Гучний детективний трилер 1918 року: як вечірнє викрадення банкіра вплинуло на політику в Україні

Пізно ввечері 24 квітня 1918 року до квартири на вулиці Велика Житомирська 8-Б у Києві увірвались п’ятеро невідомих.

З револьвером у руках викрали банкіра Абрама Доброго.

Ця подія стала коротким, але гучним детективним трилером, яка сколихнула не тільки політичне життя столиці, але й мала наслідки для політики.

То що сталось і хто такий Абрам Добрий? Розповідає “Вечір”.

Окупація Києва більшовиками

Повернемось у подіях на декілька місяців назад. 

22 січня 1918 року Українська Центральна Рада проголосила незалежність Української Народної Республіки. Тривала оборонна війна з більшовицькою Росією.

Кілька днів члени Ради дискутували, що і як має бути в документі. Аж пізно вночі з 24 на 25 січня IV Універсал таки ухвалили.

Тим часом точилися бої між українською армією та більшовицькими військами, які сунули на Київ.

Україні потрібні були союзники для захисту від Росії. Документ про незалежність дозволяв укладати договори й союзи. 

Але 26 січня 1918 року більшовики таки вперше окупували Київ. Тоді росіяни планували захопити столицю за лічені години, але не вийшло (Як і «Киев за три дня» минулоріч).

Тоді більшовицький командир Муравйов наказав обстрілювати місто з далекобійної артилерії, випустивши по столиці 15 000 снарядів за декілька днів.

Спеціально цілив у центр – Печерськ, Липки, Старе Місто.

Захопивши Київ, більшовики вчиняли масові розстріли людей, вбивши до 5 000 чоловік, грабували і ґвалтували. За 100 років методи не змінились.

Союзники українців

Влада більшовиків була короткочасною. Щоб звільнити країну, Центральна Рада заручилась підтримкою німців.

У лютому 1918 року підписали мирний договір з Центральними державами (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарія) у місті Брест-Литовськ.

Цей договір передбачав військову допомогу у вигнанні більшовиків з України в обмін на зерно та продовольство. Німеччина й Австро-угорщина також забовʼязувались експортувати в Україну сільськогосподарську техніку, нафту, вугілля, хімічні речовини.

У березні 1918 року, з допомогою німецьких і австро-угорських військ, Центральна Рада вигнала більшовиків із Києва та інших регіонів України.

Німці залишились у столиці ще на деякий час, щоб контролювати виконання умов Берестейського договору. Після погромів Муравйова українці сприйняли їх з надією на спокійне життя. 

Німецькі солдати на Софійській площі

І тут ми підходимо до зв’язку між німецькими військами та Абрамом Добрим.

Абрам Добрий народився 1867 року у Києві. Був спадковим почесним громадянином міста.

Єврей за національністю, традиційно займався банківською справою – був керуючим відділенням Російського для зовнішньої торгівлі банку в Києві, членом ради банку.

Також керував декількома цукровими заводами. Цукрове виробництво на початку ХХ ст. перебувало на піку своєї діяльності.

Там були зосереджені гроші Російської імперії й усі банки змагались за можливість фінансувати цукрове виробництво.

Абрам Добрий переміг у гонці банкірів. Переміг неспроста, а завдяки німецькому ДойчеБанку.

Вважають, що контакти Доброго з Німеччиною завʼязались задовго до революційних років.

На початку Першої світової війни банкір тісно співпрацював із німецькими спецслужбами, тобто шпигував.

Добрий не був таким добрим і законослухняним громадянином.

Він спекулював ринком, вивозив цукор за кордон та перешкоджав постачанню російської армії, за що був заарештований російською розвідкою.

Від ув’язнення Доброго врятував одіозний російський діяч Распутін.

Та це Абрама не зупинило і він продовжив проводити спекулятивні операції на користь Німеччини.

Від другого арешту врятувала Лютнева революція 1917 року у Російській імперії. 

Коли ж весною 1918 року постало питання про дотримання умов Берестейського договору, утворили тристоронню українсько-німецько-австро-угорську Фінансову комісію. Туди увійшов Добрий, оскільки Абрам був відомим у німецьких фінансових колах.

Комісія мала б встановити, яким буде курс марки та крони в Україні для обміну продовольством.

Крім того, Добрий був українським партнером основних німецьких банків, проводив операції з цукром, організування скуповування продовольства в українців для передачі німцям.

Така діяльність зробила Абрама Доброго «правою рукою» німецького командування в Україні, але викликала різке невдоволення в українських політичних діячів.

Саме вони утворили “Комітет порятунку України” і викрали Доброго з власної квартири.

“Комітет порятунку України” – таємна організація, створена високопосадовцями Української Народної Республіки, з метою арешту осіб, що співпрацювали з німцями.

Серед її членів були голова Ради народних міністрів Голубович, військовий міністр полковник Жуковський, міністр закордонних справ Любинський.

Націливши револьвер на банкіра, вони порадили не чинити опір та пройти з ними.

Чиновник з особливих доручень МВС УНР Осипов і начальник кримінально-розшукового відділу київської міліції Красовський показали сфальсифікований ордер на арешт та вивели Доброго з квартири.

Поспішаючи, арештанти зробили фатальну помилку – забули портфель з документами.

Дружина банкіра одразу в нього зазирнула, зрозуміла, хто забрав чоловіка, і зателефонувала до німецької військової поліції.

Далі події розвивались як в американському бойовику.

Під будинком чекав автомобіль, куди посадили Доброго й повезли на київський вокзал.

Під конвоєм банкір попрямував до Харкова у заздалегідь підготованому потязі.

Наступного ранку увесь Київ обговорював таємниче зникнення.

Може, Добрий пограбував банк та втік з грошима? Чи його викрали з метою викупу?

Німецьке командування розлютилось не на жарт. Якщо спочатку у Києві німці поводились галантно та ввічливо, то за два місяці ситуація кардинально змінилась.

Селяни відмовлялися віддавати зерно чужинцям, поставки йшли не так гладко як хотілось.

Викрадення “свого” банкіра стало останньою краплею.

Керівництво УНР отримало ультиматум: якщо за 24 години справу не розслідують та не знайдуть банкіра, покарають самих політиків Центральної Ради.

Розлючений Герман Айхгорн, командувач німецьких військ, видав наказ про заборону мітингів та створення в Україні німецьких військово-польових судів.

Це було зазіханням на суверенітет України. НІмецькі й австро-угорські війська з союзників перетворилися на окупантів.

У цей час банкір перебував у номері харківського «Гранд отелю».

Викрадачі збирались заховати Доброго у Холодногірській в’язниці, але начальник тюрми відмовився приймати бранця без офіційних документів.

Один із виконавців викрадення, Осипов, запропонував Доброму рішення. Одна впливова особа визволить банкіра, якщо той заплатить викуп сумою у 100 000 рублів і негайно покине Україну.

Добрий погодився, цю новину одразу передали у Київ і щасливі конвоїри пішли святкувати вирішену справу до ресторації, залишивши бранця у номері.

Добрий в цей час підкупив охоронців й відіслав листа німецькому командуванню.

Німецька таємна військова поліція викрила імена усіх викрадачів, в тому числі серед уряду УНР.

Солдати арештували учасників “Комітету порятунку України”.

Прем’єр-міністр УНР Голубович у пресі заявив: «Що таке є пан Добрий? Він, може, підданець Німецької держави? Ні, він ні сват, ні кум, зовсім постороння людина. І от із-за того, що було похищено цю посторонню людину, яка юридично нічим не зв’язана з Німеччиною, яка не дає ніяких поводів до того, щоби зробити такої колосальної ваги приказ, приказ був виданий».

Згодом виявилось, що майже усі члени уряду УНР були причетні якщо не до викрадення Доброго, то до арештів людей, які співпрацювали з німцями.

Той самий Голубович у ніч викрадення Доброго провів таємне засідання з членами уряду у своїй квартирі.

Міністри знали, що банкір на вокзалі, але не врахували, до яких наслідків приведе це викрадення.

У липні 1918 року відбувся відкритий процес над обвинуваченими, суд тривав три дні. Викрадачі були засуджені до одного року ув’язнення.

Такими діями Центральна Рада намагалась обмежити контроль німецького командування в місті, яке поступово перебирало у свої руки адміністративне управління.

Справжньою причиною було те, що Центральна Рада не дотримувалась Берестейської угоди й не могла відновити господарство, щоб постачати сировину.

Але “справа Доброго” остаточно зіпсувала відносини між Центральною Радою та німецьким командуванням.

Паралельно із цими подіями в Україні утворилась політична опозиція, яка склаладась переважно із землевласників, інтелігенції, військових, що згуртувались навколо Павла Скоропадського. Їх не влаштовувала політика Центральної Ради.

Постать Скоропадського зацікавила і німців. Вище військове командування декілька разів зустрічалось із гетьманом, щоб обговорити майбутнє Української Держави.

26 квітня 1918 року у київському цирку Крутікова відбувся Всеукраїнський хліборобський зʼїзд. Більше 6 000 делегатів зі всієї України обрали Павла Скоропадського гетьманом Української Держави.

Саєнко Анастасія

історикиня, блогерка