--19764

2 Жовтня, 2023

життєстиль

Голуб срав, майстриня мазала: художниця Марія «Misha Kush» вечорами робить прикраси з голубиного гівна

«Думав, в цьому житті мене вже нічого не здивує», — пише користувач ТіkTok під відео мисткині Misha Kush, яка робить прикраси з гівна голуба Юри.

І це не прикол. Справжнє ім’я авторки прикрас Марія. Вона артистка, в минулому співачка, зараз малює, створює прикраси.

Опікується долею вуличних птахів і через свою «гівноювелірку» хоче донести до людей просту ідею: голуби заслуговують на гуманне ставлення.

Про прикраси з голубиного гівна і свої вечори з голубом Юрою мисткиня розповіла «Вечору».

Завжди возюкалась з птахами

Я росла в Києві, але літо часто проводила в селі Барахти Васильківського району.

І там завжди було повно свійських птахів — курей, гусей, качок. Бабуся казала, — «Вибирай собі курчатко, помітимо зеленочкою, будеш його приручать і буде тобі друг».

Ще лікувати курчат вчила.

І якось так воно пішло, що я завжди з птахами возюкалась. Коли підросла, то в мене завжди були папужки.

З голубами життя звело після смерті батька у 2019 році — він був залежний від алкоголю, пішов з мого життя, коли я ще була дитиною. А коли помер, то залишив мені квартиру.

Поки займалась документами на цю немилу мені квартиру, то з боргами у ₴100 000, то виявилось, що через відкрите вікно у ній поселились голуби.

У туалеті квартири знайшла гніздо з ледь живим голубиним пташеням, як скелет. Це був мій перший голуб Валера.

Він надихнув мене на проєкт «Валера где-нибудь» — серію картин з пташиними історіями.

Наприклад, історія картини «Валера-депутат» — «Літав Валера над Києвом, дивився, як люди живуть. І зрозумів Валера, що він також може бути депутатом, бо теж вміє срати на людей».

Голуби нікому не потрібні

Коли лікувала Валеру, то дзвонила у ветклініки та від мене одразу відмахувались, — «Ой, ні, голубів не беремо. Це ж як пацюки!».

Пощастило натрапити на лікаря-орнітолога, який опікується птахами київського зоопарку. З нею і поставили Валеру на ноги.

Після того в мене були ще голуби Міші, Миколи, Гени, Каті й Свєти — я гуляла з собакою і постійно знаходила якихось поранених птахів.

Несла їх до орнітолога, насилу знайшла шелтер для птахів в Україні.

Голуба Юру побачила на Троєщині, коли гуляла із собакою — в нього був відкритий перелом. Скинула светр, зловила птаха і забрала додому.

Юра вилікувався, обжився у мене вдома.

Якось прибирала після нього какулі в кутку, а поряд стояло чисте полотно для картини. «А що, якщо з гівна зробити картину?», — спало на думку.

Довго думала, як працювати з голубиним гівном. Воно ж крихке, картини довго не збережуться. Спочатку думала закривати їх склом, потім прийшла ідея покривати епоксидною смолою.

Після повномасштабного вторгнення забрала своїх тварин, голуба Юру і виїхала з ним у Швейцарію.

Тут почала експериментувати з прикрасами — робити ювелірку з голубиним гівном.

Збираю какавельки Юри, акуратно викладаю шарами, щоб було видно текстуру гівна. Покриваю епоксидною смолою.

Рік шукала метод, як зробити так, щоб прикраси були якісними — без пухирців, прозорі, красиві. Секрет не розкриваю, довго над ними билась.

прикраси з гівна голуба майстриня-19728
прикраси з гівна голуба майстриня-19729
прикраси з гівна голуба майстриня-19730
прикраси з гівна голуба майстриня-19731
прикраси з гівна голуба майстриня-19742

Зайшла в цю гру, буду грати до останнього

Я все життя жартувала, була «юморной дєвочкой». Тож коли сказала рідним і друзям, що почала робити прикраси з голубиного гівна вони просто посміялись.

Якщо серйозно, «гівноювеліркою» хочу привернути увагу до проблем голубів. Зруйнувати міф, що вони, як пацюки, якісь рознощики хвороб.

Люди кажуть, що голуби їдять на смітниках, але де їм ще їсти, якщо про них ніхто не піклується?

Контролем їх популяції ніхто не займається. У Швеції, наприклад, будують голубники, де яйця птахів підміняють, щоб скоротити популяцію.

А от у Швейцарії ставлення жахливе: є певний день, коли голубів дозволено вбивати. А якщо голуби поселилися у вас на горищі, то влада пропонує виклик «хантера», який їх винищить.

У коментарях часто пишуть, — «О, боже, ніколи не одягну це на себе! Воно ж з гівна та ще й, певно, заразне!».

Ну, по-перше, голуб Юра у мене, як і люди проходять медогляди й здає аналізи. Все з ним добре.

А, по-друге, щоб заразитись від голуба це, певно, треба в засос з ним цілуватись, або щоб він прямо в обличчя вам чхнув.

А ще голуби не народжуються хворими, вони хворіють через погані умови та живуть у місті 3-4 роки замість природних 20 років.

Колечко з голубиним гівном коштує ₴700

Зараз виставила різні ціни на прикраси — для покупців з України вони нижчі, бо розумію економічну ситуацію в країні.

Колечко з голубиним гівном коштує ₴700.

Хтось каже, що я роблю «гроші з гівна», ніяк не вкладаючись. Але на виготовлення йде багато розхідних матеріалів — рукавички, дезінфектори, епоксидна смола тощо.

Мрію зробити прикраси з голубиним лайном у золоті і сріблі — це варте увічнення.

Плюс у мене тільки один голуб Юра, а не якась голубина фабрика. Скільки він продукує какавельок, стільки я і прикрас виготовляю.

Коментатори радять годувати Юру буряком, щоб какулі мали яскравий колір. Але я проти.

Я за природність: який колір «художник» видав, такою і буде прикраса.

@golubvaleraofficial

Вчора ввечері робила, щоб взяти в Київ із собою? Бо знаю Вас-потім буду свої віддавать ? Резерв і інсту: golubvalerateam #голубюра #гівнянаювелірка #гівняниймерч #українськийтікток

♬ Suspicious, slow and simple song – Kohrogi

Завдяки TikTok попит на прикраси виріс, але більше в Україні. У Швейцарії люди якось більше стримано реагують, це їх особливість. А українці прикрасу куплять, друзям порадять, посміхаються, ще й свою історію порятунку птаха розкажуть.

Я жартую, що прикраси з гімна купують люди у яких є смак.

Це ті, хто розуміє, що це арт. А я, як художниця, певно, дещо вийшла за кордони арту.

Коментаторів ділю на дві групи — тих, хто дивиться, їм може подобатись або не подобатись, але вони реагують посмішками.

А є ті, хто відсилають мене до психіатра чи лікуватись. Списую такі злі коментарі на травму вторгнення росії.

Як можна писати образи незнайомій людині, не знаючи, чи сильна в неї психіка, чи вона не зробить вона собі чогось?

Не подобаються гівняні прикраси? Візьми й прогорни.

Не вистачає вечірнього Києва

Голуб Юра вже десь о 17:00-18:00 вечора йде спати. Я накриваю його бокс, щоб він міг спокійно відпочити, без подразників.

Сама сідаю за роботу з гівном — наношу шари на прикраси, перевіряю на якість, думаю над новими ідеями.

Іноді можу поспілкуватись з голубом. З тваринами важливо говорити: вони реагують на голос, розуміють, лагідний він чи грубий.

Юра дикий голуб, але все ж йде на контакт — може навіть бурчати у відповідь. Це так класно!

Особливий вечір був для мене пам’ятним, але не дуже приємним. Я чотири роки жила в Китаї, мала проблеми з залежностями від алкоголю і наркотиків. Вийшла якось на балкон покурити, з образою думала про батька. Раптом осягнула, що своїм способом життя я переплюнула батька.

Це був вечір прозріння, бажання змінити своє життя, вертатись в Україну.

Зараз найбільше сумую за вечірнім і нічним Києвом, коли береш самокат і трясешся бруківкою Андріївського узвозу, старого міста. Під час комендантської години це недоступно.

Якщо маю вільний час, то ввечері читаю — зараз читаю книгу Валерії Врублевської про Ольгу Кобилянську. До цього вразила повість «Дорогою ціною» Коцюбинського: кілька разів читала і щоразу плакала.

З фільмів дивлюсь документалки або на реальних подіях. Сподобалась картина «Живі» (1993) про авіакатастрофу в Андах, як люди виживали в екстремальних умовах.

Ввечері я ніколи не пропускаю випуск новин з України.

Вдалий вечір для мене той, коли я роблю останні штрихи в гівняній прикрасі. Бачу, що все лягло чудово, спокійно лягаю спати та знаю, що зранку у мене буде готова робота.

Мене й досі шокує те, чим я займаюсь.

Коли в мене купують прикрасу, кажу мамі, — «Уяви, у мене знову хтось купив гівно. Ти усвідомлюєш, чим твоя дитина на життя заробляє?». Мама сміється.

Вам також може бути цікаво:

Артем Кузьменчук

Артем Кузьменчук

Журналіст

читати наступне