Як проводить вечори балерина Вікторія Зварич: сцена, донька, TikTok і дослідження балету

Вікторія Зварич – солістка Львівської національної опери. З 6 років вона займалася гімнастикою, та коли їй виповнилася 13, вирішила спробувати себе в балеті.

Це не було кохання з першого погляду, однак тепер Вікторія натхненно розповідає про свою роботу в TikTok. Артистка має понад пів мільйона вподобань на відео, в яких ділиться маловідомими фактами про балет.

Вечори Вікторії сповнені вистав. Але в артистки є інша сторона життя, де вона забирає доньку із садка, готує разом з нею вечерю та телефонує чоловікові, який зараз захищає Україну. Як Вікторії вдається все поєднувати? Вона розповіла “Вечору”. Далі – її пряма мова. 

Різні вечори балерини

Вечір для мене розпочинається тоді, коли приходжу додому. Напевно, з обіймів доньки. І я розумію, що вже пізно, коли вкладаю її спати. 

Однак приблизно 4 рази в тиждень у мене балетна вистава. Виходить, що більшість вечорів я проводжу на роботі. Коли я справді вдома, то надолужую все, що пропустила за 4 дні. 

Драматичний вечір на сцені театру

Зазвичай у театрі ми маємо годину для підготовки до вистави. За цей час робимо грим, зачіски – коли дівчат багато, то іноді жартуємо одна з одною.

Але мені краще готуватися наодинці – особливо тоді, коли маю серйозну партію.

Я люблю усамітнюватися і входити в образ – згадувати свою героїню, порядок рухів і думати про те, що хочу донести до глядача.

Мене завжди асоціювали з легкою, ніби метелик, дівчинкою. Та мені надзвичайно подобаються ролі Шахерезади чи Кармен, де можна показати характер.

Наприклад, героїня Жізель в однойменній виставі здавалась мені близькою до душі.

Пам’ятаю свій улюблений виступ у цій ролі ще 5 років тому. Тоді казали, що мій вихід був схожий на вихід сонечка. І це таке гарне відчуття – показати не просто картинку, а донести емоції до глядача.

Проте востаннє я грала володарку темряви Мірту із “Жізель”. Довелося попрацювати над образом – передати холодну лють і ненависть. 

Коли починається вистава, я розігріваюсь і чекаю на свій вихід. На сцені повністю сконцентрована на тому, що зараз переживає героїня, тому зовсім не бачу глядачів.

І вже отримую саму енергію від залу тоді, коли виходжу на уклін.

А з образом Мірти, коли я годину на сцені граю холоднокровну та сувору героїню, потрібно вміти перемкнутися. Бо потім приходжу додому, а мене зустрічає дворічна донька зі словами: “Мамочко, ти прийшла!”.

Щоб емоційно відновитися, мені важливо після вистави спочатку побути самій. І коли я подумаю, проаналізую все, то вже готова багато спілкуватись та наповнюватись енергією від людей. 

Вечір без вистав, проте з репетиціями

Після репетицій я зазвичай забираю доньку з садка.

Якщо на вулиці гарна погода, ми часто гуляємо. Потім повертаємось додому і розмовляємо. Якщо є можливість, телефоную чоловікові – тоді в нас уже цілком сімейний вечір. Він зараз на війні, тому дитина ще багато запитує про це.

Я часто готую вечерю разом з донькою – вона любить приєднуватися до процесу. Наприклад, варимо картоплю – я чищу, а вона миє, витирає, приносить.

Це в нас цілий ритуал – вона ще переносить стілець через половину хати, щоб мені допомогти. Буває, що не встигаю поїсти протягом дня через багато репетицій, тому моя вечеря стає подвійною – разом з обідом.

Пізніше вкладаю дитину спати.

Пізніше я переглядаю відео – шукаю виконавців, які мені подобаються, і аналізую їхні виступи. Мені дуже подобається королівський балет Великої Британії – у них більш розвинена природність та харизма.

Свої репетиції теж аналізую – важливо згадати ввечері, що казав педагог протягом дня, і намагатися завтра не повторювати помилок.

Тільки потім я лягаю спати й не забуваю про вечірню молитву. Мені важко заснути хіба що після емоційної вистави. А якщо маю репетиції, то це дуже легко.

Та коли в мене народилася донька, я перестала висипатись. Раніше сон був для мене важливим, та зараз не надаю йому такого значення.

Вечірні дослідження та мрії про балет

Я намагаюся планувати день. Та через розклад у театрі не можу точно знати, що робитиму до кінця тижня. Ввечері тільки з’являється графік на завтра, тож  усі плани спираються саме на нього. Моє життя крутиться навколо роботи.

Я люблю танцювати, та часом засмучуюся через те, в якому стані балет в Україні. Остання нова постановка в нашому театрі була 10 років тому, а нам, артистам, так чи інакше потрібно рости.

Тож робота й перетворюється на рутину – це не надихає. Останнім часом я захопилася TikTok – зйомки відео роблю впродовж дня, але тексти до них пишу саме ввечері.

Маю свою команду – тепер ми почали досліджувати український балет. Тому вечори проходять за пошуком інформації, архівами та літературою.

Зараз читаю про українську артистку балету та доньку Георгія Нарбута Марину Березовську. Вона мала власну систему викладання, яку дуже хочу знайти.

Увечері все здається магічнішим. Мене надихає наступний день – завжди хочу, щоб він був ще кращим.

А ще з’являються творчі ідеї. Саме ввечері хочеться придумати й поставити новий балет.

Я мрію зібрати людей, які хочуть танцювати, запросити іноземного чи українського балетмейстера і створити нову виставу на музику українського композитора. І нехай цей балет побачить весь світ.

Вечір, який найбільш приємно запам’ятався: нещодавно в чоловіка була ротація – він з донькою забрав мене з вистави, і ми разом гуляли.

Улюблена їжа на вечерю: м’ясо (телятина або курятина) та грецький салат.

Ввечері я ніколи не навантажую себе зайвими думками – залишаю їх на ранок.