--18754

15 Вересня, 2023

життєстиль

Вечори творця українських шрифтів Богдана Гдаля: нічні прогулянки, робота ближче до коридору, ночівля під зорями

Богдан Гдаль — графічний дизайнер, який змінює громадські простори за допомогою нових українських шрифтів.

Він створив власний шрифт, аби замінити російський шрифт «Іжиця» на українських зупинках, розробив шрифт «Старий Харків», щоб відобразити український дух міста. Його надпис нової назви станції метро «Площа Українських Героїв» незабаром з’явиться в метро Києва.

Богдан Гдаль розповів «Вечору», чому засиджується за роботою до ночі, куди йде гуляти пізнім вечором і чому ніколи не картає себе ввечері за те, що щось не встиг. Далі — пряма мова.

Вечір починає о першій ночі

Вечір для мене — це час почати працювати. Іноді творча робота починається тільки пізно ввечері, коли стає тихо і можна зануритися в себе.

Зараз мої вечори проходять ближче до коридору, щоб пересидіти повітряну тривогу.

Ще трішки, і не уявлятиму свій вечір без сигналів тривог. Звісно, це іронія, але це вже стало частиною життя. Сподіваюся, ненадовго.

Дію інтуїтивно, імпульсивно: можу тижнями нічого не робити, а потім народити щось особливе за годину. Накопичую сили для ривка.

Часом вечори — це період швидкого виконання дедлайнів. Коли далі тягнути вже нікуди.

Ставиш собі за мету доробити роботу до сну будь-що. І коли хтось вже солодко спить, у мене все кипить.

Люблю залягти в високу траві і заглядати на зірки

Мої місця сили — це недоторкані місцини зі старовинними дубами. Або великі пагорби, де тихо і можна подивитися дуже далеко, спостерігати за життям внизу.

Люблю бути там, де немає нікого. Часто я можу бути в лісі або в полі вночі у повній темноті. Бо всі вже пішли спати, а мені там добре.

Якби мене спитали, як провести особливий вечір, то порадив би вибратися десь на найвищий хмарочос, взяти туди зручний стільчик і смачну каву.

Або залягти у високу траву десь на високому правому березі і заглядати на зірки.

Дивлюсь, як іноземці реагують на українські пісні

Щодо споживання контенту, то я антиприклад. Бо дивлюся і читаю дуже мало. Можливо, я себе дуже збіднюю, однак мені здається, що коли робитиму це під час війни, то ніби витрачатиму час на не важливі речі.

Особливо відбиток на це наклало 24 лютого 2022 року. Після того здається, що коли не стежу за важливими новинами, то ніби не правильно витрачаю час.

Сподіваюся, з часом я читатиму і переглядатиму більше.

Що дозволяю собі дивитися? Дуже дивний вибір, але останні роки люблю спостерігати за реакцією іноземців на наші пісні.

Цікаво бачити, які емоції вони випромінюють на ту чи іншу пісню, яку я сам люблю. Іноді дивлюся якісь професійні речі, щось по програмуванню.

На Арабатській стрілці спали на піску під зоряним небом

В дитинстві ми їздили на Арабатську стрілку з наметами. І однієї ночі спали просто на піску, дивлячись в зоряне небо. Це було далеко від цивілізації, тому там було дуже багато зірок.

А в Купальську ніч якось брели через кладовище, щоб пройти повз нього, і зустріти світанок на високій горі. Це, звісно, не вечір, але спати тоді я не лягав. Все, що до сну — це вечір.

Любити, що роблю і робити те, що любиш

Зараз через вторгнення у мене немає тривоги. Іноді є критичні моменти, коли гору бере адреналін. Наприклад, коли на будинки за вікном падають уламки «мопеда» (таке дійсно недавно було), але тривоги немає.

Просто береш і хоч щось робиш задля спільної мети.

У часи вторгнення росії й невизначеності тримався б за принцип любити те, що робиш, і робити те, що любиш.

В будь-яких обставинах шукати те і тих, хто гріє і надихає. Мріяти всупереч труднощам.

Робити щось хороше один одному. І дозволяти собі бути щасливими і бачити світло попереду.

Вдалий вечір для мене, коли зробив те, що запланував, або на що був внутрішній запит.

Ввечері я ніколи не караю себе за те, що я щось не встиг. Раніше я був головним і дуже жорстким критиком себе, що призводило до глибоких криз.

Коли став поважати свою природу і право на недоліки, слабкість, чи невідповідність чиїмось стандартам і вимогам, то здобув цілісність. І це дає сили рухатися далі.

Вам також може бути цікаво:

  • Вечори шеф-кухаря Марко Черветті: застілля в укритті, щирі розмови, секретні бари
  • Як проводить вечори рестораторка Анна Завертайло: ігри з дітьми й час на себе
  • Вечори Євгена Клопотенка: «Найкращі спогади пов’язані з моментами, коли готую рибну юшку під зоряним небом»
Артем Кузьменчук

Артем Кузьменчук

Журналіст

читати наступне