Хлопець з Карпат, який став голосом України: 5 вечірніх фактів про Назарія Яремчука до виходу фільму «Незрівнянний світ краси»

8 серпня в український прокат вийде документальна стрічка «Яремчук: Незрівнянний світ краси». 

У ранній біографії хлопця з Карпат небагато радісних фактів. 

Втім співак зарядив пісні «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» такою життєвою енергією, що вони хвилюють й досі. 

До виходу фільму про співака розповідаємо п’ять вечірніх фактів з його життя.

Про дитинство в Карпатах, скромний прихід у ВІА «Смерічка», грандіозний успіх і останній концерт української попзірки. 

Виріс біля «воріт в гори»

Майбутній український «суперстар» народився у невеликому карпатському селі Рівня 30 листопада 1951 року.

Сьогодні це околиця містечка Вижниця.

Пізніше Назарій казав так:

А ще у родині хлопця всі співали. 

Батько Назарій колись співав у церковному хорі. Мати Марія, крім співів, грала на мандоліні й виступала в місцевому народному театрі. 

А старший брат Богдан був популярним співаком у Вижниці.

Назарій був пізньою дитиною — коли народився, татові вже виповнилося 64 роки. 

Річ в тім, що Назарій старший залишився вдівцем і взяв другий шлюб також з вдовою — Марією. Цікаво, що вона була колишньою дружиною його названого сина, який помер від хвороби. 

У пари народилось троє дітей: Богдан, Катерина і наймолодший — Назарій. 

Батько відійшов у засвіти, коли Назарію було 12 років. 

Сім’я ледве зводила кінці з кінцями й мати віддала наймолодшого сина у школу-інтернат у Вижниці. 

Доленосний вечір після водійських курсів

Після школи Назарій подався у Чернівецький університет, але йому не вистачило лише одного балу для вступу. 

Наступного 1970 року він все ж став студентом. Але за цей рік сталась вечірня подія, яка визначила його долю. 

Юнак отримав направлення від військкомату на водійські курси.

Їздив на них у Вижницю, а ввечері йшов дивитись на музичні репетиції у місцевому Будинку культури. 

Тоді там виступав ВІА «Смерічка», яким керував Левко Дутківський. 

Кажуть, що Вижниця тоді була центром молодіжного життя всієї Чернівецької області. Ось як про це згадує Дутківський:

«Об 11-й вечора до Вижниці прибував потяг із Чернівців, і молодь танцювала до 2-ї ночі. Далі хлопці та дівчата мали дві години до потяга, який на Чернівці повертався о 4-й ранку. О 7-й ранку всі вже були у Чернівцях».

Якось керівник ансамблю помітив постійного слухача й запропонував заспівати пісню на вибір. 

Яремчук заспівав «Кохану» Ігоря Поклада і Дутківський зрозумів:

Сам композитор так згадував цей момент:

«Зазвичай не дозволяв стороннім людям бути на репетиціях “Смерічки”. Але оскільки тут же, у Будинку культури, проходили курси для водіїв, то для цих молоденьких хлопчиків я робив винятки. Тихо і скромно, у звичайній куфаєчці сидів у залі й Назарій. А коли я його прослухав, відразу запропонував стати солістом “Смерічки”».

Яремчук і Зінкевич — це дует, якого в Україні не було і не буде

Дутківський наважується на сміливий експеримент: робить зі «Смерічки» естрадний ансамбль, який поєднує сучасні ритми з гуцульськими й буковинськими народними мелодіями.

З «Смерічкою» починає працювати композитор і співак Володимир Івасюк, а Василь Зінкевич уже став першим солістом-чоловіком у жіночому колективі ВІА. 

До шаленої популярності бракувало лише Назарія Яремчука. 

«Тільки я почав співати в ансамблі, як прийшов Володимир Івасюк і приніс “Червону руту”, “Водограй», “Я піду в далекі гори”, “Відлуння твоїх кроків”. 

Ми з Василем співали “Червону руту”, а з Марією Ісак — “Водограй”. 

Ці пісні стали відомими, саме вони зародили в моїй свідомості бажання виконувати ті твори, які ніхто раніше не співав, мати своє обличчя, своє творче кредо», — розповідав Яремчук у радіопередачі на Львівському радіо.

У 1971 році «Червона рута» пролунала у москві на фестивалі «Пісня року» у виконанні Яремчука, Зінкевича та самого автора, Володимира Івасюка.

Після цього виступу хлопці прокинулися знаменитими.

Стало зрозуміло, що Левку Дутківському, засновнику і керівнику ансамблю «Смерічка» вдалося створити блискучий дует — Назарія Яремчука та Василя Зінкевича. 

Як сказав Юрій Рибчинський, — «Іншого такого дуету в Україні не було й не буде. 

Вечори кохання Яремчука

У 1972 році Дутківський знайомить Назарія з Оленою Шевченко, яку запросили як солістку у ВІА «Смерічки».

Незабаром Назарій та Олена одружилися в селі Пилипець у Закарпатській області.

Як згадувала Олена, — «Ми зустрілися очима і…все. Це було кохання з першого погляду».

Через рік у молодого подружжя народився перший син, якого назвали Дмитром, і менше ніж через другий рік — Назарій.

Вони прожили в шлюбі 15 років, а їхнє розлучення в 1990 році стало несподіванкою для всіх.

Згодом Олена вийшла заміж удруге і переїхала до Києва, а Назарій залишився в Чернівцях разом із синами.

З другою дружиною Дариною співак познайомився у селі Тюдів, де вони були сусідами.

Коли зустрілися, Назарій давно був розлучений, а Дарина вже чотири роки сама виховувала дочку після смерті чоловіка.

Весілля зіграли в церкві Іоанна Хрестителя в Косові 1991 року. Розповідають, що в храмі було багато людей, а священник радів, що вінчає знаменитого артиста.

Яремчуки почали спільно виховувати своїх дітей — дружина згадує, що Назарій обожнював гуляти із синами й пасербицею, пишаючись, що в нього такі гарні діти.

У 1993 році народилася наймолодша донька Марічка.

Також Яремчук захоплювався футболом, був уболівальником клубів «Буковина» (Чернівці) та «Динамо» (Київ).

Виконував пісні на футбольну тематику, зокрема разом із В. Морозовим, П. Дворським і ансамблем «Смерічка» записав пісню «Гол-футбол» (1979, музика Л. Дутківського, слова Ю. Рибчинського).

Написав слова пісні «Київське “Динамо”» (1985, музика О. Злотника).

Останні вечори співака

Коли Назарій дізнався, що хворий на рак, то мав надію, що західна медицина йому допоможе. 

Друзі допомогли йому поїхати на лікування в Канаду. І 12 березня 1995 року співак записав у свій щоденник: 

«А ось життя — 43. Лежу в лікарні після операції на шлунок. Все, як скрізь: сон, лікарі, спілкування, відчуття безодні. 5 годин проходила екзекуція. Лікар Hairte сказав, що раку більше нема».

А вже наступного після операції дня лікар сказав дружині та братові співака, що не бачить надій для одужання. 

Жити Назарію залишилось за прогнозами лікарів три місяці. 

У травні 1995-го на одному з музичних вечорів у Києві Яремчук встиг виконати пісню «Посвята» у пам’ять про Володимира Івасюка. 

Ще планував восени того ж року у «Палаці Україна» провести творчий вечір, але хвороба обірвала його життя. 

Української зірки не стало 30 червня 1995 року. Поховали Яремчука у Чернівцях. 

На старих записах із піснями Назарія, він піднесений, щирий й заряджає енергією співу. 

Справляє враження людини, яка була щаслива співати, реалізовувати свій талант там, де в неї це виходить найкраще. 

На сцені. 

Знову побачити Назарія Яремчука на сцені можна буде з 8 серпня в кінотеатрах України. 

Нова стрічка «Яремчук: Незрівнянний світ краси» обіцяє перенести глядача в роки, коли простий хлопець з Карпат став голосом України. 

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»