«Колючі» та «нестерпні»: як провести домашній вечір з дитиною-підлітком. Поради від психологині Катерини Гольцберг

Все бісить! Батьки не розуміють, я такий некрасивий. Прийду додому, закриюсь в кімнаті і нікого не пускатиму. Таким буде мій вечір. Бо я підліток…

Знайомо? Ми всі пройшли пубертат та вийшли з нього гордими дорослими. А як себе вести з підлітками, якими стають наші діти?

Психологиня та письменниця Катерина Гольцберг написала книгу про психологію підлітків «Я іду до психолога», яка побачила світ 2024 року у видавництві Vivat.

А нам з вами дала поради про те, як зробити домашні вечори з підлітками теплими та комфортними.

З художників у психологи

— Люблю підлітків, — з теплом каже психологиня. — Вони вмотивовані, їхні роздуми та судження цікаві. Мені не подобається  слово «проблеми», замінюю його словом «виклик». 

Перед початком дорослого життя викликів багато: вибір майбутньої професії, взаємини з батьками та однолітками. З цим ми і працюємо.

Катерина не одразу прийшла у професію. Спочатку вивчилась на художницю та паралельно цікавилась психологією:

— Багато читала профільної літератури. Одна з прочитаних тоді книжок досі зі мною, у моєму кабінеті. Вона 1988 року, та досі актуальна. Про відносини між різними людьми. Невеличка, але ґрунтовна: «Психологія симпатій».

Шлях до омріяної професії затягнувся, проте привів до бажаної мети:

— Отримала диплом психологині у Міжрегіональній Академії управління персоналом. Далі вивчала юнгіанський психоаналіз та дитячу й підліткову психотерапію. Цим захопилась найбільше: тепер працюю з дітьми та підлітками.

«Колючі» та «нестерпні»

У психологині також двоє своїх дітей:
— У мене доросла донька, а сину от-от виповниться 13: увійде у вік тінейджерів. Також більше десяти років працювала шкільним психологом. Досвіду мені не позичати (Сміється). Зрозуміла, що сучасні рамки «teen» — з 13 до 19 років уже не робочі. Нині уже у дев’ятирічки можна побачити ознаки пубертату. Коли закінчується? Хм.

Підліток за день набирається знань, емоцій та вражень. Несе їх додому, де ввечері збирається вся сім’я. Ділитися прожитим він не завжди хоче:

— Важливо, щоб у дитини була власна кімната, де вона могла б усамітнитись.

Саме через роздуми наодинці з собою приходять важливі усвідомлення. Звісно, спілкування їй також потрібне і саме батьки мають його ініціювати. Не хоче — не треба. Але пропонувати варто.

Кожен кризовий етап життя людини має мету. 

— Саме тому підлітки такі «колючі» та «нестерпні». У них вирують гормони, відбуваються різні процеси. Для батьків на цей період найважливіша задача — зберегти стосунки з дитиною попри все. 

Щоб у ситуації, коли дитині буде потрібна допомога, вона звернулась по неї саме до них. Тому, як би це не було важко, батькам треба згадати: вони теж були підлітками, — з усмішкою каже Катерина.

Батьки — «тренажери» суперечок

Суперечки — невід’ємна частина вечірнього спілкування підлітка з дорослими:

— У цьому батьки для них — це «тренажери». Так дитина вчиться відстоювати власну думку. Тому ми прибираємо з мови фразу «я дорослий, я краще знаю».

Чи говорити з підлітком як з дорослим?.. Складне питання. 

Відповім так: з підлітком варто говорити як з людиною. Без знецінення, без газлайтингу. 

Дитина почує. Запише на уявний диктофончик у своїй голові, піде у свою кімнату і буде прокручувати цю фразу… 

То як тоді говорити з підлітком?
— Замінювати мовні конструкції з «ти» на «я». Наприклад, дитина запізнилась.

• Можна сказати: «Ти знову прийшов запізно, коли це вже скінчиться».

• А можна інакше: «Знаєш, мені неприємно, коли я тебе чекаю».

Іноді може здаватись, що підліток вас не чує: не реагує на фрази чи запитання. Але вони все чують. Багато що залежить від того, як та що ви говорите.

«Ще раз зробиш це — заберу смартфон»

Звісно, не всьому, що робить підліток, варто казати «так»:

— Дитина має розуміти: є певні обмеження. Наприклад, у грошах. Іноді їй здається, що вже зовсім доросла. А тут раз — і бракує грошей для самостійного життя. Чудово, якщо підліток має підробіток та може купувати собі якісь дрібнички. Так він починає розуміти цінність грошей.

Часом батьки використовують шантаж для контролю: 

— «Ще раз зробиш це — заберу смартфон» — таке можна почути у розпал суперечки. Та якщо попередньо домовленості не було — це шантаж, — впевнено каже психологиня. — Домовлятися з підлітком краще «на березі»: якщо ти робиш це — я забираю телефон на цей вечір. Коли ж після якоїсь дії звучить погроза щось відібрати — підліток розізлиться. Не почує. Ви станете ворогом у той час, коли ви йому дуже потрібні як друг.

Дружні стосунки

Проте стати дитині другом чи подругою замість батька чи мати — така собі ідея:

— Можна почути тезу, що батькам ок стати дитині друзями. Та я б розділяла «стати другом» та «бути у дружніх стосунках».

Друзі між собою діляться різним… Уявіть, що ви як друг розповідаєте дитині речі зі свого життя, які можуть викликати у неї огиду. Або дитина вам розповідає певні подробиці, до яких ви не готові. Та й взагалі: якщо ви станете другом, хто ж тоді стане мамою чи татом?..

А як щодо розмов про секс?

— Я вважаю, що тема інтиму належить до тих, які мають обговорювати друзі. Батьки можуть обговорити питання фізіології, росту організму та його змін. Інше варто доручити професіоналам: лікарям, психологам. Секспросвітництво доступне, нині нема проблем з отриманням інформації.

Поради психологині Катерини для домашніх вечорів з підлітками:

• Ініціюйте вечірню розмову. Якщо дитина хоче побути сама — виділіть їй час та простір.
• Вечірні правила обговорюйте спочатку. Не погрожуйте забрати смартфон, якщо не було такої домовленості.
• Говоріть з підлітком як з рівною собі людиною: слухайте його, уникайте знецінення та фраз «Я дорослий, я краще знаю».
• Створіть вдома дружню атмосферу, проте будьте підлітку батьками, а не друзями
• Любіть своїх «колючих» та «нестерпних». Ви ж теж були підлітками, якось цей період минув і життя продовжилось.

Більше порад психологів для затишних вечорів

Ольга Бродська

журналістка