Місяць над Дніпром: факти про Івана Марчука — автора вечірнього пейзажу ціною у $300 000

$300 000 за вечірній пейзаж в Україні — таку сенсаційну ціну заплатив невідомий покупець із США за картину Івана Марчука. 

Аукціон відбувся 8 червня в Києві. «Це найдорожча робота Марчука, яка коли-небудь продавалась в Україні та світі. 

А також найвища ціна для творів сучасних українських художників», — кажуть в аукціонному домі Goldens. 

88-річного Івана Марчука називають патріархом авангарду й генієм сучасності. 

А сам він каже, — «Дайте мені тисячу років – я розмалюю небо і не повторюся!». 

Розповідаємо про техніку «пльонтанізм» Івана Марчука і тему вечора й ночі в картинах художника.

Вечори надихають Івана Марчука

Картина-рекордсмен «Зійшов місяць над Дніпром» написана Іваном Марчуком у 1980 році. 

На момент продажу вона була у приватній колекції. На аукціоні Goldens в Києві за неї просили $150 000-200 000.

Приватний колекціонер із США купив її за $300 000 і написав художнику, — «Дякую за задоволення, яке я отримав від придбаного товару». 

Це не перша вечірня картину Івана Марчука. Вечір, ніч, місяць — ці теми не один раз надихали генія сучасності.

«Зимовий вечір», 1990

«Місячні квіти», 1976

«Пейзаж», 1980

«Ніч», 1981

«Будинки освітлені місячним світлом», 1983

«Ніч у степу», 1983

«Місяць прокинувся» («Тиша літньої ночі»), 1995

Вечори у великій родині

Іван Марчук народився 1936 року в селянській родині на Тернопільщині. 

Крім Івана у батьків було ще три дочки, сім’я не була багатою. Але тато був відомим на всю округу ткачем. 

Батьки сподівались, що Іван обере професію, яка допоможе йому міцно стояти на ногах — лікаря чи біолога. А син подався в художники. 

Після школи вступив у Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва. Згодом здобув освіту у Львівському інституті прикладного мистецтва. . 

В інтерв’ю Іван Марчук згадує сімейні вечори, коли мама і сестри плели кошики з лози, а тато займався ткацтвом, — «Нитка жила у нашій хаті. І якби не вона, може, я став би зовсім іншим художником».

Згадує, як його батько робив березові хрести для загиблих бійців УПА. А вся сім’я боялась за його життя. 

«Пам’ятаю: вночі приходять наші хлопці [упівці], а на ранок з`являються енкаведисти та свої порядки наводять.

Батька вони тягали, допитувалися про його брата. І коли хворий батько лежав на печі, ми, діти, накривали його своїми тілами — ховали», — розповів він в інтерв’ю.

Вечори у США змінив на вечори в Україні. І… пошкодував

Іван Марчук щирий у своїх роботах й судженнях, не кривить душею.

У 1988 році художник виїхав з УРСР. Проживав в Австралії, Канаді, зрештою зупинився у США, жив у Нью-Йорку. 

Зробив собі ім’я, влаштовував виставки й добре продавався. Втім розумом і серцем Марчук був з Україною.

У 2001 році після теракту 11 вересня вирішив повернутись на батьківщину. 

У 2004 році щовечора виходив на Майдан, щоб виразити солідарність з прагненням українців до свободи. 

«Не можу без України. Для мене ця земля така дорога й прекрасна. Ніде у світі такої немає! Щойно виривався з Америки додому, малював наші пейзажі, землю у місячному світлі», — пояснював художник у 00-х своє повернення в Україну. 

Проте у 2019 році митець щиро зізнався, — «Шкодую, що приїхав з Америки до України… Сьогодні Україна — найгірша в Європі країна для життя. Йде до гіршого і до гіршого. Ми навіть не уявляємо, в якому болоті сидимо… Мене пригнічує те, що влада робить із нашим народом. З найкращої країни в Європі зробили смітник».

З картинами засиджується до пізньої ночі, як з дітьми

У студії в Києві художник часто затримується до пізнього вечора. 

Сідає та розмовляє зі своїми картинами, — «У мене підхід до них, як до діточок, я з ними постійно спілкуюся. 

Вдома не маю з ким розмовляти, от і спілкуюся з картинами тут, у майстерні, де проводжу майже весь свій час. Додому не хочеться йти — ніхто мене тут не чекає».

Художник говорить, що майбутні картини бачить уві сні. 

Вони просто з’являються: «Немов розмотуєш клубок видінь — і поступово вимальовується картина». 

Понад 47 років Іван Марчук присвятив писанню пейзажів. 

Авторська техніка художника пльонтанізм (ред. – означає переплетені, запльонтані лінії, що зливаються в деталізовані образи) зробила їх відомими на весь світ. 

Її унікальність в тому, що майстер здатен за хвилину нанести сотні мазків на картину. 

Свою назву техніка отримала від слова «запльонтатись» — так мати Івана казала, коли заплітала донькам коси. 

А ще це, ймовірно, данина батьковому хисту складати сотні ниток в тканину. 

«В Україні малюю пейзажі, бо страшенно люблю цю землю. Я в жодній країні не намалював пейзажу — ні австралійського, ні американського, ні голландського. 

Якось я подивився на Голландію і сказав, що тут я б ніколи не був пейзажистом», — говорить художник.

Також Іван Марчук зізнається, що обожнює сніги, вітри, місяць і поле — ці природні стихії хвилюють його душу.

Ще про творчі вечори:

Віта Корнієнко

журналістка «Вечора»