Від інфантильної позиції до дорослої свободи — як стати психологічно зрілим

Психолог та психотерапевт Володимир Станчишин розповідає про те, що справжнє дорослішення розпочинається в момент, коли людина усвідомлює, що вона смертна. У розмові з ведучою Іллоною Довгань на каналі ведучої він описує два основні маркери психологічної зрілості — здоровий глузд і почуття гумору.

Разом вони аналізують, як видимовляються ознаки незрілості в стосунках, дружбі та батьківстві, чому люди обирають інфантильність, і які практичні інструменти можуть допомогти кожному почати свою подорож до справжньої дорослості.

Два маркери психологічної зрілості — здоровий глузд та гумор

Володимир Станчишин пропонує дивитися на дорослішення крізь призму двох ключових показників. Перший — це здоровий глузд, який означає вміння бачити світ у причинно-наслідкових зв’язках. Це розуміння того, як все функціонує, як одна подія призводить до іншої, і як люди взаємодіють у цій складній системі.

Другий маркер — почуття гумору. Це не просто здатність сміятися, а вміння глянути на світ з іронією, розуміючи його мінливість та мимовільність. Коли людина може посміятися зі своїх помилок або над абсурдністю життя, вона демонструє, що прийняла реальність такою, яка вона є.

Як зазначає Станчишин, саме у цьому моменті — коли людина усвідомлює, що вона смертна, що її час обмежений — вона дійсно стає дорослою. Це не відбувається в момент досягнення певного віку в паспорті. Це відбувається, коли внутрішньо людина розуміє, що їй виділено приблизно 80 років, і кожен день має значення.

Вік у паспорті не дорівнює психологічному віку

Станчишин наголошує на важливій розрізнення: те, що написано в паспорті, не означає автоматичне дорослішення. Людина може мати 40 років фізичного віку, але психологічно залишатися немовлям. Навпаки, 16-річний підліток, який бере на себе відповідальність за всю родину, проявляє більше психологічної зрілості, ніж деякі дорослі.

Психологічна зрілість залежить від того, наскільки людина готова брати на себе відповідальність, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, сепаруватися від батьків і формувати власне життя. Це не одна-єдина якість, яка з’являється раз і назавжди. Скоріше, це спектр, у якому людина може бути психологічно зрілою в одних аспектах життя, але невисокозрілою в інших.

Ознаки незрілості в стосунках

У романтичних відносинах психологічна незрілість проявляється дуже яскраво. Незріла людина часто каже: “Ти винна, ти щось не так зробила, це занадто довго, ти не я, ти не маєш бути мною.” Вона очікує, що партнер буде такою, як вона сама, думати так само, відчувати так само.

Психологічно зріла людина розуміє, що партнер — це окрема людина зі своїми потребами, мріями та страхами. Вона готова поступатися своїм комфортом заради того, щоб бути разом. Вона бере на себе відповідальність за те, що стосунки мають етапи розвитку, часові обмеження, і вона активно брає участь у цьому розвитку.

Незріла людина завжди чекає, що хтось інший — державка, батьки, партнер, Бог — вирішить її проблеми. Її локус контролю знаходиться зовні. Зріла людина розуміє, що більшість життєвих ситуацій залежить від її власних виборів та дій.

Звичайно, люди залишаються інфантильними не просто так. Є вторинна вигода від цього. Коли ти немовля в розумінні свого дорослого життя, ти не несеш відповідальності. Ти не приймаєш складних рішень, не відчуваєш провини, не хвилюєшся, що комусь завдаєш шкоду. Ти просто чекаєш, що хтось за тебе все зробить.

Але коли людина одного разу відчує дорослішення, як зазначає психолог, вона ніколи не захоче повернутися в інфантильний стан. Чому? Тому що дорослішення дає насамперед свободу. Вільна людина, яка розуміє причинно-наслідкові зв’язки, відчуває себе впевнено, знає, як їй функціонувати в цьому світі, може бути активною позицією та впливати на власну долю.

Інструменти для дорослішення

Станчишин пропонує кілька практичних інструментів для тих, хто хоче почати свою подорож до психологічної зрілості.

Перший інструмент — ведення щоденника. Не щоденника тривоги, а щоденника роздумів про те, що відбувається зі мною. Це допомагає заземлити швидкі думки на папері та побачити їх яснішим поглядом.
Другий інструмент — вправи про смерть. Кожного вечора ставити собі запитання: якщо сьогодні це буде мій останній день, чи я завершу його так, як хочу? Це допомагає перефокусуватися на справді важливому.
Третій інструмент — уявлення світу без мене. Виходячи на вулицю, уявити, як люди будуть жити після твого в уходу. Це показує мінливість та допомагає звільнитися від залежності від чужої думки.
Четвертий інструмент — читання художної літератури. Художня література розширює світогляд, дає можливість побачити життя крізь очі інших людей.
П’ятий інструмент — терапія. Якщо є можливість, звернення до психотерапевта для глибшої роботи над собою.

Психологічна зрілість в дружбі

У дружбі ознаки дорослішення також яскраві. Зріла людина не буде набирати очки за рахунок друга перед третьою особою. Вона розуміє, що дружба — це партнерство, де обидві сторони беруть і дають. В чомусь один друг знає більше, в чомусь — інший. І це нормально.

Невисокозріла дружба виглядає як маніпуляція та залежність. Зріла дружба — це взаємна підтримка, здатність витримати важкі моменти одне одного, визнавати помилки та просити вибачення.

Станчишин розповідає про складну динаміку, коли батьки залишаються психологічно незрілими. Діти травмованих батьків часто виростають надмірно відповідальними — вони намагаються подбати про всіх навколо, бо батьки не могли подбати про них. Хоча така гіпервідповідальність може здатися позитивною, вона насправді походить з болю та страху.

Гарна новина в тому, що діти психологічно незрілих батьків можуть розквітнути, якщо вони знаходять гарних партнерів або звертаються до психотерапії. Вони можуть усвідомити свої межі відповідальності і навчитися функціонувати здоровим способом.

На завершення розмови Станчишин наголошує на важливості любові як частини дорослішення. Але це має бути любов, яка не дозволяє людям робити зі мною, що вони хочуть. Це любов, виставлена рамками, яка розуміє як потреби іншої людини, так і власні межі.

Справжня дорослість — це синтез здорового глузду, почуття гумору, відповідальності та здатності любити без втрати себе.