може, це покращить сон, настрій чи щось іще? 

Перший вечір спланую сама. Наступні – штучний інтелект. 

Вечір 1: паніка, неандертальці та трендові светри

Експеримент припав на сопливі вечори: осінній вірус мене не оминув. Всі вечори вдома. Чим зайнятися? Ой, та просто дивитимусь кіно. 

Я «сова» і лягаю близько 2-3 ночі. Вирішила вимикатись о 23:00. Бачили б ви мене о 22:55: режим «встигнути все». Всім написати, все проскролити. Одинадцята. 

Впевненим пальцем видаляю усі соцмережні додатки: телеграм, інсту, фейсбук. Лишаю тільки вайбер. Бо я в нього й так не заходжу.

Зробила ковток чаю з лимоном і сіла дивитись «Теда Лассо». Ух ти, скільки цікавих дрібниць можна побачити, якщо не відволікатись. А ще не сіпатись кожну хвилину з інспекцією у віртуальний світ.

Хоча… Вже стільки часу пройшло, як там користувачі?

… На годиннику 23:15. Бляха. Ці 15 хвилин видались вічністю.

Але серіал затягнув. Та й виймати руки з-під теплої ковдри не хотілося. Нічого: якщо станеться біда – мені подзвонять. Або напишуть моєму чоловіку.

Перед сном ідеальний час почитати. Відкриваю книгу Джона П. Стрелекі «Кафе на краю світу»: легку історію про пошук себе. Непогано. Дочитала за півгодини. Щовечора б так. Шикарно відпочила від потоку непотрібної інформації та засвоїла потрібну. Спати?

Вмощуюсь зручно, вимикаю світло. Та сон не йде. Йде тривога.

Беру телефон. Почистила старі фотки. Почитала новини в гуглі про неандертальців: вони були розумні, як і ми. Ознайомилась з модними светрами цього сезону. Хоча светри не ношу. 

Навіщо я це роблю?..

Тривога не відпускала до ранку. Майже не спала. Поставила назад всі додатки і тільки тоді заспокоїлась. 

День 2: ШІ спішить на допомогу

Наближається 11 вечора, стає не по собі. Сьогодні я не буду проходити через це одна: штучний інтелект нагенерив занять.

Ставлюсь до цього скептично: навряд вони мені допоможуть не хотіти зайти в соцмережі. Почну з цього: «Симуляція втрати сенсорного органу: носити пов’язку на очах».

Пов’язки нема. Є пояс від халату. Як тільки перестаю бачити – відчуваю… Свободу.

Мені не треба в соцмережі, бо я їх не побачу! Але чим зайнятися? Фільм не подивитись. Книгу не почитати.

По стінці, наче ніндзя, повзу до вікна. Дорогою мене помічає кицька Мурочка і смачно кусає за руку.

Від несподіванки втрачаю рівновагу і падаю на ліжко: місію провалено.

Лишаюся лежати. Вмикаю ембіент і просто слухаю музику. Занурююсь у неї. Маленькими кроками до кімнати заходить спокій. Відчуваю, як тіло розслабляється. 

Засинаю, розуміючи, що сьогодні не видаляла зі смартфона соцмережні додатки. 

День 3: пальцями у фарбу

Я проспала цілу ніч, не прокидаючись! Зазвичай 2-3 рази у мене передчасний добрий ранок.

Може, дійсно варто уникати соцмереж вечорами? Вже не дочекаюсь вечора, хочеться спробувати наступну пораду ШІ.

«Запросити члена сім’ї стати моделлю для малюнку чи скульптури». Стає складніше: скульптурою я не займаюсь і з натури не малюю. Вимикаю соцмережі на годину раніше, щоб не заважали думати.

Розкладаю пензлики та фарби. Що б я хотіла намалювати? 

Обираю три відтінки синього кольору, змішую та роблю фон. Неспішно вожу широким пензлем по полотну. Ідея приходить:

– Любий, мені потрібна твоя рука, – ошелешую чоловіка. Наношу йому на долоню сонячну фарбу і роблю відтиск жовтої руки на синьому тлі.

Свою руку теж розфарбовую жовтим та ставлю на картині поряд. З першого разу нічого не вийшло. Спочатку не всі пальці профарбувались, потім на долоні дірка з’явилася, мізинець потік. Ми сміялись і вимазували руки знову і знову. 

Тепер у нас є сімейна картина і ще один безсоцмережний вечір у скарбничку спогадів. Спала, як зайчик.

День 4: печінка з грушами

Готувати їжу я не люблю. Мабуть, сьогоднішня ідея вечора від ШІ провалиться: «Приготувати страву з незвичайним поєднанням смаків».

У мене і зі звичайним поєднанням смаків туго. Інтелекте, давай по бутеру і розходимось.

Ладно. Один вечір дійсно можна присвятити кулінарії. Вимикаю соцмережі ще раніше, близько 21-ї. У холодильнику знайшлась куряча печінка, крабові палички, дві морквини, які бачили ранню весну.

О! Яблука та груші. Печінку з яблуками я робила. Може, спробувати з грушами?

Гугл сказав, що буде смачно. Ще смажать з додаванням апельсинового соку – він у мене теж є. Додам і те, і те. 

Сковорідка, газ… Блін, олія віддала останні краплі сковорідці і закінчилась. Піду у магазин.

…Темна осіння вулиця. Холодне чисте повітря. Не побігла одразу в магазин. Йшла без поспіху мокрим від дощу асфальтом і вдивлялась у жовте листя. Чому я раніше так не робила? Куди я весь час спішу?

Печінка вийшла просто вау: груша її карамелізувала, сік додав кислинки. З томатним соком, чорним хлібом та солоними огірками було дуже смачно.

ШІ, коли захопиш світ, я щиро радітиму.

День 5: фото у дзеркалі

Божечки, уже перша ночі, я зовсім забула про експеримент! В соцмережі не заходила, але було багато інших занять. На 5 день вони почали генеритись в моїй голові самі. Що на сьогодні? 

«Займатися фотографією, використовуючи дзеркала для створення візуальних ефектів». О, прикольно. Спробую сфоткати мильні бульбашки. 

…Залишу бульбашки професіоналам. Андрій розклав дзеркала на підлозі. Поставив поряд світильник. 

– Фоткай

Портрет з няшними вухами у синьому світлі. Крутяк!

Підсумки та інсайти

За 5 днів мій екранний час знизився на 19%: тепер він у середньому 4 години 6 хвилин.

Я стала сконцентрованішою. Так цікавіше дивитися фільми та слухати музику. Так легше працювати.

Ще навіть з температурою вдома вечорами можна робити щось цікаве. Напрягатися і вигадувати не треба: є ШІ. 

Та найголовніший інсайт – можу відключатись від інформаційного потоку. Нам не треба контролювати все. Віртуальний світ не розвалиться, якщо дозволимо собі відпочивати від нього. 

…Пишу це, вимкнувши соцмережі. 

Ольга Бродська

журналістка