«Книгарні є? А якщо знайду?»: українські знавці книг діляться книжковими місцями. Частина 2

У першій частині матеріалу «Вечір» розповів, що Український інститут книги створив мапу книгарень України. Ділимося другою частиною добірки книжкових місць, які нам нарадили знавці книг.

Ми попросили знавців книжок поділитися своїми улюбленими книжковими місцями, щоб показати — в Україні є круті книгарні.

У другій частині матеріалу своїми місцями діляться читачки Катерина Толокольнікова й Світлана Стретович, а засновник книгарні «Сенс» Олексій Ерінчак розповідає, як книжкові магазини привертають увагу читачів.

Катерина Толокольнікова

журналістка, книжкова блогерка

Маю кілька улюблених книжкових крамниць у Києві, про які хотілося б згадати. Це вже легендарна «Книгарня «Є» на вул. Лисенка, давня «Сяйво», новіша «Сенс», а з видавничих — камерна «Книгарня-кав’ярня Старого Лева».

В «Є» я бувала, певно, найбільшу кількість разів. Я ще пам’ятаю, коли вона тільки відкрилася — це співпало з початком мого студентства. Тоді там відбувалися чи не всі помітні літературні події. От буквально днями гортала збірку Сергія Жадана «Лілі Марлен», яку він підписав мені ще у 2010-му році саме в цій книгарні.

Згодом я і організовувала там презентації, і модерувала, там відбувався книжковий клуб «ЛітАкценту»… Маю так багато приємних спогадів про це місце! Для мене ця книгарня і досі насамперед про літературні заходи.

А от «Сяйво» прикметна і як місце з історією, і як дуже естетичний простір, куди забігаєш, йдучи по Хрещатику до тепер уже Площі Українських Героїв. Вона невеличка, але там можна знайти старі видання, яких уже немає в інших книгарнях.

«Книгарню-кав’ярню Старого Лева» на Прорізній люблю, бо там неодноразово душевно кавували з подругами, та і за самі книжки — напевно, в «Старого Лева» я купую найбільше.

Страшенно тішить, що за останні два роки, попри пандемію і війну, в Києві з’явилися класні нові крамниці. Через декрет я ще не в усіх побувала, але вже можу відзначити «Сенс».

Як на мене, це вдале місце не лише для закупів чи розмови з друзями за улюбленим напоєм і десертом. Там також можна попрацювати за ноутбуком чи провести захід.

Зараз у книгарнях буваю не так часто, як хотілося б, а колись двічі на місяць точно відвідувала.

У яких книгарнях шукати рідкісні видання

Світлана Стретович

програмна директорка Litosvita, кандидатка наук із соціальних комунікацій, авторка та ведуча подкасту «Про текст»

Понад 20 років, які мешкаю в Києві, знаю всі книгарні на маршрутах, які були чи є для мене постійними або улюбленими.

А частину маршрутів містом протоптувалося саме завдяки книгарням. Улюблених – багато, бо часто вони задовольняють абсолютно різні професійні та читацькі запити. Найстаріші на цій мапі, які відвідую понад 20 років: книгарня «Наукова думка», «Сяйво».

У списку постійних є дві книгарні «Є»: на Спаській та Лисенка. На вулиці Чикаленка люблю тріаду: букіністичну кімнату в легендарному літературному кафе «Купідон», книгарню-кав’ярню «Моя книжкова полиця» та магазинчик навпроти неї, який має безпретензійну назву «Книгарня».

Якщо треба знайти щось із видань, яких вже ніде немає, то моніторю полиці в книгарні «Смолоскип». Понад два роки вела книжковий клуб в мистецькій книгарні «Небо» на Чигоріна, яку теж дуже люблю.

З нових мені затишно й любо в «Книжковому леві» на Подолі.

Книгарні – то безліч історій, які супроводжують кожну окремо. Скажімо, саме в «Науковій думці» я знайшла видання листів Михайла Коцюбинського 2008 року при запиті у 2016.

Деякі з них увійшли у важливу для мене антологію. Заходжу туди стабільно перевірити чи все так само: вивчаю асортимент, коли знаходжу щось цікаве й рідкісне – купую.

У «Моїй книжковій полиці» на Чикаленка свого часу майже жила.

Призначала там зустрічі, працювала над робочими задачами, ставала свідком не одного крутого інтервʼю, яке писалося за сусіднім столиком: наприклад, з виконавцем головної ролі «Мої думки тихі» Андрієм Лідаговським чи з генералом-майором Богданом Бондарем. Постійно зустрічала там крутих журналістів, ілюстраторів, перекладачів.

Тепер частіше буваю в «Книжковому леві» на Подолі. Люблю там працювати, купувати новинки, смакувати каву й призначати зустрічі.

Заодно це можливість побачити махом увесь творчий Поділ, і не лише Поділ. Буваю там найчастіше – майже щотижня.

На презентації ходжу в книгарню «Є» на Лисенка та книгарню «Сенс».

Що робити, щоб книгарня стала цікавою?

Олексій Ерінчак

співзасновник книгарні «Сенс»

Щоб книгарня стала цікавою читачам, треба, найперше, відкритись і бути. Коли мене питають, як почати працювати з форматом книгарні, то я кажу, — «Відкрийтесь, а далі працюйте зі своєю авдиторією».

Я, як людина не з книжкового ринку, одразу найняв у «Сенс» спеціалістів, які розуміють, що треба книжковій спільноті, людям, які читають.

Зробили якісну кураторську підбірку книжок. Сформували свою авдиторію відвідувачів, відмовившись, наприклад, від книг низької якості, як за змістом, так і за виконанням, від книжок на недоказові теми на кшталт езотерики.

Це створило рівень, на яких приходять люди, приводять своїх друзів, яким цікаво поспілкуватися на сучасні, актуальні теми у кав’ярні в книгарні.

Заохочуємо людей брати книжки, читати їх в книгарні перед покупкою, щоб зрозуміти, чи вони їм цікаві. Це не той випадок, коли книги стоять ніби на вітрині і їх не можна чіпати або «якщо взяв, то купи». Хочемо, щоб читач у нас почувався вільно, не штовхаємо його одразу на касу з книжкою.

Події, презентації книжок, обговорення — це все тримає спільноту біля книгарні. Від початку створювали не просто магазин з продажу книжок, а спільноту людей з відчуттям приналежності до чогось цінного, цікавого.

Добірка книжок, формування спільноти, атмосфера, яка спонукає повертатись. Повернення читача — ось це головне. Бо інтерес викликати простіше, а ось, щоб людина повернулась, то вже складніше.

Мені подобається книгарня «Книжковий Лев» на Подолі, я туди заходжу, щоб подивитись, що у них нового, надихнутись.

Книгарня «Закапелок» об’єднує книги, каву та події в одному форматі. Книгарня «Сковорода» реалізовує своє бачення. Круто виходить, вони молодці.

У наших сусідів, книгарні «Місто», поки немає кави й десертів, але в них є платівки, музика, мистецькі події, майстерки з мозаїки, шрифтів. Вони так збирають свою спільноту.

Зараз тренд на книгарні поширюється за межі столиці. На днях мав консультацію з людьми з Вінниці, які хочуть відкрити книгарню там, такий же запит отримав з Білої Церкви.

Вам також може бути цікаво:

• Я курую читацький клуб вечорами: історії Тетяни Лукинюк, Анастасії Євдокимової та Богдани Неборак
• Дочитатись до звільнення: у Раді хочуть скорочувати термін ув’язнення за прочитані книги. Які твори радять фахівці
• Віддалений гавкіт собак і тіні кажанів: вечори письменниці Євгенії Кузнєцової

Артем Кузьменчук

головред «Вечора»