Сни наяву, манія читання, письмовий стіл у кутку: правила життя і вечорів письменника Стівена Кінга

Стівен Кінг розуміється на жахіттях вигаданого й реального світів. 

Після повномасштабного вторгнення росії письменник заборонив продаж своїх творів на території країни-агресора.

Й регулярно підтримує Україну в мережі X. 

«Збережіть Україну у своїх серцях й думках. Не підтримуйте умиротворювачів, які хочуть залишити їх [думки про Україну] позаду», – написав Кінг у 2023 році. 

За класикою горор-жанру багато подій відбувається ввечері. І письменник знає, як зробити так, щоб аж волосся дибки стало. 

Героїня роману «Джералдова гра» мало не божеволіє вночі від страху й видінь, прикута кайданками до ліжка. Вночі до героя роману «Кладовище домашніх тварин» повертається улюблений котик Черч. А краще б не повертався! 

А як проводить вечори сам Кінг? 

Як він бачить сни наяву, чому читає завжди і всюди, і навіщо запхнув письмовий стіл у куток кабінету — читайте у матеріалі. 

В обід – сон, ввечері – читання

Написання книжок, як і кожна робота, вимагає дисципліни. Тому графік дня у Кінга розписаний наперед. 

Ранком – робота над творами. Після обіду – сон та відповіді на листи. Ввечері – сім‘я, гра улюбленої бейсбольної команди «Red Sox», редактура текстів. 

Та особливу увагу письменник приділяє читанню.

Каже, що читання – це творчий центр життя письменника. Тому Кінг Стівен завжди носиться з книжкою й читає всюди, де можливо.

Або неможливо: 

«Зали очікування – вони просто створені для книжок. Але нічим не гірші й театральні вестибюлі. І нудні черги на контроль в аеропорту. І – улюблене всіма місце – нужник. Можна за кермом читати – хай живе революція аудіокниг».

Кінг читає й за обіднім столом попри те, що це вважається невихованістю. 

«Якщо хочете досягти успіху як письменник, ввічливість у списку ваших пріоритетів піде в другому десятку», – сказав, як відрізав.

Що і як читає Стівен Кінг?

Пристрасть до книжок – це у Кінга з дитинства. Ще в юні роки Стівен прочитав усе – від пригод дівчини-детективині «Ненсі Дрю» до «Психо».

Улюбленою книгою дитинства була «Людина, що зменшується» Річарда Метісона. 

Зараз Кінг читає повільно – роки, треба розуміти. За рік його поличка наповнюється на… сімдесят книжок (!), переважно белетристики. 

«Саме цим я зайнятий вечорами, відкинувшись у своєму синьому кріслі.

Читаю белетристику не для того, щоб вивчати мистецтво белетристики, – я просто люблю різні історії. 

При цьому відбувається процес навчання. Кожна взята до рук книжка дає свій урок. Часто погана книжка може навчити більшого, ніж хороша», – пише Стівен.

На десятиріччя платформи GoodReads письменник поділився своїми улюбленими книжками. Щоправда, він не у захваті від цієї ідеї. 

Вважає, що кожного дня цей список буде різний. Ось добірка того дня: 

• «Володар Мух» (Вільям Ґолдінґ)
• «1984» (Джордж Орвел)
• «Володар Перснів» (Дж. Р.Р. Толкін)
• «Кривавий Мередіан» (Кормак Маккарті)
• «Волосся Гарольда Ру» (Томаса Вільямса)

Повний список тут

У восьмому класі майбутній письменник прочитав роман Мюррея Лейнстера. Саме тоді Кінг вперше сказав собі — «Я можу зробити краще, чорт забирай».

Так почав писати.

Творчий сон – що це таке

Кінг працює за зачиненими дверима. Прибирає по-максимуму все, щоб не відволікатись. І навіть, прикриває вікно. Він називає це – творчий сон.

Ізольований простір кабінету – це місце, де Стівен бачить сни. Але цьому, каже, ще треба навчитись:

«Прийти щодня приблизно о тій самій годині. Написати тисячу слів на папері та піти – цей графік існує, щоб навчитись бачити сни.

Так само як готуємось до звичайного сну, вкладання в ліжко, приблизно о тій самій годині, з одним й тим самим ритуалом».

Письменник певен, коли людина спить, а її тіло нерухоме, то це спонукає мозок вириватися за межі наїждженої дороги денного мислення. 

І так само як мозок і тіло натреновані на сон у шість або сім годин щоночі. Так само можна натренувати тіло і мозок на денний творчий сон з видінням снів наяву.

І використати їх у творчості. 

За роки роботи письменник виробив у собі цю звичку. Знахідки творчого сну використовує для написання тексту зранку. А ввечері редагує матеріал. 

Редагування

Після того, як Кінг написав книжку, аркуші паперу відправляються в шухляду на шість тижнів. Матеріал «настоюється», як вино. 

А потім настає той самий вечір, коли пляшка відкорковується. Інтимний процес відбувається також за зачиненими дверима.

«Цю частину роботи я люблю, бо заново відкриваю для себе власну книжку. І зазвичай вона мені подобається.

Коли книжка потрапляє до друку, я вже прочитав її велику кількість разів. Можу цитувати уривками, і хочеться тільки одного: щоб цей засмальцьований папір пропав нарешті під три чорти», – зізнається автор. 

У цей вечір його головні друзі – олівець та блокнот, куди він занотовує думки. 

Багато часу приділяє рутинній роботі: виправлення хибодруків, пошук невідповідностей.

«Тільки Бог робить усе правильно з першого разу. І тільки роздовбай дозволить собі сказати: “А, менше з тим, на те є редактори”». 

«Нічна зміна»

Були часи, коли Кінг працював на ткацькій фабриці. І фабрика зачинилась на тиждень. 

Ті, хто працював там понад п’ять років, отримали оплачувану відпустку. Іншим запропонували роботу вичистити фабрику від верху до низу, включно з підвалом, який уже років сорок ніхто не чіпав. 

Стівен відмовився, але коли зустрів колегу через тиждень, то дізнався, що багато пропустив, — «Було класно!». 

«Щури там у підвалі здоровенні, як кішки, – казав він. – Та що там, були такі, як чималий пес!». Якось у вільний вечір Кінг згадав цю історію й написав розповідь «Нічна зміна». 

Він просто хотів згаяти вечір, а через кілька місяців журнал «Холостяк» купив це оповідання за $200. 

До того Кінг вже продавав два оповідання за $60. А тут за один текст й одразу утричі більше! Це було багатство. 

Рок-концерти

На початку 1990-х Стівен Кінг став учасником рок-гурту, який складався переважно з письменників. 

«Рок-Боттом-Римейндерс» (Rock-Bottom Remainders) була вигадкою Кеті Кеймен Голдмарк, книжкової оглядачки й музикантки із Сан-Франциско. Стівен грав на гітарі.

Гурт задумували, як разовий. Збиралися зіграти пару разів на книжковому ярмарку, потішити публіку й розійтися. 

А не вийшло. Гурт поїхав у турне, про нього написали книгу, а дружина Табіта Кінг записала музику гурту для себе. Сказала, що їй під неї добре танцюється вечорами. Чи то вона так чоловіка хотіла підтримати? 

Письменник завжди каже, що міцний шлюб – головна складова «формули успіху». 

Так, наприклад, Стівен Кінг мав періоди у житті, коли зловживав алкоголем і наркотиками. Але дружина завжди була поруч. 

Одного разу вона ледь не втратила чоловіка назавжди. 

Вечір, який ледве не забрав життя

Того вечора вони разом з сім‘єю планували подивитися «Дочку генерала» в Норт-Конвей, штат Нью-Гемпшир. Стівен запланував перед поїздкою погуляти у лісі.

Вийшов десь близько четвертої години вечора. Вирішив перед лісом сходити до вітру біля дороги і… наступні два місяці Стівен не міг зробити цього стоячи.

Письменник ішов узбіччям назустріч руху і його збив автомобіль. 

«Менше секунди в мене було, щоб це помітити. Якраз вистачило часу на думку: “Господи, мене зіб’є шкільний автобус!”», – згадує Стівен.

Отямився в яру. Подивився вниз: верхня частина ніг якось боком лежить, наче її обернули гайковим ключем. 

Стівен з надією спитав водія, який підійшов до нього:

– Це ж просто вивих, так? 

– Та ні, – відповів той, і голос у нього був такий самий життєрадісний, як і вираз обличчя, – Там переломів п’ять-шість, друже.

Письменнику знадобилась складна операція, щоб він зміг повернутись за свій улюблений письмовий стіл. 

Письмовий стіл

Кінг роками мріяв про масивний дубовий стіл, за яким міг би працювати. Шкільні парти в комірчині та писанина на колінах йому набридли. 

У 1981 році він добув такий стіл. Шість років Стівен просидів за ним то п’яний, то обдовбаний, як капітан корабля, що йде рейсом у порт «Нікуди».

За рік чи два після протверезіння він прибрав його у вітальню, де той цілком гармоніював із меблями. І добув інший. 

Ручної роботи, красивий і наполовину менший, ніж той динозавр. Так і стоїть він донині біля західної стінки кабінету, під схилом даху. 

«Поставте стіл у кутку і щоразу, коли беретеся писати, нагадуйте собі, чому він стоїть не посередині. 

Життя – це не підтримуюча система для мистецтва. Якраз навпаки», – каже Стівен Кінг.

Стаття підготовлена за матеріалами книги «Stephen King on writing. A memoir of the craft» (2000). 

Читайте ще про вечори відомих людей:

Даня Бумаценко